15 травня 2025 р.Справа №259зп-25/160/13713/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання скасування рішення №16 від 17.04.2025р. та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.05.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:
- скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , за протоколом від 17.04.2025 р. №16 про відмову у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.4 ч.3 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.4 ч.3 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову (яка була зареєстрована 14.05.2025р.), в якій останній просить забезпечити адміністративний позов про оскарження відмови у наданні відстрочки від мобілізації за п.4 ч.3 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 , шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо направлення його для проходження військово-лікарської комісії та дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням на військову службу під час мобілізації допоки рішення суду не набуде законної сили.
Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що на даний момент ОСОБА_1 перебуває у статусі військовозобов'язаного, що означає, що він має можливість реалізувати право на відстрочку відповідно до ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте, у випадку, якщо судом не буде вжито заходів забезпечення позову, військовозобов?язаного може бути призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу -військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. Фактично, навіть у разі задоволення позову в справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю - ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.
За приписами п.2 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.
При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів у підтвердження існування обставин вжиття заходів, спрямованих на направлення його для проходження військово-лікарської комісії, прийняття наказу про призов на військову службу під час мобілізації, відправлення на військову службу, а доводи заявника щодо настання негативних наслідків ґрунтуються на ймовірності їх настання у майбутньому, тобто є припущеннями.
Слід зазначити, що сама «можливість» настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18 та є обов'язковою для врахування адміністративним судом згідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
В даному випадку, слід врахувати і те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року по справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Окрім того, зі змісту адміністративного позову та заяви про забезпечення позову вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є, зокрема, прийняття відповідачем протиправного, на думку позивача, рішення, оформленого протоколом від 17.04.2025 р. №16 про відмову у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що підлягає скасуванню.
В адміністративних справах з приводу оскарження правового акта індивідуальної дії, в даному випадку, рішення від 17.04.2025 р. №16 про відмову в наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, забезпечуючи такий позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії та дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням на військову службу під час мобілізації, судом фактично ухвалюється рішення в цій частині без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.
Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви заявника - ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/13713/25 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва