Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 травня 2025 року Справа№200/1651/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні періоду роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Калінінського управління праці та соціального захисту населення Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу», починаючи з 03.01.2025; зобов'язання зарахувати період роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Калінінського управління праці та соціального захисту населення Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу», починаючи з 03.01.2025.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в строк подання відзиву копію заяви ОСОБА_1 від 03.01.2025 року з додатками.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що перебуває на обліку відповідача та отримує пенсію за вислугу років. Зазначив, що 03.01.2025 звернулася до відповідача із заявою з метою зарахування періоду роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Калінінського управління праці та соціального захисту населення Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року, проте відповідач 2 повідомив, що вказаний період на посаді органу місцевого самоврядування не може бути зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». Зазначила, що Донецький окружний адміністративний суд у рішенні від 03.12.2024 у справі №200/5861/24 вказав, що зазначений період роботи мав зараховуватись до стажу державної служби. Дії відповідача щодо відмови в зарахуванні періоду роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Калінінського управління праці та соціального захисту населення Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» вважає протиправними, просила задовольнити позов.
Відповідачем 1 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області заява позивачки від 03.01.2025 не розглядалася, рішення про відмову в перерахунку пенсії за результатами розгляду вищезазначеної заяви не приймалося, у зв'язку з чим Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не може бути належним відповідачем у справі. Зазначив, що відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Закону № 889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону.
Відповідачем 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні (Солом'янський район) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що позивачка звернулась із зверненням через вебпортал Пенсійного фонду України №ВЕБ-05001-Ф-С-25-001081 від 03.01.2025, яке надійшло з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 08.01.2025 №645-149/У-02/8-0500/25 щодо зарахування до стажу державної служби період роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Калінінського управління праці та соціального захисту населення Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року. Згідно запису трудової книжки НОМЕР_1 позивачкою 21.11.2001 прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування та з 21.11.2001 присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування VI категорії. Отже, період роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Калінінського управління праці та соціального захисту населення Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року (записи в трудовій книжці №32-41) не може бути зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». Набутий стаж на день набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, складає 00 років 08 місяців 20 днів.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_3 ), внутрішньо переміщеною особою (довідка від 22 серпня 2017 року №0000306317) та перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як пенсіонер за віком, що не є спірною обставиною між сторонами.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) та відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №200/5861/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 200/5861/24 набрало законної сили на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2025 року.
Вказаним рішенням встановлено, що період роботи позивачки з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Калінінського управління праці та соціального захисту населення Донецької області мав зараховуватись до стажу державної служби.
Водночас, у задоволенні позовних вимог позивачки відмовлено з огляду на те, що позовні вимоги зобов'язального характеру було звернено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, який не розглядав заяву позивачки від 09.10.2023 року про перерахунок пенсії, та, відповідно, не порушував прав позивачки.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28 серпня 1981 року, що ОСОБА_1 працювала у Калінінському управлінні праці та соціального захисту населення у період з 03.07.2001 по 01.07.2014 року, а саме:
- на підставі наказу №88 від 03.07.2001 року прийнято за конкурсом на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера. Присвоєно 13 ранг державного службовця 6 категорії;
- 21.11.2001 року прийнята присяга посадової особи місцевого самоврядування. Присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування 6 категорії;
- на підставі наказу №124 від 14.05.2002 року присвоєно 11 ранг посадового особи місцевого самоврядування 5 категорії;
- на підставі наказу №56 від 01.04.2004 року присвоєно 10 ранг посадового особи місцевого самоврядування 5 категорії;
- на підставі наказу №5о/с від 10.01.2006 року у зв'язку зі змінами у штатному розкладі назва посади змінена на начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності;
- на підставі наказу №67 о/с від 31.03.2006 року присвоєно 9 ранг посадового особи місцевого самоврядування 5 категорії;
- на підставі наказу №44 о/с від 27.06.2014 року звільнено за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України.
На звернення позивачки з питань пенсійного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь листом від 30.01.2025 року № 4455-1044/У-02/8-2600/25, відповідно до якої основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-VII, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239. Зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (з 04.07.2001). Тому при обрахунку стажу державної служби враховується час роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, але не більше ніж по 04.07.2001. Позивач звернулась до Головного управління із заявою від 09.10.2023 №11904 про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності документи розглядались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким винесено рішення від 12.10.2023 №262940015710 про відмову в призначені пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю правових підстав (на дату 01.05.2016 не перебували на державній службі, а працюєте в органах місцевого самоврядування). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2024 в справі №200/5861/24 у задоволенні Вашого позову до Головного управління та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю. Згідно запису трудової книжки НОМЕР_1 позивачем 21.11.2001 прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування та з 21.11.2001 присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування VI категорії. Отже, період роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Калінінського управління праці та соціального захисту населення Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року (записи в трудовій книжці №№ 32-41) не може бути зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». Набутий стаж на день набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, складає 00 років 08 місяців 20 днів.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не зарахування до стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування з 03.07.2001 по 01.07.2014 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом №3723-XI.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).
Водночас для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, з наведеного випливає, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а.
В пункті 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону №889-VIII Кабінет Міністрів України постановою від 25 березня 2016 року №229 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (чинний з 01 травня 2016 року), який визначає механізм обчислення стажу державної служби.
Згідно з пунктом 6 цього Порядку стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.
Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Статтею 25 Закону №3723-ХІІ (набрав чинності 28 грудня 1993 року), на яку є посилання у пунктах 10-12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Також установлено класифікацію посад державних службовців з першої по сьому категорію та передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 було затверджено Порядок №283. Цим Порядком визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Спірним для зарахування до стажу державної служби є період роботи позивачки з 03.07.2001 по 01.07.2001 року. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №283 та додаток до нього (чинні до та після 01 травня 2016 року). Обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців (абзац другий); на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком (абзац четвертий).
У додатку до Порядку №283 наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Цим Переліком, серед іншого, передбачено виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Зазначене означає, що до стажу державної служби зараховувалася робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в управліннях, відділах, які згідно із затвердженою структурою належали до апарату виконкомів.
За приписами пункту 4 Постанови №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Закон України №3723-XII набрав чинності 28 грудня 1993 року. Відповідно, із зазначеної дати віднесено посади державних службовців до відповідних категорій.
12 червня 1997 року набрав чинності Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), а Закон №533-XII втратив чинність. Частиною п'ятою розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону №280/97-ВР установлено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про державну службу». Вони прирівнюються до відповідних категорій посад державних службовців, якщо інше не передбачено законодавством України. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, період роботи після набрання чинності Законом України «Про державну службу» може бути зараховано до стажу державної служби та стажу служби в органах місцевого самоврядування за умови, що особа у цей період набула статусу державного службовця.
При цьому, судом встановлено, що 03.07.2001 року позивачка набула статусу державного службовця та їй встановлено 13 ранг державного службовця 6 категорії.
04 липня 2001 року набрав чинності Закон №2493-ІІІ. Пунктами 2, 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2493-ІІІ передбачено, що дія Закону України Про державну службу поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (№280/97-ВР), цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно з пунктом 5 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону. З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України Про державну службу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року №1435 внесено зміни до пункту 2 Порядку №283, доповнивши новим абзацом, за змістом якого до стажу державної служби включається час роботи: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (№2493-III), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування (абзац тринадцятий).
Так посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 Закону №2493-III).
Згідно статті 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, п'ята категорія - посади керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад.
Статтею 15 Закону №2493-III встановлено, що при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування: особам, які займають посади, віднесені до п'ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг;. У трудовій книжці посадової особи місцевого самоврядування робиться запис про присвоєння, зміну чи позбавлення її відповідного рангу.
Статтею 22 Закону №2493-III передбачено, що до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, після 04 липня 2001 року стаж державної служби підлягає збільшенню на тривалість роботи (служби) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача 2 про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування може зараховуватися до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, лише до 04 липня 2001 року.
Судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28 серпня 1981 року, що ОСОБА_1 працювала у Калінінському управлінні праці та соціального захисту населення у період з 03.07.2001 по 01.07.2014 року на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера та з 10.01.2006 року на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності.
Враховуючи викладене, період роботи позивачки на посаді в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону №2493-III (керівник відділу виконавчих органів міських рад), підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Отже, не зарахування відповідачем 2 періоду роботи ОСОБА_1 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера та на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Калінінського управління праці та соціального захисту населення м. Горлівка Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу», є протиправною.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що відповідачем фактично не вчинено дій щодо зарахування спірного періоду роботи до стажу державної служби, з метою ефективного захисту прав позивачки, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме: визнати протиправною бездіяльність не зарахування відповідачем 2 періоду роботи ОСОБА_1 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера та на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Калінінського управління праці та соціального захисту населення м. Горлівка Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу».
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 зарахувати спірний період роботи до стажу державної служби суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (Солом'янський район) як внутрішньо переміщена особа.
При цьому, органом, що розглядав заяву позивачки від 03.01.2025 року було саме Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві.
Таким чином, суд дійшов висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві слід зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2025 року, зарахувавши період роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Калінінського управління праці та соціального захисту населення Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу».
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивачки, не приймало рішення про не врахування будь-яких періодів роботи до стажу державної служби, а також не вчиняло протиправних дій щодо розгляду заяви позивачки від 03.01.2025 року, а тому відсутні правові підстави визнавати протиправними відповідні дії.
Враховуючи зазначене, у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, слід відмовити, оскільки відповідачем 1 не було допущено порушення прав позивачки.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню із обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивачки.
За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера та на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Калінінського управління праці та соціального захисту населення м. Горлівка Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу»; зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2025 року, зарахувавши період роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Калінінського управління праці та соціального захисту населення Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно частини 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до квитанції до квитанції №1350-5737-5851-1028 від 07.03.2025 року позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у розмірі 1211,20 грн.
Суд звертає увагу на те, що у зв'язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки у цій справі позивачка позовну заяву подала в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору становить 968,96 грн (1211,20 грн * 0,8).
Таким чином, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, яким допущено порушення прав позивачки, на її користь.
Роз'яснити позивачці, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера та на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Калінінського управління праці та соціального захисту населення м. Горлівка Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 03.01.2025 року, зарахувавши період роботи на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Калінінського управління праці та соціального захисту населення Донецької області у період з 03.07.2001 року по 01.07.2014 року до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу».
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Повний текст рішення складено 12 травня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Троянова