14 травня 2025 рокуСправа №160/31758/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
29.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000091/2 від 24.10.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2024/001027 від 24.10.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.05.2019 позивачем (Покупець) було укладено Контракт № 02/2019 з іноземним підприємством GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED (Продавець) на поставку товарів в асортименті, кількості та по цінам, зазначених в Специфікаціях. 15.07.2024 до Контракту укладено Специфікацію №05/24 на поставку товарів (маски для обличчя, патчі під очі, очищуючі смужки для носу та інше) на загальну суму 127111,03 доларів США на умовах FОВ Гуанчжоу, Китай. Зазначений товар за інвойсом (рахунком-фактурою) №05/24 від 15.07.2024 був ввезений на митну територію України та 23.10.2024 заявлений до митного оформлення до Київської митниці за ЕМД №24UA100320435953U2. Позивач вважає, що надав усі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (за ціною контракту). Однак, відповідачем було винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару та сформовано картку відмови. Позивач не погоджується з доводами митного органу щодо наявності розбіжностей у документах, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не впливають на правильність визначення митної вартості за ціною договору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 відкрито провадження у справі №160/31758/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву.
У своїх заявах по суті справи (відзив на позовну заяву від 20.12.2024, додаткові пояснення від 06.01.2025 ) відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Наполягав на правомірності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Відповідач зазначав, що під час митного контролю ЕМД №24UA100320435953U2 спрацювали ризики АСАУР (105-2: Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2: Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів), що стало підставою для поглибленої перевірки. Відповідач вказував на розбіжності в наданих документах, зокрема: в ЕМД та інвойсі умови поставки FOB Guangzhou (Китай), а в коносаменті № TJSHTMSC1716М1 від 29.07.2024 порт відправлення NANSHA (China); довідка про транспортні витрати видана ТОВ "Консольлайн Україна", інформація про якого відсутня в коносаменті, де перевізником зазначений Global Connections Supply Chain Solutions co. LTD; не надано декларацію країни відправлення, заявку на здійснення транспортно-експедиційних послуг (невід'ємну частину договору транспортного експедирування № TEO38754647 від 09.01.2023), документи про оплату транспортних послуг та документи, що підтверджують транзитне переміщення товару згідно з Конвенцією про процедуру спільного транзиту. Відповідач також вказував на розбіжність між сумою в платіжній інструкції від 15.10.2024 № 20189 (60357,47 доларів США) та сумою в інвойсі (127111,63 доларів США), а також на розбіжності в умовах оплати (в контракті - 90 днів з дати поставки або попередня оплата, у специфікації від 15.07.2024 №05/24 - до 120 днів від дати поставки на склад покупця). На думку відповідача, ці обставини свідчили про неможливість підтвердження заявленого методу визначення митної вартості та стали підставою для витребування додаткових документів. Після повідомлення декларанта про ненадання додаткових документів, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом на підставі цінової інформації з митної декларації іншого декларанта від 03.06.2024 № UA209150/2024/006329. Відповідач також заперечував проти розміру заявлених витрат на правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними.
Згідно з положеннями ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з?ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні обставини.
05.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (Покупець) та компанією GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED (Продавець, Гонконг, КНР) укладено Контракт № 02/2019, предметом якого є продаж товарів в асортименті, кількості та по цінам, зазначених в Специфікаціях та/або Додаткових угодах до Контракту.
15.07.2024 до Контракту № 02/2019 сторонами укладено Специфікацію №05/24 на поставку товарів (маски для обличчя, патчі під очі, очищуючі смужки для носу та інше) загальною номенклатурою 29 позицій, на загальну суму 127111,03 доларів США. Умови поставки: FОВ Гуанчжоу, Китай (Інкотермс 2010).
23.10.2024 позивачем було подано до митного оформлення до Київської митниці електронну митну декларацію (ЕМД) №24UA100320435953U2 на вищезазначений товар, що надійшов за інвойсом (рахунком-фактурою) №05/24 від 15.07.2024. Заявлена митна вартість товару за основним методом (за ціною договору) складала 127111,03 доларів США.
До ЕМД були додані, зокрема, наступні документи:
пакувальний лист (Packing list) №05/24 від 19.07.2024;
рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №05/24 від 15.07.2024;
коносамент (Bill of lading) №TJSHTMSC1716М1 від 29.07.2024;
автотранспортна накладна (Road consignment note) №4191 від 21.10.2024;
декларація про походження товару (Declaration of origin) №05/24 від 15.07.2024;
платіжна інструкція в іноземній валюті №20189 від 15.10.2024 (на часткову оплату товару в сумі 60357,47 доларів США);
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №4281 від 25.09.2024;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №4616 від 21.10.2024;
довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №16833 від 21.10.2024;
прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 15.07.2024;
договір (контракт) купівлі-продажу товарів №02/2019 від 05.05.2019;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 Додаткова угода №1 від 08.11.2022;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №05/24 від 15.07.2024;
договір про надання послуг митного брокера №МБ002/12 від 30.12.2021;
договір про перевезення №ТЕО38754647 від 09.01.2023 (з ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА»);
договір про перевезення №ТЕО44703904 від 28.10.2022;
договір про перевезення №260120241П від 26.01.2024;
договір про перевезення №44962667 від 27.01.2023;
інші документи, заяви, доручення.
Під час здійснення митного контролю ЕМД, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) було згенеровано обов'язкові форми контролю за профілями ризику 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів" та 106-2 "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".
У зв'язку з виявленими, на думку митного органу, розбіжностями в документах та з метою підтвердження числових значень складових митної вартості, відповідачем було направлено позивачу (його декларанту ТОВ «Новаброк») електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч. 3 статті 53 МК України.
У відповідь на зазначене повідомлення, декларантом позивача ТОВ «Новаброк» було надано лист від 24.10.2024 №б/н, в якому повідомлено, що інші документи в 10-ти денний термін не надаватимуться, та висловлено прохання припинити 10-денний термін для їх надання.
24.10.2024 Київською митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000091/2, яким заявлену позивачем митну вартість товару було скориговано з рівня, визначеного за ціною договору, до рівня 12,02 доларів США за 1 кг нетто. Коригування здійснено із застосуванням резервного (шостого) методу визначення митної вартості товару (ст. 64 МК України) на підставі цінової інформації з митної декларації іншого декларанта від 03.06.2024 №UA209150/2024/006329.
Також 24.10.2024 Київською митницею було сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2024/001027.
Підставами для прийняття оскаржуваних рішень відповідач зазначив неможливість підтвердження заявленого методу визначення митної вартості через наявність розбіжностей у поданих документах та ненадання декларантом додаткових документів. Зокрема, митниця вказувала на розбіжності щодо порту відправлення (FOB Guangzhou в інвойсі, NANSHA в коносаменті), інформації про перевізника в коносаменті та довідці про транспортні витрати, відсутність декларації країни відправлення та заявки на транспортні послуги, документів про повну оплату транспортних послуг та документів щодо транзитного переміщення, розбіжності в сумі оплати за товар (часткова оплата) та умовах оплати.
Позивач, не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, випустив товар у вільний обіг на підставі ЕМД №24UA100320436125U2 із наданням фінансової гарантії у вигляді грошової застави в сумі 1120907,97 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, врегульовано главою 9 МК України.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів.
Частиною 2 ст. 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Частиною 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. До них належать:
декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа;
якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення;
копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, страхові документи.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.
Аналізуючи доводи відповідача щодо розбіжностей у документах, суд зазначає наступне.
Щодо розбіжності портів відправлення (FOB Guangzhou в інвойсі та NANSHA в коносаменті). Позивач пояснив, що порт NANSHA є квартальним портом GUANGZHOU. Порт NANSHA є однією з трьох портових зон порту GUANGZHOU. Умови поставки FOB (Франко борт) відповідно до Інкотермс 2010 означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Всі витрати та ризики до цього моменту несе продавець, включаючи доставку товару до узгодженого порту відвантаження. Таким чином, зазначення в коносаменті порту NANSHA, як частини більшого портового комплексу GUANGZHOU, при узгоджених умовах FOB GUANGZHOU, саме по собі не свідчить про недостовірність відомостей про транспортні витрати чи умови поставки, які б впливали на ціну товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Витрати на доставку до порту завантаження за умовами FOB несе продавець, і вони вже включені в ціну товару. Витрати на транспортування від порту завантаження до митного кордону України були задекларовані позивачем та підтверджені довідкою експедитора та рахунками.
Щодо відсутності декларації країни відправлення. Частина 6 ст. 53 МК України передбачає, що митна декларація країни відправлення може бути подана декларантом за власним бажанням. Обов'язковість її надання виникає лише за наявності обґрунтованих сумнівів у митного органу, які не можуть бути усунені іншими документами. Відповідач не навів достатніх обґрунтувань, чому саме цей документ був необхідний для підтвердження митної вартості за умови наявності інших документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України.
Щодо розбіжностей в транспортних документах (перевізник, відсутність заявки). Позивач надав договір транспортно-експедиторського обслуговування з ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» №TEO38754647 від 09.01.2023, який передбачає право експедитора залучати третіх осіб для виконання своїх зобов'язань. Наявність іншого перевізника (Global Connections Supply Chain Solutions co. LTD) в коносаменті, за умови наявності договору з експедитором, який організовує перевезення, не є безумовною підставою для сумнівів у вартості транспортних послуг, якщо ця вартість підтверджена належними документами (довідка, рахунки). Відсутність заявки на перевезення (яка, згідно з п. 1.2 договору №TEO38754647, є його невід'ємною частиною ), хоча і може бути формальним недоліком, не спростовує саму вартість перевезення, якщо вона підтверджена іншими доказами. Суд зазначає, що митний орган повинен оцінювати сукупність поданих документів.
Щодо відсутності документів, що підтверджують транзитне переміщення та оплату за транзит згідно Конвенції про процедуру спільного транзиту. Суд зазначає, що вимоги щодо надання таких документів залежать від конкретних обставин перевезення та умов поставки. Відповідач не обґрунтував, яким чином відсутність цих документів впливає на правильність визначення ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, в контексті основного методу визначення митної вартості за умовами поставки FOB.
Щодо розбіжностей у сумі оплати та умовах оплати. Позивач надав платіжну інструкцію №20189 від 15.10.2024 на часткову оплату товару в сумі 60357,47 доларів США. За умовами Специфікації №05/24 від 15.07.2024, оплата товару здійснюється протягом 120 календарних днів від дати поставки товару на склад покупця. Митне оформлення відбувалося 23.10.2024. Повна оплата товару, згідно з наданою позивачем до позовної заяви платіжною інструкцією №20190 від 21.11.2024, відбулася в сумі 66760,56 доларів США, тобто після митного оформлення, але в межах строку, передбаченого специфікацією. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, банківські платіжні документи надаються, якщо рахунок сплачено. На момент оформлення рахунок був сплачений частково, і відповідний документ був наданий. Те, що повна оплата ще не відбулася, не є розбіжністю, що впливає на ціну, яка підлягає сплаті. Розбіжність у строках оплати (90 днів у контракті та 120 днів у специфікації ) не впливає на саму ціну товару. Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 зазначав, що розбіжності щодо умов оплати товару, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, не є підставою для витребування додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Сам по собі факт спрацювання АСАУР та наявність у митного органу інформації про вищий рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів не є безумовною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості. Така інформація може бути лише приводом для більш ретельної перевірки документів. Митний орган зобов'язаний довести, що подані декларантом документи є недостатніми або містять недостовірні відомості, які унеможливлюють визначення митної вартості за ціною договору.
У постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №815/228/17 зазначено, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
В даному випадку, відповідач, посилаючись на виявлені розбіжності, не надав переконливих доказів того, що ці розбіжності мали істотний вплив на правильність визначення митної вартості за ціною договору або свідчили про недостовірність чи неповноту відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не було доведено наявність обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, що унеможливлювало б застосування основного методу визначення митної вартості. Відтак, рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо вимоги про стягнення судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 16813,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №71477 від 13.11.2024. Ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Позивач просить стягнути 40000,00 грн. На підтвердження надано: договір про надання правової допомоги № 01-12-11/24 від 12.11.2024, рахунок-фактуру №148/24 від 12.11.2024, платіжну інструкцію №57 від 12.11.2024 про оплату 40000,00 грн та акт прийому-передачі наданих послуг від 20.11.2024.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Частиною 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Предметом спору є оскарження рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Ціна позову (сума гарантійних зобов'язань) становить 1120907,97 грн. Представником позивача було підготовлено позовну заяву, відповідь на відзив, зібрано та надано докази.
Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях заперечував проти розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність та наводячи приклад з іншої справи, де судом апеляційної інстанції було зменшено розмір витрат (постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №160/18351/24, де за підготовку відзиву на апеляційну скаргу було стягнуто 1000 грн).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат (Постанова Верховного Суду від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18).
Суд, оцінюючи співмірність заявлених витрат, враховує, що справа стосується митних правовідносин, які потребують спеціальних знань, а також ціну позову. Однак, сума в 40000,00 грн за підготовку позовної заяви та відповіді на відзив у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, видається завищеною. Суд бере до уваги аргументи відповідача та судову практику щодо співмірності витрат. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України" (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З огляду на складність справи, обсяг виконаних робіт (підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, аналіз документів), ціну позову, а також заперечення відповідача та принципи розумності та співмірності, суд вважає за можливе частково задовольнити вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір до 20000,00 грн, що, на думку суду, є більш співмірним та обґрунтованим у даній конкретній справі.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000091/2 від 24.10.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2024/001027 від 24.10.2024 року.
Стягнути з Київської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» судовий збір у розмірі 16813 (шістнадцять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 62 копійки.
Стягнути з Київської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко