м. Вінниця
15 травня 2025 р. Справа № 120/13230/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення № 025050006631 від 29.07.2024, яким протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком.
З таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач не погоджується, тому звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою від 10.10.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 18.11.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України.
05.12.2024 представником відповідача-2 до суду подано відзив, яким просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, Крім іншого зауважує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Правом надання відзиву ГУ ПФУ у Волинській області не скористалось, хоча ухвалу про відкриття провадження отримало до електронного кабінету 20.11.2024.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 12.08.2024, ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає/перераховує пенсію, ГУ ПФУ у Волинській області.
За результатами розгляду документів доданих до заяви ГУ ПФУ у Волинській області прийняло рішення № 025050006631 від 29.07.2024, яким відмовило у призначенні пенсії за віком. А також до страхового стажу не зарахувало періоди роботи з 04.10.1989 по 31.12.1991, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутні назва підприємства.
Період з 01.01.1992 по 20.08.1993, оскільки рф вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав.
Не погоджуючись із рішенням в частині незарахування періоду роботи з 04.10.1989 по 31.12.1991, позивач звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом з метою поновлення своїх прав на включення цього періоду до страхового стажу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі також Закон 1058-IV, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст.24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спірні правовідносини регулював Закон України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
Так, спірним рішенням позивачу не зараховано період роботи з 04.10.1989 по 31.12.1991, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства.
Оцінюючи доводи відповідача суд зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Згідно з відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 11.12.1979 міститься запис, що позивач з 04.10.1989 по 20.08.1993 працювала на посаді машиністки по таємній переписці військової частини польова пошта НОМЕР_3 .
Дійсно, згідно запис про прийняття на роботу не містить назви підприємства. Однак вказане не є тим недоліком, який може стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак період трудової діяльності згідно трудової книжки позивача має бути зараховані до загального страхового стажу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/123 92/16-а.
Підсумовуючи, встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд виходить з меж заявлених позовних вимог, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 29.07.2024 № 025050006631, в частині не зарахування періоду роботи з 04.10.1989 по 31.12.1991 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 04.10.1989 по 31.12.1991 у військовій частині польова пошта НОМЕР_3 , відповідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 11.12.1979, та призначити позивачу пенсію з огляду на дотримання нею усіх умов встановлених законом, адже за умови зарахування стажу роботи, стажу позивача буде достатньо для призначення пенсії за віком з наступного дня, що йде за днем звернення, тобто з 13.08.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 025050006631 від 29.07.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 04.10.1989 по 31.12.1991 - у військовій частині польова пошта НОМЕР_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 13.08.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, 43603, код ЄДРПОУ 13358826)
Рішення суду сформовано: 15.05.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна