14 травня 2025 рокуСправа №640/3432/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.01.2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у видачі подання на повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 6 002,00 грн. (шість тисяч дві гривні 00 коп.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати подання відповідно до вимог чинного законодавства України до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 6 002,00 грн. (шість тисяч дві гривні 00 коп.), сплаченого згідно з квитанцією №ПН1124796 від 27.08.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та надав всі документи. Проте відповідачем протиправно не сформовано та не направлено до органу казначейської служби подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, яке придбавалось вперше.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/3432/22.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року прийнято до свого провадження та призначено адміністративну справу №640/3432/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено процесуальний строк розгляду справи на тридцять днів.
24.02.2025 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що 09.11.2023 за позивачем було зареєстровано право власності 1/2 частку квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Реєстрація відбулась на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Гуцевич О.О. за № 1283, від 09.11.2023.
Ця обставина має важливе значення для встановлення всіх об'єктивних обставин справи, оскільки є додатковим підтвердженням того факту, що квартира, придбана на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.08.2016 року, є першим придбанням житла позивачем.
Як вбачається із Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.11.2023, позивач є донькою спадкодавця ОСОБА_2 , а до спадкової маси, що розподілялась між спадкоємцям, входить квартира АДРЕСА_2 .
Вказана квартира належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 27.05.2003 року, на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 17.04.2003 року (відповідні відомості містить Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.11.2023 року).
Зазначено, що після свого народження із ІНФОРМАЦІЯ_1 по 01.10.2018 місце проживання позивача було зареєстровано у вказаній вище квартирі АДРЕСА_2 , тобто у квартирі, що належала матері. І тільки після купівлі власного житла по АДРЕСА_3 , позивач змінила місце реєстрації. Дані обставини підтверджуються відповідними відмітками у паспорті позивача.
28.03.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження купівлі житла вперше, а тому відсутні підстави для складання відповідного подання.
Третя особа правом на надання пояснень по суті спору не скористалась.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2016 року ОСОБА_1 придбала квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири.
При укладені договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% вартості придбаної квартири, а саме у розмірі 6 002,00 грн, що підтверджується квитанцією № ПН 1124796 від 27.08.2016 року.
21.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою в якій просила сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві подання про повернення позивачу помилково сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 6 002,00 грн.
До вказаної заяви позивачем було долучено: квитанцію № ПН 1124796 від 27.08.2016 року; картку платника податків ОСОБА_1 , інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 291667269 від 21.12.2021 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом 17.01.2022 року №2600-0603-8/7406 відмовлено у формуванні та направленні подання про повернення позивачу помилково сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки заява про повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 29.08.2016р. № ПН 11346693 у розмірі 6002,00 грн. подана до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з пропущенням строків звернення, тому задоволенню не підлягає.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у формуванні й поданні помилково сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі Закон №400/97-ВР).
Відповідно до п. 9 ст. 1 даного Закону, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених п. 9 ст.1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовані у Порядку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі Порядок №1740, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно з п. 15-1 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло вперше.
При цьому, якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то така особа вправі скористатися таким самим порядком вже після посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу житла, звернувшись до відповідного органу, в даному випадку до відповідача.
Суд зазначає, що частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 №787 (чинного на дату виникнення спірних правовідносин), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, станом на дату виникнення спірних правовідносин, законодавством було визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.
При цьому, суд зазначає, що статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, відповідно до якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Тобто, платник має право на повернення помилково сплачених грошових коштів у випадку подання ним заяви про таке повернення з урахуванням дотримання строків давності, встановлених п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, які необхідно обчислювати з моменту фактичної сплати платником податків суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань.
Суд зазначає, що Податковим кодексом України імперативно встановлено початок перебігу 1095 днів за днем виникнення такої переплати.
Судом встановлено, що право позивача на звернення щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна виникло 30.08.2016 при посвідченні договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 та сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості) згідно квитанції № ПН 1124796 від 27.08.2016 року.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про повернення такого збору лише 21.12.2021.
Таким чином, суд встановив, що позивачем не дотримано строки, встановлені п. 43.3 ст. 43 та п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України для звернення із заявою про повернення помилково сплачених коштів, оскільки строки давності потрібно відраховувати, починаючи з моменту настання факту сплати надмірної чи помилкової суми коштів до відповідного бюджету, та до моменту подання платником податку заяви про повернення надміру чи помилково сплаченої суми грошового зобов'язання.
Суд звертає увагу, що спірні правовідносини безпосередньо пов'язані з правом позивача на повернення помилково сплаченої суми грошового зобов'язання, а саме зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а отже предметом спірних правовідносин є право на повернення вказаного грошового зобов'язання, а вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві є похідними від них.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана відмова відповідача щодо повернення помилково сплачених коштів не порушує прав позивача, оскільки на дату звернення з відповідною заявою позивач пропустив встановлений законом строк для такого звернення, у зв'язку з чим відсутні підстави для повернення помилково сплаченої суми грошового зобов'язання.
При цьому, суд звертає увагу на те, що будь-яких пояснень під час звернення до відповідача із заявою про повернення вказаних коштів та до матеріалів справи щодо причин, за яких позивач більше трьох років (1095 днів) не звертався із відповідною заявою, позивачем надано не було.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник