м. Вінниця
15 травня 2025 р. Справа № 120/17126/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо направлення 06.11.2024 повідомлення до відділення поліції №3 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області щодо доставлення позивача як правопорушника за 210, 210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов'язати відповідача направити повідомлення до відділення поліції №3 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області про виключення з реєстрів та баз даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС інформацію про позивача як особу, яка вчинила адміністративне правопорушення за ст. 210 210-1 КУпАП.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 02.11.2024 йому було вручено повістку з вимогою з'явитися 05.11.2024 о 08:00 год до відповідача. Водночас у вказану дату та час позивач не зміг з'явитися до відповідача у зв'язку із госпіталізацією до медичного закладу. Листом від 07.11.2024 позивач повідомив відповідача про неможливість прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних. Однак, як зауважує позивач, відповідач, не дотримуючись вимог встановлених ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 06.11.2024 направив до відділення поліції №3 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області повідомлення щодо доставлення позивача як правопорушника за 210, 210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстав чого позивача було включено до бази розшуку. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо направлення вищевказаного повідомлення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 30.12.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження отримана відповідачем 07.01.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, відтак суд, керуючись приписами КАС України, розглядає справу за наявними матеріалами.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивачем отримано повістку від 02.11.2024 №1/3254 про необхідність з'явитися 05.11.2024 о 08:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних.
Водночас згідно з медичною карткою стаціонарного хворого №36 позивача 05.11.2024 госпіталізовано до КНП «Іллінецька міська лікарня», у зв'язку із чим він не прибув до відповідача 05.11.2024.
07.11.2024 позивач на адресу відповідача направив повідомлення про наявність поважних причини, які зумовили його неявку по повістці.
Вказане повідомлення отримано відповідачем 08.11.2024.
В подальшому позивачем отримано повідомлення від 11.11.2024 про запрошення до ВП №3 Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області на 12.11.2024 о 09:00 год. з метою розгляду матеріалів, зареєстрованих в журналі єдиного обліку за №3463 від 06.11.2024.
Так, як зазначає позивач, 06.11.2024 відповідач направив до відділення поліції №3 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області повідомлення щодо доставлення позивача як правопорушника за 210, 210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстав чого позивача було включено до бази розшуку.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо направлення вищевказаного повідомлення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому (в т.ч. і наданий час) продовжено та триває дотепер.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської. Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 3 ст. 1 військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві та дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 7 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Приписами ч. 14 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 Закону №3543-ХІІ, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Приписами ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
За змістом ч. 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону №3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З аналізу наведених норм слідує, що мобілізація як державна функція передбачає не лише організаційні дії органів влади, а й безумовне виконання громадянами визначених обов'язків. Громадяни зобов'язані з'являтися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки і за адресами, вказаними в повістках, а також проходити медичні огляди та інші передбачені мобілізаційним законодавством заходи. Поважними причинами неявки визнаються лише виняткові обставини (хвороба, стихійне лихо, військові дії, смерть близького родича), підтверджені документами державних або комунальних установ. Якщо особа не з'явилася без належної причини та не повідомила про неї в межах трьох діб з моменту призначеної дати явки, вона порушує вимоги ст. 22 Закону, що може тягнути за собою відповідальність за ст. 210-1 КУпАП. У таких випадках керівник ТЦК та СП має право звернутися до поліції для організації адміністративного затримання і доставки особи до центру комплектування. Таким чином, законодавство прямо покладає обов'язок на громадянина не лише з'явитися, а й у разі неможливості - належно і своєчасно повідомити про це, а на ТЦК - діяти в межах визначених законом повноважень, зокрема шляхом взаємодії з поліцією.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем отримано повістку від 02.11.2024 №1/3254 про необхідність з'явитися 05.11.2024 о 08:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних.
Водночас згідно з медичною карткою стаціонарного хворого №36 позивача 05.11.2024 госпіталізовано до КНП «Іллінецька міська лікарня», у зв'язку із чим позивач не прибув до відповідача 05.11.2024.
07.11.2024 позивач на адресу відповідача направив повідомлення про наявність поважних причини, які зумовили його неявку по повістці
Вказане повідомлення отримано відповідачем 08.11.2024.
В подальшому позивачем отримано повідомлення від 11.11.2024 про запрошення до ВП №3 Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області на 12.11.2024 о 09:00 год. з метою розгляду матеріалів, зареєстрованих в журналі єдиного обліку за №3463 від 06.11.2024 щодо доставлення позивача як правопорушника за 210, 210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстав чого позивача було включено до бази розшуку.
В контексті наведеного, суд, перш за все вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи, водночас, згідно з принципом змагальності сторін, кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. У даній справі судом встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень - після належного повідомлення про відкриття провадження у справі та отримання відповідної ухвали 07.01.2025, не подав відзиву на позов, не надав заперечень проти викладених у позовній заяві обставин та не спростував їх. Таким чином, суд бере до уваги обставини, викладені позивачем, як не заперечені відповідачем.
Оцінюючи дії відповідача щодо направлення повідомлення до поліції 06.11.2024, то суд вказує, що передбачена ст. 22 Закону №3543-ХІІ можливість повідомити про причини неявки протягом трьох діб з моменту, визначеного в повістці, передбачена законодавцем не випадково, а як механізм захисту прав громадянина у форс-мажорних ситуаціях, коли своєчасне особисте прибуття є об'єктивно неможливим. Така норма балансує обов'язок з'явитися за викликом із принципом розумності та справедливості в оцінці поведінки особи. Закон не вимагає, щоб повідомлення про поважну причину було подано до дати явки, а навпаки - визнає можливість зворотного повідомлення упродовж трьох діб після дати, зазначеної в повістці. Це означає, що відсутність інформації у ТЦК та СП на момент формування повідомлення до поліції не означає автоматичну правомірність таких дій, якщо згодом в установлені строки громадянин надає підтвердження поважності причин. Тобто орган державної влади має враховувати не лише момент отримання інформації, а й сам факт дотримання строку, передбаченого законом, інакше втрачається сенс цієї гарантії. Ігнорування цього підходу фактично нівелює право особи на належне пояснення обставин своєї неявки та робить юридично допустимою будь-яку реакцію з боку державного органу, навіть коли особа діяла в рамках закону.
З матеріалів справи встановлено, що позивач 05.11.2024 був госпіталізований до КНП «Іллінецька міська лікарня», про що підтверджується медичною документацією, та 07.11.2024 повідомив про це відповідача. Отже, причина неявки була поважною згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відтак, узагальнюючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач дотримався визначених законом строків повідомлення про поважну причину неявки, подавши відповідне повідомлення у межах трьох діб (07.11.2024), враховуючи, що дата явки за повісткою була встановлена на 05.11.2024. Натомість відповідач, не надавши позивачеві можливості реалізувати своє право на пояснення причин неявки, 06.11.2024 направив повідомлення до поліції з ініціативою його доставлення як правопорушника. Таким чином, дії відповідача були вчинені передчасно, без належної оцінки ситуації та без урахування передбаченого законом механізму повідомлення про поважні причини, що свідчить про недотримання принципів обґрунтованості та співмірності адміністративного реагування з боку органу державної влади.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача направити повідомлення до відділення поліції №3 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області про виключення з реєстрів та баз даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про позивача як особу, яка вчинила адміністративне правопорушення за ст. 210, 210-1 КУпАП, то суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, у разі неприбуття за повісткою громадянин зобов'язаний не лише повідомити про поважні причини у строк, що не перевищує трьох діб від визначеної дати явки, але також здійснити подальше прибуття до ТЦК та СП у строк, що не перевищує семи календарних днів.
У даній справі позивач дійсно подав повідомлення про госпіталізацію 07.11.2024, тобто в межах дозволених трьох діб після дати неявки 05.11.2024.
Водночас матеріали справи не містять жодних доказів, тобто позивачем не додано до матеріалів справи таких письмових доказів, які б підтверджували, що він фактично прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений законом 7-денний строк, як цього вимагає норма.
Суд наголошує, що попереднє визнання протиправними дій відповідача щодо направлення до органу поліції повідомлення, не є безумовною підставою для зобов'язання відповідача направити повідомлення про виключення з реєстрів та баз даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про позивача як особу, яка вчинила адміністративне правопорушення. Направлення такого повідомлення в даному випадку обумовлюється виконанням позивачем обов'язку щодо явки до ТЦК та СП у визначений строк.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги зобов'язального характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 423 грн, однак за звернення до суду з даним позовом сплаті підлягав судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Ч. 2 ст. 7 вказаного Закону визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Таким чином, для повернення надміру сплаченого судового збору позивачеві необхідно звернутися із відповідним клопотанням.
За таких обставин, а також враховуючи часткове задоволенні позовних вимог, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись Конституцією України, Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про правовий режим воєнного стану" та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 139, 143, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення 06.11.2024 повідомлення до відділення поліції №3 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області щодо доставлення ОСОБА_1 як правопорушника за 210, 210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.05.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна