м. Вінниця
15 травня 2025 р. Справа № 120/15956/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині призову позивача на військову службу у зв'язку з мобілізацією; зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуваний наказ видано без дотримання визначеного законом порядку призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, спірний наказ винесений відповідачем 1 під час перебування позивача на лікуванні, що підтверджується медичним висновком, яким зазначено період непрацездатності від 11.11.2024 до 20.11.2024.
Ухвалою суду від 14.12.2024 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності позовної заяви вимогам ст. 160 КАС України.
19.12.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.12.2024 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача додаткові письмові докази, необхідні для правильного вирішення справи.
28.02.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву відповідача 2, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач 2 наполягає на тому, що призов позивача на військову службу під час мобілізації здійснено у межах чинного законодавства, наголосив, що спірний наказ до ВЧ від ІНФОРМАЦІЯ_3 офіційно не надходив, а тому у списках особового складу ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 відсутній, про що суду надано довідку від 28.02.2025 за вих. № 600/1092.
12.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, у якій наголошено на безпідставності позовних вимог. Твердження позивача про перебування, 12.11.2024, позивача на лікуванні відповідач 1 вважає необґрунтованими і такими, що не підтверджені належними доказами. Окремо зауважено, що позивач 11.11.2024 отримав повістку для визначення призначення на особливий період, 12.11.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 при цьому не надав доказів тимчасової непрацездатності або перебування на лікуванні. Більш того, наданий позивачем медичний висновок датований 13.11.2024, що свідчить про об'єктивну неможливість надання його 12.11.2024 посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак наказ № 1006 від 12.11.2024 винесено у відповідності до норм чинного законодавства, а наказом № 1007 від 12.11.2024 скасовано призов на військову службу під час мобілізації в особливий період військовозобов'язаним, які не прийняті до складу ВЧ.
Крім того, відповідач 1 зазначає, що наказ про призов є актом індивідуальної дії одноразового застосування, який після фактичного виконання втрачає юридичну силу, а тому не може бути скасований, як спосіб захисту прав позивача.
Проаналізувавши наявні у справі докази та оцінивши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки ВЛК солдата ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. З зазначеною довідкою позивач ознайомлений під підпис 20.06.2024.
11.11.2024 позивач одержав повістку про виклик для визначення призначення на особливий період на 12.11.2024.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1006 від 12.11.2024 призвано та направлено для проходження військової служби за мобілізацією з ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_1 для комплектування військової частини НОМЕР_1 з числа військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу.
Відповідно до медичного висновку № РВ4Е-ТР6Р-МВ43-4Е4М від 13.11.2024 з 11.11.2024 по 20.11.2024 пацієнт є тимчасово непрацездатною особою.
Відтак, на думку позивача, спірний наказ винесено у період його непрацездатності, тому винесений протиправно.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам, суд керується такими мотивами.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частини 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом частини 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з абзацом 1 частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Частиною 5 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пунктів 81, 82, 88, 89 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції станом на дату призову позивача), призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють:
резервістів та військовозобов'язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки;
резервістів та військовозобов'язаних СБУ - Центральне управління або регіональні органи СБУ;
резервістів та військовозобов'язаних розвідувальних органів - керівники розвідувальних органів або визначені їхніми наказами керівники відповідних підрозділів;
резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві, - командири військових частин, з якими резервісти уклали такі контракти.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ.
Наказ про призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов'язаних керівником розвідувального органу або визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).
На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
Відповідно до пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
За частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач є військовозобов'язаним.
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу від 12.11.2024 позивач повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 , що з 11.11.2024 перебував на лікуванні відповідно до медичного висновку від 13.11.2024. Більш того, дата винесення спірного наказу передує даті складення медичного висновку.
Відтак, посилання позивача на протиправність оскаржуваного наказу під час здійснення процедури його призову на військову службу під час мобілізації суд вважає необґрунтованими.
Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України №69/2022, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно здійснив призов позивача на військову службу по мобілізації з подальшою відправкою для проходження військової служби до військової частини.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, індивідуально-правовий акт, як результат правозастосування, адресований конкретному суб'єкту, є формально обов'язковими для персоніфікованої (чітко визначеної) особи, містить індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів, розрахований на врегулювання лише конкретної ситуації, а тому його юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Тому такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зпу справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи вищенаведене, суд формулює висновок, відповідно до якого оскаржуваний наказ в частині призову по мобілізації позивача є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію після його реалізації, в даному випадку - після мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.
У свою чергу, суд акцентує увагу, що наказом № 1007 від 12.11.2024 скасовано призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_2 у складі команди військової частини НОМЕР_1 та повернуті за різними причинами міститься прізвище позивача.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої та третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вимогам частини першої статті 77 КАС України, позивач не обґрунтував із посиланням на належні, допустимі, достовірні та достатні докази у чому конкретно полягає порушення охоронюваних законом прав, свобод та інтересів з боку відповідача.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Рішення суду сформовано 15.05.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна