Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 травня 2025 року Справа№640/16540/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, які полягають у відмові в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання зарахувати до пільгового стажу (за Списком №2) періоди роботи з 16.12.1996 року по 23.08.2002 року, з 16.07.2003 по 31.07.2018 року призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 04.05.2022 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року суд прийняв до провадження адміністративну справу та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві копію пенсійної справи, розрахунок стажу, довідку форми ОК-5 стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до участі у справі №640/16540/22 як другого відповідача.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте у листі відповідача від 09.05.2022 року зазначено, що страховий стаж склав 32 роки 5 місяців, пільговий стаж роботи за Списком №2 - 3 роки 1 місяць, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах. Зазначив, що періоди роботи з 16.12.1996 по 23.08.2022 року, з 16.07.2003 по 31.07.2018 року не зараховано до пільгового стажу за Списком 2, у зв'язку з відсутністю доказів атестації робочих місць. Вважає, що виконання робіт за Списком №2 підтверджено записами трудової книжки, а тому у відповідача були відсутні підстави для їх не зарахування. Дії відповідача, які полягають у відмові в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вважає протиправними, просив задовольнити позов.
Відповідачем 1 надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач звернувся 04.05.2022 року із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Згідно наданої довідки №04 від 28.01.2022 року, виданої комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» та наказу №145 від 27.07.2018 «Про атестацію робочих місць» пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 3 роки 1 місяць, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах. Враховуючи викладене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки відсутні інші пільгові довідки та документи, що підтверджують особливий характер роботи, та визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах, про що позивача повідомлено листом від 09.05.2022 №2600-0207-8/46959.
Відповідачем 2 надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що 06.05.2022 року за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №262440013396 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пільговий стаж позивача склав 03 роки 01 місяць. Оскільки в трудовій книжці недостатньо інформації про характер виконуваної роботи, а також позивачем не надано довідку згідно додатку №5 Порядку №637 за спірні періоди, то підстави для їх зарахування до пільгового стажу відсутні.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Дарницьким РУ ГУ УМВС України в м. Києві 19 грудня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_1 ), є особою, що претендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) та відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (юридична адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) є суб'єктами владних повноважень, органами виконавчої влади, основним завданням яких, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
04.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою за призначенням пенсії за віком. До заяви позивачем додано, зокрема, накази про атестацію робочих місць за умовами праці №983 від 29.11.2019 року, №483 від 16.07.2020 року, довідку про прийняття на роботу №145 від 27.07.2018 року, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №04 від 28.01.2022 року, видану, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», трудову книжку № НОМЕР_3 .
Судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_4 від 10 листопада 1988 року, що ОСОБА_1 працював у Ремонтно-будівельному управлінні №4 ДКО «Київводоканал» у період з 16.12.1996 по 23.08.2002 року, а саме:
- на підставі наказу №73-к від 16.12.1996 року прийнято на роботу монтажником зовнішніх трубопроводів 3 розряду;
- на підставі запису №12 від 05.02.1998 року присвоєно 4 розряд монтажника зовнішніх трубопроводів;
- 21.07.1999 року ДК РБУ-4 перейменоване в КП «Ремонтно-будівельне управління №4 ДКО «Київводоканал»;
- 20.03.2000 року ДКО «Київводоканал» КП «Ремонтно-будівельне управління №4» перейменоване в ВАТ «РБУ-4»;
- на підставі наказу №02-к від 03.02.2001 року присвоєно 5 розряд монтажника зовнішніх трубопроводів;
- на підставі наказу №01-к від 02.01.2002 року призначено бригадиром дільниці №1;
- на підставі наказу №73-к від 19.08.2002 року звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.
Крім того, судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_4 від 10 листопада 1988 року, що ОСОБА_1 працював у Теплоелектроцентраль №6 «Київенерго» у період з 16.07.2003 по 01.10.2012 року, а саме:
- на підставі наказу №278-к від 14.07.2003 року прийнято на роботу до паливно-транспортного цеху зливальником-розливальником ІІІ групи кваліфікації;
- на підставі наказу №38 від 28.03.2003 року «Про атестацію робочих місць» має право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- на підставі наказу №291-ос від 11.02.2011 року переведено в паливно-транспортного цеху зливальником-розливальником 3 розряду;
- на підставі наказу №578-ос від 01.10.2012 року переведено до СВП «Київські ТЕЦ» ПАТ «Київенерго».
Крім того, судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_4 від 10 листопада 1988 року, що ОСОБА_1 працював у Структурному відокремленому підрозділі Київські ТЕЦ ПАТ «Київенерго» у період з 01.10.2012 по 31.07.2018 року, а саме:
- на підставі наказу №876-П від 01.10.2012 року переведено на посаду зливальника-розливальника 3 розряду, експлуатаційний персонал, паливно-транспортного цеху ТЕЦ-6 з філіалу «Теплоелектроцентраль №6 Київенерго» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО»;
- з 12.05.2015 року переведено на посаду слюсаря з обслуговування устаткування електростанції 4 групи кваліфікації, експлуатаційний персонал, паливно-транспортного цеху ТЕЦ-6;
- на підставі наказу №223 від 19.12.2012 року за результатами атестації робочих місць встановлено право на пільгову пенсію за Списком №2;
- на підставі наказу №432-п від 30.10.2015 року переведено на посаду машиніста насосних установок 5 розряду, експлуатаційний персонал, паливно-транспортного цеху ТЕЦ-6;
- на підставі наказу №696-п від 23.07.2018 року звільнено у зв'язку з переведенням до КП «Київенерго», п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Крім того, відомостями трудової книжки підтверджено пільговий характер роботи за Списком №2 у періоди роботи в Теплоелектроцентраль №6 «Київенерго» накази №84 від 14.05.2008 року, №106 від 07.04.2011 року.
06.05.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №262440013396 про відмову в призначенні пенсії. Зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 05 місяців 26 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 03 роки 01 місяць. До пільгового стажу зараховано всі періоди, зазначені в довідці від 28.01.2022 року №04. Вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 16.12.1996 по 23.08.2002 року та з 16.07.2003 по 31.07.2018 року зараховано до страхового стажу, проте не зараховано до пільгового стажу за Списком №2.
Крім того, позивач звертався із заявою від 15.07.2022 року про призначення пенсії за віком, за результатом розгляду якої рішенням від 22.07.2022 року №262440013396 відмовлено позивачу в її призначенні.
Окрім того, позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.02.2023 року про призначення пенсії за віком, за результатом розгляду якої позивача зараховано період роботи з 16.07.2003 по 01.04.2015 року до пільгового стажу за Списком №2 та призначено з 17.02.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, востаннє позивач звернувся до відповідача із заявою про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на підставі якої відповідачем проведено перерахунок його пенсії з 02.01.2024 року, виходячи з 33 років 06 місяців 26 днів страхового стажу та 14 років 09 місяців 21 дня пільгового стажу за Списком №2.
Отже, спірною обставиною у даній справі є наявність правових підстав для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 04.05.2022 року через не зарахування до пільгового стажу певних періодів роботи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу № 637).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
В період до 31 грудня 1991 року до пільгової роботи застосовуються Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 05013000213673.
В період з 26.01.1991 по 11.03.1994 року на підставі постанови Верховної Ради України 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовувався Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10.
В період з 11.03.1994 по 16.01.2003 року застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162.
З 16.01.2003 по 24.06.2016 року застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
В період з 03.08.2016 року - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.
Як визначено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 16.07.2003 по 31.07.2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі - Порядок № 454), під кодом:
- ЗПЗ013Б1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам
Відповідно до п. 2 Додатку 3 Порядку формування та подання
страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435, під кодом:
- ЗПЗ013Б1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Судом встановлено, що насамперед записами у трудовій книжці підтверджується пільговий характер роботи позивача на посадах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України у вищезазначені періоди, а також відомостями наявної в матеріалах справи довідки ПФУ Форми ОК-5, відповідно до яких позивач у періоди з 16.07.2003 по 10.10.2005 року, з 01.01.2006 по 31.10.2015 року позивач виконував роботи, які обліковуються за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013Б1.
Водночас, пенсійним органом у рішенні 06.05.2022 року №262440013396 взагалі не надано оцінку вказаному періоду.
Суд звертає увагу, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Крім того, суд зазначає що Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.
Отже, позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, зокрема, не внесення відомостей про проведення атестації робочих місць на підприємстві, а також іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018 року.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
Окрім того, за період роботи позивача з 16.07.2003 по 31.07.2018 року роботодавцем позивача зроблено у трудовій книжці відповідні відмітки про проведення атестації робочих місць, за результатами яких підтверджено пільговий характер роботи позивача у вказаний період, які відповідачем не були взяті до уваги.
Враховуючи зазначене, відповідачем протиправно не було зараховано період роботи позивача з 16.07.2003 по 31.07.2018 року до пільгового стажу за Списком № 2.
Водночас, судом встановлено, що на наслідками розгляду заяви позивача відповідачем призначено пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за Списком вказаний період частково, а саме: з 16.07.2003 по 01.04.2015 року.
Таким чином, оскільки станом на дату розгляду даного позову відповідачем вже зараховано до пільгового стажу період з 16.07.2003 по 01.04.2015 року, суд дійшов висновку, що зарахуванню підлягає незарахована частина періоду роботи, а саме з 02.04.2015 по 31.07.2018 року.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду з 16.12.1996 року по 23.08.2002 року, суд зазначає наступне.
Судом зазначалося вище, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
За змістом пунктів 1 та 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442 (далі - Порядок № 442), що набрав чинності 21.08.1992р., атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Згідно з підпунктами 4.1 - 4.2 Порядку №383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 р., відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
З аналізу зазначених норм вбачається, що у Порядку йдеться мова про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
За умовами п. 4.3 Порядку, у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
При цьому, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17.
Також, такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у справі №520/15025/16-а, у якій Велика палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Судом встановлено, що позивач працював в РБУ-4 ДКО «Київводоканал» у період з 16.12.1996 по 23.08.2002 року на посаді монтажника зовнішніх трубопроводів з 16.12.1996 по 01.01.2002 року та на посаді бригадира дільниці №1 у період з 02.01.2002 по 23.08.2002 року.
Суд зазначає, що Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Пунктом «а» розділу XXІХ Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, передбачалися професії «монтажникипо монтажу стальних і залізобетонних конструкцій» та «трубоклади промислових труб та їх помічники».
Розділом XXVII Cписку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії «2290000а-14612 монтажники по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій», «2290000а-19233 трубоклади промислових залізобетонних труб»
Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXVII Списку №2 передбачені професії «2290000а-14612 монтажники по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій» та «2290000б-23419 майстри будівельних і монтажних робіт».
Отже, професія «монтажника зовнішніх трубопроводів» та «бригадир дільниці» не визначена у Списку № 2, затвердженому Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 та Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162.
При цьому, вказаними Постановами передбачено віднесення професії «монтажника по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій» а також «майстра будівельних і монтажних робіт» до Списку № 2.
Суд також звертає увагу, що Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21.02.200032, погодженого Міністерством праці та соціальної політики України, введеного в дію з 1 квітня 2000 року, затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників.
Відповідно до Розділу 2 «Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи» Довідника, цей розділ є результатом перегляду кваліфікаційних характеристик професій робітників, включених до третього та першого випусків "Единого тарифно-квалификационного справочника работ и профессий рабочих" і враховує зміни та доповнення до змісту цих характеристик, які виникли у результаті впровадження досягнень науки, техніки, технології, удосконалення організації виробництва та праці. У розділі враховано нові вимоги щодо розроблення кваліфікаційних характеристик і одночасно збережено наступність, традиції застосування та особливості їх побудови. Під час розроблення кваліфікаційних характеристик не враховувалися умови праці, важкість, шкідливість робіт, які повинні визначатися безпосередньо на робочих місцях під час відповідної атестації.
Відповідно до Кваліфікаційних характеристик робітник зазначеного Довіднику, професію «монтажника зовнішніх трубопроводів» (121) відокремлено від професії «монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій» (116).
Також, трудова книжка позивача не містить запису про роботу позивача у спірний період повний робочий день, тобто, записи у трудовій книжці щодо зазначеного періодів роботи не містять підтвердження відповідних умов праці за час виконання роботи та відповідно включення роботи до відповідного Списку.
Позивачем уточнюючої довідки передбаченої п.20 Порядку № 637, разом з заявою про призначення пенсії відповідачу не було надано.
Суд зазначає, що за вимогами законодавства, результати атестації при призначення пенсії за віком на пільгових умовах підтверджують право на зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи зі шкідливими і важкими умовами праці.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за N 1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Вказані положення свідчать, що відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи, та також визначити особі, яка звертається за призначенням пенсії необхідність надання додаткових документів.
Таким чином, на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, у відповідача були відсутні документальні підтвердження зайнятість позивача повний робочий день на зазначених роботах за Списком № 2 у спірні періоди та віднесення професії до Списку № 2.
Отже, відповідач встановивши невідповідність найменування посад, зазначених у трудовій книжці позивача, з найменуваннями посад визначених Списком № 2, та зважаючи на наявні розбіжності найменування посад у трудовій книжці з найменуванням посад зазначених у наданих позивачем наказах про атестацію робочих місць та також ненадання позивачем документів, якими може бути підтверджено пільговий характер роботи позивача, в межах наданих повноважень, мав би звернутися на підприємство, де працював позивач, для отримання необхідної інформації та документів.
Натомість відповідачем не надано доказів звернення до підприємства, з метою перевірки даних про стаж та умови роботи позивача, в оскаржуваному рішенні зазначено лише про не підтвердження шкідливих умов праці, що не може бути законною підставою для позбавлення позивача пенсійного забезпечення.
Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії.
Згідно п. 1 Порядку, він визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.
Відповідно до п. 3 Порядку, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).
За п. 7 Порядку, для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право: заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально; запрошувати на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій; отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку; інформувати територіальні органи Пенсійного фонду України з питань, що входять до компетенції Комісії.
Згідно п. 12 Порядку, територіальні органи Пенсійного фонду України надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи.
За положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 також передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Суд зазначає, що згідно п. 1.7 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
З матеріалів справи також вбачається, що у розписці-повідомленні про необхідність надання уточнюючих довідок або інших документів позивача не повідомлено.
Тобто, відповідач мав можливість витребувати у позивача додаткові докази, що підтверджують пільговий характер робіт, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження пільгового стажу отримання пенсії.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Разом з тим, суд зазначає, що право позивача на отримання належних особі пенсійних виплат в цьому випадку не може ставитися в залежність від підтвердження в судовому порядку тих обставин, які існували на час звернення із первинною заявою та викликали сумнів у пенсійного органу, а тому таке право підлягає поновленню з моменту його виникнення.
Враховуючи зазначене, оскільки на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, у відповідача були відсутні документальні підтвердження зайнятість позивача повний робочий день на зазначених роботах за Списком № 2 у спірні періоди та віднесення професії до Списку № 2, належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача при повторному розгляді заяви позивача від 04.05.2022 року розглянути питання про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 16.12.1996 по 23.08.2002 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Оскільки позивач на час первинного звернення (04.05.2022 року) із заявою про призначення пенсії досяг віку 55 років, мав страховий стаж роботи більше 30 років, з них не менше ніж 12 років 6 місяців на пільгових роботах, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на пенсію.
Враховуючи зазначене, спірне рішення відповідача № 262440013396 від 06.05.2022 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії є протиправним.
Суд зазначає, що зі змісту Рекомендації Комітету Мiнiстрiв Ради Європи R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Мiнiстрiв 11.03.1980 року на 316-й нараді, вбачається, що під дискреційними повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рiшення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вiн вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дiю чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вiльний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, позаяк завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцiнюванні та діях, у виборі одного з варіантів рiшень та правових наслідків.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років виключно через недосягнення пільгового стажу за Списком № 2, встановленого пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, водночас, судом встановлено, що позивач набув необхідний пільговий стаж за Списком № 2 та досяг пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, суд дійшов висновку, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.
Оскільки відповідно до частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, визначених цією статтею, позивач має право на призначення пенсії з 04.05.2022 року (дата первинного звернення).
Враховуючи, що позивачу здійснено призначення пенсії з 17.02.2023 року, суд дійшов висновку, що пенсійний орган слід зобов'язати здійснити перерахунок пенсії, призначивши її з 04.05.2022 року.
Окрім того, судом встановлено з матеріалів адміністративної справи, що спірне рішення, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії прийнято саме відповідачем 2.
Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший.
У зв'язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.
Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.
Отже, суд дійшов висновку, що зобов'язати здійснити перерахунок пенсії позивача слід саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06.05.2022 року № 262440013396 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснивши її призначення з 04.05.2022 року, зарахувавши до пільгового стажу за списком 2 період роботи з 02.04.2015 по 31.07.2018 року; а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 04.05.2022 року розглянути питання про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 16.12.1996 по 23.08.2002 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно частини 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом встановлено, що позивачем при подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить - 992,40 грн.
Таким чином, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06.05.2022 року № 262440013396 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (юридична адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) провести перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснивши її призначення з 04.05.2022 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 02.04.2015 по 31.07.2018 року;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (юридична адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 04.05.2022 року та розглянути питання про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 16.12.1996 по 23.08.2002 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (юридична адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп. на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення прийнято в порядку письмового провадження 13 травня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Троянова