14 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1799/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
адвокат Лукомська Вікторія Василівна в інтересах ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 03.02.2025 №032550008271 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 09.07.1974 по 19.08.1974 та з 26.08.1974 по 04.12.1978 у Волинській обласній конторі Державного банку СРСР на посаді бухгалтера; з 25.12.1979 по 15.09.1982 у Луцькому заводі синтетичної шкіри; період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_1 , та здійснити призначення з 04.10.2024 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 04.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №032550008271 від 11.10.2024 їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу (до страхового стажу не зараховано: період роботи згідно записів трудової книжки з 26.08.1974 по 04.12.1978 та з 04.12.1978 по 15.09.1982; період догляду за дитиною до 3-х річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Вказує, що з метою підтвердження страхового стажу позивачка зверталася до Державного архіву у Волинській області та Національного банку України для отримання відповідних документів.
Після отримання архівних довідок, 27.01.2025 ОСОБА_1 повторно звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про надання додаткових відомостей для призначення їй пенсії за віком. За принципом екстериторіальності документи для призначення пенсії були направлені на розгляд до ГУ ПФУ у Львівській області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 03.02.2025 року №032550008271 в зв'язку з тим, що страховий стаж особи становить 7 років 06 місяців 18 днів.
Позивач не погоджується із даним рішення ГУ ПФУ у Львівській області.
На переконання представника позивача, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки працівника та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.
Зазначає, що період роботи ОСОБА_1 з 09.07.1974 по 19.08.1974 та з 26.08.1974 по 04.12.1978 підтверджується архівною довідкою Національного банку України та витягами з відповідних наказів. В свою чергу, помилка у зазначені дати прийняття позивачки на роботу у Луцький завод синтетичної шкіри, за наявності наказ про прийняття та звільнення з роботи, не можу бути підставою для висновку органу Пенсійного фонду про незарахування цілого періоду роботи на вказаному підприємстві до страхового стажу особи.
Відтак вважає, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФУ У Львівській області від 03.02.2025 №032550008271 про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу спірні періоди та призначити пенсію.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ у Львівській області позовні вимоги ОСОБА_1 заперечила та зазначила, що за результатами аналізу поданих документів позивачці до її страхового стажу не зараховано: період роботи з 10.06.1974 по 19.08.1974 та з 26.08.1974 по 04.12.1978, оскільки згідно поданої довідки від 09.12.2024 №61-0024/92 зазначене прізвище « ОСОБА_3 » не відповідає прізвищу позивачки у свідоцтві про шлюб НОМЕР_2 « ОСОБА_3 »; період роботи з 04.12.1978 по 15.09.1982 згідно трудової книжки Б/Н від 10.07.1974, оскільки дата прийняття (04.12.1978) календарно не відповідає даті наказу про прийняття (25.12.1979); період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_1 , оскільки в даному свідоцтві відсутній підпис відповідальної особи та печатка установи.
У зв'язку з тим, що у позивачки був відсутній необхідний 15 річний страховий стаж, ГУ ПФУ у Львівській області 03.02.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону №1058.
Вважає, що дії органів Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії позивачу є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України.
07.03.2025 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1 на позовну заяву у якому представник позивача зазначила, що ГУ ПФУ у Львівській області надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637. Як трудова книжка, так і архівна довідка та архівні витяги з наказів, що надані НБУ відповідно до положень пунктів 1, 8 Порядку №637 є тими документами, на підставі яких до запровадження персоніфікованого обліку за законодавством, що діяло до 01.01.2004, Пенсійний орган обчислює страховий стаж, до якого підлягають зарахуванню періоди роботи. Відтак спірні періоди трудової діяльності ОСОБА_1 підлягаю зарахуванню до її страхового стажу.
ГУ ПФУ у Волинській області також подано відзив на позову заяву ОСОБА_1 у якому представник даного відповідача зазначила, що предметом даного спору є рішення іншого Відповідача, а саме Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Враховуючи зазначене, наслідком скасування рішення, прийнятого ГУ ПФУ у Львівській області, за результатами розгляду позовної заяви має бути виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку призначити (перерахувати) пенсію позивачці.
Вказує про правомірність рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . При цьому обгрунтування правомірності такого рішення є аналогічними до доводів відповідача-1.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
04.10.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №032550008271 від 11.10.2024 ОСОБА_1 (а.с.12) відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Як зазначено у вказаному рішенні: страховий стаж позивачки складає 4 роки 11 місяців 9 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період роботи, згідно записів трудової книжки б/н від 10.07.1974, з 26.08.1974 по 04.12.1978, оскільки не зазначено назву підприємства, куди позивач прийнята на роботу;
з 04.12.1978 по 15.09.1982 , оскільки дата прийняття (04.12.1978) не відповідає даті наказу на прийняття (25.12.1979) що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення;
період догляду за дитиною до 3-х річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не підтверджується факт догляду до 3-х років (в свідоцтві про народження відсутня відмітка про видачу паспорта; а також в заяві відсутня відмітка заявниці про те, що вона здійснювала догляд).
На адвокатські запити представника позивача Національним банком України позивачці надано архівну довідку №61-0024/92376 від 09.12.2024 про підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 за період її роботи з 09.07.1974 по 04.12.1978 в Держбанку СРСР (а.с.17-18) та архівні витяги наказів з кадрових питань (особового складу) про прийняття та звільнення ОСОБА_1 за період її роботи з 09.07.1974 по 04.12.1978 у Волинській обласній конторі Державного банку СРСР (а.с.19-24).
27.01.2025 ОСОБА_1 повторно звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності документи для призначення пенсії позивачки розглянуті ГУ ПФУ у Львівській області, рішення якого від 03.02.2025 року №032550008271 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. Як зазначено у даному рішенні: страховий стаж особи становить 07 років 06 місяців 18 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
періоди роботи з 10.06.1974 по 19.08.1974 та з 26.08.1974 по 04.12.1978, згідно довідки від 09.12.2024 № 61-0024/92376, оскільки зазначене прізвище « ОСОБА_3 » не відповідає прізвищу у свідоцтві про шлюб НОМЕР_3 « ОСОБА_3 »;
період роботи з 04.12.1978 по 15.09.1982, згідно трудової книжки Б/Н від 10.07.1974, оскільки дата прийняття (04.12.1978) календарно не відповідає даті наказу про прийняття (25.12.1979);
період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_1 , оскільки в даному свідоцтві відсутній підпис відповідальної особи та печатка установи (а.с.26).
Вважаючи рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 03.02.2025 року №032550008271 протиправним, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Отже, норми статті 26 Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі змінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як встановлено судом, 27.01.2025 ОСОБА_1 повторно звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності документи для призначення пенсії позивачки розглянуті ГУ ПФУ у Львівській області, рішення якого від 03.02.2025 року №032550008271 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивачки:
періоду її роботи з 10.06.1974 по 19.08.1974 та з 26.08.1974 по 04.12.1978, згідно довідки від 09.12.2024 №61-0024/92376, оскільки зазначене прізвище « ОСОБА_3 » не відповідає прізвищу у свідоцтві про шлюб НОМЕР_3 « ОСОБА_3 »;
періоду її роботи з 04.12.1978 по 15.09.1982, згідно трудової книжки Б/Н від 10.07.1974, оскільки дата прийняття (04.12.1978) календарно не відповідає даті наказу про прийняття (25.12.1979);
та періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_1 , оскільки в даному свідоцтві відсутній підпис відповідальної особи та печатка установи.
Надаючи оцінку таким висновкам ГУ ПФУ у Львівській області суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1058) відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).
На підтвердження стажу роботи за період з 09.07.1974 по 04.12.1978 позивачкою подано органу Пенсійного фонду архівну довідку Національного банку України №61-0024/92376 від 09.12.2024 (а.с.18) відповідно до якої значиться, що «у документах архівного фонду Управління Національної о банку України у Волинській області в наказах з кадрових питань (особового складу) зазначено:
від 09.07.1974 №100 §8 - «прийняти тимчасово ОСОБА_4 на посаду бухгалтера відділу розрахунково-позикових операцій з 10.06.1974 на термін декретної відпустки бухгалтера ОСОБА_5 »
від 15.08.1974 №120 §4 -«звільнити тимчасово прийнятого бухгалтера бюджетного відділу ОСОБА_4 (так у документі) з 19.07.1974»;
від 27.08.1974 № 127 §4 - «прийняти тимчасово ОСОБА_4 (так у документі) на посаду бухгалтера відділу розрахунково-позикових операцій з 26.08.1974 на термін відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_6 »;
від 18.12.1974 № 190 §2 - «зарахувати до штату бухгалтера бюджетного відділу ОСОБА_4 з 19.12.1974»;
від 04.12.1978 №213 §2 - «звільнити ОСОБА_1 (так у документі) бухгалтера бюджетного відділу 04.12.1978 із займаної посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпіП УРСР»
Перебування позивачки на вказаних посадах у відповідні періоди підтверджується також архівними витягами із наказів про прийняття позивачки на відповідні посади та звільнення з таких посад (а.с.20-24).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 12.10.1974 ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_7 . Після державної реєстрації шлюбу прізвище « ОСОБА_3 » змінено на прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.10).
Як підставу для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 10.06.1974 по 19.08.1974 та з 26.08.1974 по 04.12.1978 відповідач-1 вказав те, що у довідці Національного банку України від 09.12.2024 №61-0024/92376 прізвище позивачки зазначено як « ОСОБА_3 », що не відповідає прізвищу заявниці згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 « ОСОБА_3 ».
Суд враховує, що усі записи в офіційній документації за спірний період велися виключно російською мовою, оскільки такі здійснювалися ще за часів СРСР. Відповідно дівоче прізвище позивачки « ОСОБА_3 » було записано російською мовою як « ОСОБА_3 ».
При видачі архівної довідки від 09.12.2024 №61-0024/92376 працівниками Національного банку України здійснено переклад наказів про прийняття та звільнення позивачки з російської мови на українську та зазначено прізвище позивачки « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 ».
Суд вважає за необхідне зазначити, що окремі неточності в поданих позивачем документах або неповнота відображеної у них інформації не може бути перешкодою для реалізації особою своїх законних прав, в даному випадку - права на призначення пенсії за віком.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі №593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Окрім того, частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Виходячи з викладеного вище, відповідач-1 був наділений повноваженнями щодо перевірки наданих ОСОБА_1 документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження наявного страхового стажу, проведення фактичних перевірок тощо.
Водночас, матеріали справи не містять доказів вчинення таких дій, чи будь-яких інших активних дій з боку ГУ ПФУ у Львівській області при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач-1 безпідставно не врахував інформацію, яка міститься в наданих позивачкою архівній довідці НБУ №61-0024/92376 від 09.12.2024 та витягах із наказів.
Як наслідок, орган Пенсійного фонду прийшов помилкового висновку щодо незарахування періоду роботи позивачки з 10.06.1974 по 19.08.1974 та з 26.08.1974 по 04.12.1978 у Волинській обласній конторі Державного банку СРСР на посаді бухгалтера до її страхового стажу.
Щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 04.12.1978 по 15.09.1982, суд враховує наступне.
Як випливає із змісту оскаржуваного рішення, висновок ГУ ПФУ у Львівській області про неврахування даного періоду роботи позивачки ґрунтується на тому, що згідно трудової книжки б/н від 10.07.1974 дата прийняття позивачки на роботу (04.12.1978) календарно не відповідає даті зазначеного наказу про прийняття (зазначено дату наказу 25.12.1979).
Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.8-9) слідує, що згідно запису №6 від 04.12.1978 позивачка була прийнята на роботу у Луцький завод синтетичної шкіри на посаду учня по виготовленню дрібної шкіргалантереї. При цьому як підстава прийняття на вказану посаду у трудовій книжці зазначено наказ №598 від 25.12.1979.
Надалі 16.09.1982 ОСОБА_1 була переведена в центральну бухгалтерію на посаду бухгалтера (запис 8 трудової книжки), а 01.03.1983 - була звільнена з посади бухгалтера з Луцького заводу синтетичної шкіри на підставі наказу №79 від 28.02.1983 (запис №9).
Як зазначено у позовній заяві, з метою підтвердження зазначеного періоду роботи ОСОБА_1 , її представником було надіслано адвокатські запити до Державного архіву Волинської області та Комунальної установи «Луцький міський трудовий архів».
Листом Комунальної установи «Луцький міський трудовий архів» від 20.11.2024 позивачу надано копію наказу №598 від 25.12.1979 про прийняття позивачки на роботу у Луцький завод синтетичної шкіри на посаду учня по виготовленню дрібної шкіргалантереї (а.с.15) та наказ №79 від 28.02.1983 року про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера у Луцькому заводі синтетичної шкіри (а.с.16).
Таким чином, дата запису №6 трудової книжки позивачки (04.12.1978) дійсно не відповідає даті, що зазначена у наказі Луцького заводу синтетичної шкіри №598 від 25.12.1979.
Вказана обставина не заперечується стороною позивача. Позивач просить зарахувати до свого стажу роботи період її роботи у Луцькому заводі синтетичної шкіри з 25.12.1979 по 15.09.1982.
При вирішенні даного спору суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №370/541/17, в якій суд звернув увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Окрім того, за правовою позицією викладеною Верховним Судом в постанові від 06.04.2022 у справі №607/7638/17, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Не неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком із зарахуванням відповідних періодів роботи, які є документально підтвердженими. Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З огляду на наведене, суд вважає, що помилка у трудовій книжці позивачки щодо зазначення дати прийняття її на роботу у Луцький завод синтетичної шкіри, при наявності в матеріалах справи відповідних копій наказів про прийняття заявниці на роботу та звільнення із посади, не може бути підставою для незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 25.12.1979 по 15.09.1982.
Відтак період роботи позивачки у Луцький завод синтетичної шкіри з 25.12.1979 по 15.09.1982 має бути врахований до її страхового стажу.
Щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, суд враховує наступне.
Згідно з частиною 2 статті 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №520/11152/16-а.
Приписами пункту 11 Порядку №637 передбачено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Відповідно до свідоцтва про народження від 16.07.2024 серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25).
Вказане свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 містить печатку та підпис відповідальної особи органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Враховуючи наведене, суд вважає протиправним незарахування ГУ ПФУ у Львівській області до страхового стажу позивачки часу догляду за дитиною до 3-х річного віку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що відповідач-1, не зарахувавши спірні періоди роботи та період догляду за дитиною до страхового стажу позивачки, що дає право на призначення пенсії за віком, не дотримався вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», спірне у даній справі рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 03.02.2025 №032550008271 не відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС України та статті 19 Конституції України, у зв'язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню.
При вирішенні спору в частині позовних вимог зобов'язального характеру, заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1)подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача від 27.01.2025 про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області та за результатами її розгляду прийнято спірне рішення, яке визнано судом протиправним.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
З огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 зарахувати до страхового стажу позивачки спірних періодів її трудової діяльності та періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно зобов'язати саме ГУ ПФУ у Львівській області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача від 27.01.2025 та прийняло протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.01.2025, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за її заявами. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію за віком суд зазначає наступне.
У межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов'язати вчинити певні дії.
Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду України щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії за віком відносяться до виключної компетенції відповідача.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема, самостійно здійснювати розрахунок страхового стажу та призначення пенсії.
Однак, на переконання суду, наявні підстави для зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області (як органу, який за принципом екстериторіальності розглянув заяву ОСОБА_1 та прийняв оскаржуване рішення) повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.
Щодо розподілу судових витрат, між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 20.02.2025 (а.с.5).
Відтак за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн. судового збору.
Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з відповідача-1 в повному обсязі в сумі 1211,20 грн, оскільки часткове задоволення позову стосується способу захисту порушеного права, обраного судом.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.02.2025 №032550008271 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи: з 09.07.1974 по 19.08.1974 та з 26.08.1974 по 04.12.1978 у Волинській обласній конторі Державного банку СРСР на посаді бухгалтера; з 25.12.1979 по 15.09.1982 у Луцькому заводі синтетичної шкіри; період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_1 , та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, що викладенні у даному рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 14 травня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинської області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Н. В. Стецик