29 квітня 2025 року Справа № 160/3857/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
06.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050030165 від 17.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи за Списком № 1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 02.12.1996 по 05.03.2008;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , відповідно до п. а) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за його заявою від 10.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, так як останній має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 1 та досяг необхідного пенсійного віку.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому рішенням було відмовлено у такому призначенні, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та до пільгового стажу роботи за списком №1 не зараховано періоди згідно архівних довідок №М-21/2-09/1613 та №М-21/2-09/1615 від 22.11.2024 року, оскільки у випадку надання пільгових довідок архівними відділами або у випадку ліквідації підприємства, підтвердження стажу роботи відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки записи трудової книжки та надані документи підтверджують наявність у позивача необхідного пільгового стажу. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
17.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Копія ухвали від 17.02.2025 року та позовні матеріали були направлені відповідачу через систему «Електронний суд» в його електронний кабінет та отримані відповідачем - 07.02.2025 року та 19.02.2025 року, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050030165 від 17.01.2025 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та до пільгового стажу роботи за списком №1 не зараховано періоди згідно архівних довідок №М-21/2-09/1613 та №М-21/2-09/1615 від 22.11.2024 року, оскільки у випадку надання пільгових довідок архівними відділами або у випадку ліквідації підприємства, підтвердження стажу роботи відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Отже, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 або Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1 або Списком №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.
Так, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 11.05.1993 року позивача містить наступні записи:
- 04.05.1993 - прийнятий до Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського в мартенівський цех підручним сталевара мартенівської печі третій 4 розряду на виробничу практику (розпорядження №64 від 22.04.1993 року);
- 08.12.1993 - звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики (розпорядження №64 від 08.12.1993 року);
- 01.09.1990 - 13.06.1994 - навчання у Дніпродзержинському металургійному коледжі (диплом ЗБ №029855 від 30.06.1994 року);
- 02.12.1996 - прийнятий до Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського в конвертерний цех плавильником розкислювачів 4 розряду (розпорядження №1118 від 19.11.1996 року);
- ДМК ім. Дзержинського з 28.02.1997 року перейменовано у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ім. Ф.Е. Дзержинського;
- 01.08.2005 - переведений там же підручним сталевара конвертера 6 розряду (розпорядження №2043 від 01.08.2005 року);
- 27.08.2005 - переведений там же плавильником розкислювачів 4 розряду (розпорядження №2356 від 26.08.2005 року);
- Робоче місце атестовано (Постанова №992 від 29.12.2006 року);
- 05.03.2008 - переведений там же оператором котельні 5 розряду (розпорядження №1592 від 04.03.2008 року);
- Запис № 9 вважати не дійсним;
- 05.03.2008 - переведений там же оператором котельні 4 розряду (розпорядження №1392 від 04.03.2008 року);
- 04.09.2008 - переведений там же оператором котельні 5 розряду (розпорядження №6580 від 04.09.2008 року);
- ВАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 23.05.2011 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського» (наказ ;479 від 23.05.2011 року);
- 10.07.2014 - переведений там же оператором котельні 6 розряду (розпорядження №1119 від 10.07.2014 року);
- 28.01.2015 - переведений там же оператором котельні 5 розряду (розпорядження №157 від 28.01.2015 року);
- 21.09.2015 - переведений там же оператором котельні 6 розряду (розпорядження №1257 від 17.09.2015 року;
- ПАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 25.01.2017 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (наказ №84 від 25.01.2017 року);
- 02.08.2021 - звільнений у зв'язку з переведенням за п. 5 ст. 36 КЗпП України до ПРАТ «ДКХЗ» (наказ №840 від 02.08.2021 року);
- 03.08.2021 - прийнятий в конвертерний цех до ПРАТ «ДКХЗ» дільниця експлуатації та обслуговування енергоустаткування оператором котельні 6 розряду за переведенням з ПАТ «ДМК» (наказ №221к від 02.08.2021 року);
- ПРАТ «ДКХЗ» з 11.02.2022 року перейменовано у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ».
Вказані дані у трудовій книжці, а також те, що позивач працював на роботах за посадами, що передбачені Списком № 1 підтверджені архівними довідками архівного управління Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 22.11.2024 № М-21/2-09/1613, від 22.11.2024 № М-21/2-09/1614, від 22.11.2024 № М-21/2-09/1615, від 22.11.2024 № М-21/2-09/1615/1 (історична довідка).
Також, Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж ОСОБА_1 за періоди роботи з 1998 по 2008 роки за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП3013А1».
Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2, код підстави «ЗП3013А1» з 05 листопада 1991 року проставлявся працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Вищевказані періоди роботи позивача також, підтверджуються архівною довідкою від 10.04.2024 року №К-21/2-09/570, яка видана на підставі ф.ОС-701, особові справи звільнених працівників за 2016 рік, особова картка ф.П-2 (№55), історична довідка та додано копії документів з атестації робочих місць, зокрема, постанова від 20.10.1994 року №813 «Про атестацію робочих місць за умовами праці, лист Головного державного експерта області з умов праці від 26.10.1999 року №14/1-121 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», лист Головного державного експерта області з умов праці від 27.12.2000 року №14/1-261 «Про використання санітарно-гігієнічних досліджень попередньої атестації робочих місць за умовами праці», постанова від 25.12.2001 року «Про атестацію робочих місць за умовами праці», постанова №992 від 29.12.2006 року «Про атестацію робочих місць за умовами праці», лист Головного державного експерта з умов праці від 29.11.2011 року №003/07-1-406 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці у створених нових структурних підрозділах» та постанова від 26.12.2012 року №660 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників вісепрокатного цеху» відповідно до яких посада позивача була атестовано за списком №1.
Таким чином, трудова книжка позивача та надані позивачем документи містять необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які віднесені до Списку № 1. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином.
Отже, період роботи позивача згідно архівних довідок №М-21/2-09/1613 та №М-21/2-09/1615 від 22.11.2024 року має бути зарахований до пільгового стажу по Списку № 1.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050030165 від 17.01.2025 року про відмову позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Щодо вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зарахувати зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи за Списком № 1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 02.12.1996 по 05.03.2008, суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу по списку № 1 період роботи згідно архівних довідок №М-21/2-09/1613 та №М-21/2-09/1615 від 22.11.2024 року.
Щодо вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , відповідно до п. а) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за його заявою від 10.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, так як останній має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 1 та досяг необхідного пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо вимог в частині врахування рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, суд зазначає, що в спірному рішенні відсутня відмова врахувати таке рішення чи відсутні посилання щодо недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.4164088271.1 від 31.01.2025 року.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 605,60 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050030165 від 17.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи згідно архівних довідок №М-21/2-09/1613 та №М-21/2-09/1615 від 22.11.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв