м. Вінниця
15 травня 2025 р. Справа № 120/1964/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не надання довідки про вартість неотриманого речового майна та не виплати при звільненні компенсації за неотримане речова майно з період проходження служби.
Ухвалою від 19.02.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
07.03.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що відповідно до пункту 17 розділу 3 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, - мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. Таким чином зазначив, що під час звільнення військовослужбовець, призваний за мобілізацією, не має заборгованості за недоотримане речове майно, а тому йому не може бути нарахована грошова компенсація за недоотримане речове майно і відповідно не може бути видана довідка про недоотримане речове майно.
09.05.2025 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід головуючої судді Крапівницької Н.Л.
Ухвалою від 09.05.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Крапівницькій Н.Л. по справі № 120/1964/25 визнано необґрунтованою. Даною ухвалою також вирішено передати матеріали адміністративної справи № 120/1964/25 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід судді.
Ухвалою судді Маслоід О.С. від 12.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Крапівницькій Н.Л., а адміністративну справу №120/1964/25 передано для продовження розгляду тим самим складом суду.
Суд, вивчивши матеріали справи та, оцінивши наявні у ній докази, в їх сукупності, встановив, що позивач з 28.02.2022 призваний на військову службу під час загальної мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2024 № 69/2022, що підтверджується записом у військовому квитку № НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 14.11.2024 за № 327, старшого матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" (через сімейні обставини).
З 14.11.2024 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення.
30.11.2024 позивачем подано до Військової частини НОМЕР_1 , в якій він просив надати довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі за весь час служби у в/ч НОМЕР_1 .
Разом із тим, не погоджуючись із бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо не надання ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна та невиплати при звільнені компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 14.11.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)
Згідно частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання, а також, на день виключення зі списків особового складу військової частини, має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначаються Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №767/28897 (далі - Інструкція № 232).
Розділом ІІІ Інструкції №232 визначено порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період.
У відповідності до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Із аналізу положень пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 слідує, що право військовослужбовця на отримання компенсації за не отримане речове майно нерозривно пов'язане із виникненням у нього права на отримання при звільненні самого речового майна, яке не було отримане ним під час проходження служби.
Поряд із цим, положеннями пункту 17 розділу ІІІ Інструкції №232 передбачено, що мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
Крім того, у відповідності до абзацу 10 пункту 29 розділу V Інструкції №232, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власності дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.
У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Таким чином, Інструкція № 232 встановлює різні порядки забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період.
При цьому, із аналізу положень пункту 17 розділу ІІІ та абзацу 10 пункту 29 розділу V Інструкції № 232 слідує, що у разі звільнення мобілізованих, а також військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, у них не виникає права на отримання речового майна, яке не було отримане ним під час проходження служби.
В свою чергу, відсутність у таких військовослужбовців права на отримання при звільненні речового майна, яке не було отримане ним під час проходження служби, на переконання суду, свідчить і про відсутність у них права на отримання компенсації за не отримане речове майно.
З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що в особливий період при звільненні військовослужбовців з військової служби, не передбачено видачу не отриманого речового майна, а тому, як наслідок, відповідна грошова компенсація не виплачується.
Враховуючи викладене, у позивача відсутнє право на отримання довідки про перелік та вартість речового майна, яке підлягало до видачі та не отримане ним на час звільнення з військової служби, у зв'язку з чим і відсутнє право на виплату при звільнені компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 14.11.2024.
З урахуванням вищевикладеного, вимоги даного позову, на переконання суду, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну, фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: