14 травня 2025 рокуСправа № 160/12728/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішень, -
02 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області № 2431793-2412-0462-UA12020010000033698 від 25.09.2024 року на суму 6 625 грн 88 коп.
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області № 2395226-2412-0462- UA12020010000033698 від 25.09.2024 року на суму 1 650 грн. 65 коп.
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області №2431792-2412-0462-UA12020010000033698 від 25.09.2024 року на суму 7 995 грн. 80 коп.
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області №2395227-2412-0462-UA12020010000033698 від 25.09.2024 року на суму 21 973 грн. 90 коп.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішень відповідача, які є предметом оскарження
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/12728/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
09 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про усунення недоліків, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». В заяві наявне прохання поновити позивачу строк звернення до суду.
Вирішуючи таку заяву по суті, суд зазначає наступне.
Позивач повторно лише повторно послався на строк звернення з цим позовом в 1095 днів та зазначив, що строк звернення до суду не пропущено.
Такі доводи суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху зазначено: питання визначення строку звернення до суду з позовами аналогічного змісту було предметом розгляду судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка у постанові від 27.01.2022 року у справі №160/11673/20 сформувала наступний правовий висновок: процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Актуальність такого правозастосування підтверджується змістом постанов Касаційного адміністративного суду від 29.08.2024 року у справі №560/17663/23, від 15.08.2024 року у справі №320/14580/23 та ін.
Отже, позивач помилково посилається на положення Податкового кодексу України, оскільки його норми не визначають строк звернення до адміністративного суду.
Як наслідок, строк звернення до суду складає 6 місяців та є пропущеним. Заява про усунення недоліків позовної заяви зводилась до повторення позиції позивача згідно позовної заяви, зауваження суду позивач не врахував.
Сам позивач після нерелевантних посилань на положення Податкового кодексу України звертався саме до норм Кодексу адміністративного судочинства України щодо початку перебігу строку звернення до суду, однак не врахував, що в цьому ж реченні встановлено не лише правила обчислення строку звернення до суду, а й сам строк звернення до суду.
Окрім цього, в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху суд зазначив: разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви позивачу належить документально підтвердити конкретну дату обізнаності про порушення своїх прав та, за потреби, заявити про поновлення строку звернення до суду.
Позивач документально не підтвердив дату надходження йому в електронний кабінет спірних ППР, не надавши квитанції або будь-яких інших документів, в т.ч. отриманих самостійно або від відповідача.
Таким чином, позивач повторно проігнорував зміст ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому позивач не зазначав, що у нього існують складнощі або наявна затримка з отриманням відповідних документів для документального підтвердження вказаних обставин, а також не просив суд продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви для збирання таких документів. Відповідно, суд констатує відсутність таких перешкод та факт невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, оскільки поважних причин пропуску строку звернення до суду не наведено.
Позивачем лише вказано, що про наявність ППР в своєму електронному кабінеті він дізнався при поданні податкової декларації. Однак позивач не врахував, що установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності був високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.
У разіякщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі №990/20/25.
Отже, в даній справі позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав з дати надходження ППР в його електронний кабінет. Обставини поведінки позивача після того, як він повинен був дізнатись про порушення своїх прав (сприйняття існування таких ППР, регулярність перевірки електронного кабінету і тд) повністю перебувають на боці позивача та залежать виключно від нього. При цьому позивач ухилився від документального підтвердження цієї обставини, в т.ч. після зауваження суду з цього питання.
Жодних доводів щодо поважності причин строку звернення до суду позивачем не вказано (наприклад, наявність захворювань), підтверджуючих документів не надано.
Отже, підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути.
Оскільки позовна заява подана через підсистему «Електронний Суд», направленню позивачу підлягає тільки ухвала про повернення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 167, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду по справі 160/12728/25.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішень - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві.
Роз'яснити, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко