14 травня 2025 рокуСправа №160/11302/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, на підставі довідки-розрахунку від 20.03.2025 №Б-С-414 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду, викладену в листі 08.04.2025 №16445-12942/П-01/8-0400/25;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату з 01.01.2025 ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, на підставі довідки-розрахунку від 20.03.2025 №Б-С-414 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та становить 90 % від суддівської винагороди судді районного суду 172 596,00 гри., з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з прийнятим за результатами розгляду його заяви рішенням, оскільки після отримання відповідної довідки-розрахунку, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Дніпропетровській області, у відповідача виник обов'язок щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відмова (у формі листа від 08.04.2025 №16445-12942/П-01/8-0400/25) Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області у здійсненні перерахунку грошового утримання судді у відставці на підставі довідки-розрахунку від 20.03.2025 №Б-С-414, виданого Територіальним управлінням ДСА України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці є протиправною та порушує законні права позивача на отримання довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач вважає, що посилання відповідача на те, що у 2025 році змін прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з якого встановлюється базовий розмір посадового окладу судді, не відбулося, є необґрунтованими, оскільки суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та, в свою чергу, в межах спірних правовідносин, норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» застосуванню не підлягають.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача 02.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки воєнний стан, безумовно, впливає на фінансову спроможність держави забезпечувати соціальні гарантії, яких досягнуто у мирний час. Перед державою постає складне питання пошуку ресурсу для забезпечення Збройних Сил України, військовослужбовців, людей, що стали на захист Батьківщини. Захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (ч. 1-2 ст. 17 Конституції України). Спрямування в умовах війни (повномасштабної збройної агресії) обмежених фінансових ресурсів держави не на фінансування Збройних Сил України та, відповідно, захист суверенітету і територіальної цілісності України, а на інші цілі - є неприпустимим. Конституційний Суд України у Рішенні від 22.05.2018 №5-р/2018 зробив висновок, що фінансування соціальних та інших зобов'язань держави має бути реальним та здійснюватися відповідно до її фінансово-економічних можливостей; у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Відповідно до Закону України від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, з якого встановлюється базовий розмір посадового окладу судді складає 2102 грн, тому право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки від 20.03.2025 №Б-С-414, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області відсутнє.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 23.10.2008.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 видано довідку-розрахунок (від 20.03.2025 №Б-С-414) про суддівську винагороду на 01.01.2025 відповідно до якої:
«Видана ОСОБА_1 , судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у відставці.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 №4059-IX, при розрахунку суддівської винагороди територіальним управлінням, суддям які здійснювали правосуддя, застосовувався прожитковий мінімум для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102,00 грн.
На підставі частин 2, 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» посадовий оклад судді становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2025 року, а саме 3028 грн. 00 коп., з регіональним коефіцієнтом у розмірі 1 до базового розміру посадового окладу.
Суддівська винагорода на 01.01.2025 р., судді, який здійснює повноваження без врахування обмежень встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" складає 172 596,00 грн., у тому числі:
Посадовий оклад 90840,00 грн.
Доплата за вислугу років (80%) 72672,00 грн.
Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) - 9084,00 грн.
Доплата за науковий ступінь - грн.
Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - грн.
Щомісячна доплата відповідно до частини 6 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - грн.»
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди, що враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, 02.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою від 01.04.2025 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши довідку-розрахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області про суддівську винагороду на 01.01.2025 (від 20.03.2025 №Б-С-414).
Згідно проставленого внутрішнього вхідного штампу, заяву прийнято 02.04.2025 та присвоєно вхідний номер реєстрації №12942/П-0400-25.
В заяві про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 01.04.2025 ОСОБА_1 акцентував увагу на висновках Верховного Суду з питань проведення перерахунків розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в т.ч. посилався на постанови від 23.09.2024 у справі №620/2027/23, 12.09.2024 у справі №580/2522/24, 27.02.2025 у справі №400/5760/24.
Відтак, заявник ОСОБА_1 має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки-розрахунку ТУ ДСА в Дніпропетровській обл. від 20.03.2025 №Б-С-414, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: станом на 01.01.2025 - 3028,00 грн.
Проте, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.04.2025 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 08.04.2025 надано відмову (реєстраційний номер від 08.04.2025 №16445-12942/П-01/8-0400/25) у проведенні перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці.
У відмові зазначено, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2020 року, з 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року, з 01 січня 2024 року, з 01 січня 2025 року та для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року, з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року складає 2102,00 грн. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду, надісланої відповідним органом (без звернення судді), або за зверненням судді у відставці із заявою, встановленої форми. Відповідно до частини 14-4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402, листів Верховного Суду від 22.01.2024 № 321/0/2-24 та від 25.01.2024 № 471/0/2-24, роз'яснень Міністерства соціальної політики, наданих листом від 06.03.2024 № 5391/0/2-24/54 на лист Пенсійного фонду України від 26.02.2024 № 2800-030101-5/11768, 3 27.12.2023 підлягає перерахунку щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» виходячи із розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду. Оскільки ОСОБА_1 працював на посаді судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та враховуючи те, що базовий оклад судді визначається на 1 січня кожного року, а зміни розміру складових суддівської винагороди судді не відбулося, для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки від 20.03.2025 № Б-с-414 про розмір суддівської винагороди на 01.01.2025 року немає підстав.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Варто зазначити, що організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3-5 ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до положень ч.ч. 1-6 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить:
судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: - 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям, які обіймають посаду голови суду виплачується щомісячна доплата в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2563 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;
працездатних осіб - 3028 гривень;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня;
осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень..
Відповідно до п. 1, 6-9 розділу IV «Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09.02.2023 №7-2), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини 2 статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
У рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 04.12.2018 №11-р/2018.
Суд вважає, що при вирішенні даного спору слід виходити з того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII.
Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.
Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатись розмір суддівської винагороди є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Тому розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України від 15.11.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Отже наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зауважує, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Так само і судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтею 7 Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» разом із встановленням на 01.01.2025 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб (3028 грн.), введено такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.
Слід зауважити, що зміни до Закону № 1402-VIII (Про судоустрій і статус суддів) в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону № 966-XIV (Про прожитковий мінімум), щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.
Суд звертає увагу, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII (Про судоустрій і статус суддів), які є спеціальними та мають пріоритет стосовно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII (Про судоустрій і статус суддів).
Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 у справі №400/2031/21 вказав, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді». При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.
Окрім того Верховний Суд зауважив, що закон про державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 1402-VIII (Про судоустрій і статус суддів), а положення Закону № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» - вважати загальними нормами.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Таким чином, Законом № 1402-VIII (Про судоустрій і статус суддів) закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Вказана правова позиція узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками, викладеними у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22, від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.
Конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді, як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №300/3388/21.
Враховуючи викладене, оскаржувана відмова підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, на підставі довідки-розрахунку від 20.03.2025 року №Б-С-414 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду, викладену в листі 08.04.2025 року №16445-12942/П-01/8-0400/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату з 01.01.2025 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, на підставі довідки-розрахунку від 20.03.2025 року №Б-С-414 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та становить 90 % від суддівської винагороди судді районного суду 172596,00 гри., з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська