Справа № 521/4104/25
Номер провадження № 2/521/3502/25
14 травня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Бобуйок І.А.
секретаря судового засідання - Шелкопляс В.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області (адреса місцезнаходження: Одеська обл., Роздільнянський р-н., м. Роздільна, вул.. Незалежності, буд. 9), про позбавлення батьківських прав, -
18.03.2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому просив суд: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на його користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від її заробітку (доходу) на місяць, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до повноліття сина ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 20.03.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, роз'єднано, а позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, про позбавлення батьківських прав, залишити в даному провадженні у справі під номером 521/4104/25, провадження № 2/521/3502/25.
Ухвалою суду від 24.03.2025 року відкрито провадження у справі про позбавлення батьківських прав та призначено підготовче судове засідання.
25.03.2025 року відповідачка подала до суду заяву про визнання позовних вимог.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.04.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до канцелярії суду заяву, в якій просив слухати справу без його особистої участі, позовні вимоги підтримував та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, повідомлявся про дату, час та місце належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надала, подала до суду заяву про визнання позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень цієї Конвенції, дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, як до, так і після народження.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст.7 СК України при вирішенні будь - яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Стаття 150 СК України, визначає перелік обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, якими зокрема є: виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка дитини до самостійного життя та інші.
Згідно ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
За правилами статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша). Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта).
Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя і праці. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Частини 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства», передбачають, що дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні, мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме її нормальному вихованню.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частинами першою та другою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, за домовленістю між ними, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ст. 164 СК України, у випадку ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавленні батьківських прав.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей; ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який зареєстровано 23.12.1995 року у Київському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1361, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.12.2016 року справа №521/16294/16-ц.
Під час перебування сторін у шлюбі у них народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, що видане Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 690 від 26.07.2011 року.
Судом встановлено, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває на його повному утриманні.
Судом встановлено, що матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, з дитиною упродовж багатьох років не спілкується, не бере участі у вихованні свого сина, не піклується про його стан здоров?я, фізичний та духовний розвиток, не проявляє материнської турботи.
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08.04.2025 року, складеного провідним спеціалістом ССД Трибой К. В., нач. ССД Шемоновською І.А., старостою Перехрестівського старостинського округу Грекуляком В.Т. за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , в помешканні створено належні житлово-побутові умови для повноцінного фізичного, духовного та морального розвитку дитини. ОСОБА_1 піклується про здоров?я малолітнього сина, забезпечує здобуття ним повної загальної середньої освіти та готує його до самостійного життя. В дитини є окрема кімната для сну, відпочинку та підготовки уроків, обладнана відповідними меблями.
Згідно характеристики Перехрестівського закладу загальної середньої освіти, складеної директором закладу та класним керівником дитини, ОСОБА_3 , 2011 року народження, навчається у Перехрестівському ЗЗСО з п?ятого класу. Володіє навчальним матеріалом на середньому рівні навчальних досягнень. ОСОБА_3 проживає з батьком, який цікавиться його навчанням та поведінкою, відвідує класні та загальношкільні батьківські збори. Приділяє належну увагу до виховання та забезпечення ОСОБА_4 усім необхідним.
Згідно висновку Служби у справах дітей Затишанської селищної ради Роздільнянського району, Одеської області від 18.04.2025 року щодо позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її сина, орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Викладені факти, як кожен окремо так і в сукупності, дають підстави вважати, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої доньки.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідачі, будучи батьком, ухилялися від виконання батьківських обов'язків, не піклувалися про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкувалися з донькою в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення тощо.
На підставі наведених аргументів, суд вважає за необхідне позбавити батьківських прав відповідачку відносно її сина.
Судом встановлено, що відповідачка визнала позов повністю, що підтверджується заявою від 25.03.2025 року (Вхідний №18447). Згідно даної заяви відповідачці наслідки визнання позову відомі та зрозумілі.
Визнання позову - це розпорядницька дія відповідача, його згода на задоволення заявлених позовних вимог, спрямована на закінчення розгляду судом заявленої вимоги шляхом винесення рішення про її задоволення. Визнання позову є розпорядницькою дією відповідача і означає безумовну згоду з вимогами позивача та з винесенням судом рішення на користь позивача незалежно від наявності і доведеності фактів, що входять у підставу позову. Визнання факту є різновидом пояснень відповідача як засобу доказування і спрямоване на підтвердження наявності певної обставини, доказування якої згідно з правилами про розподіл тягаря доказування покладається на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Керуючись ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 7, 15, 17, 19, п. 2 ст. 150, 152, 155 п.1 ч.2 ст. 164, ст. 165, ч. 2 ст. 166, ч. 5 ст. 167, ч. 1. 2 ст. 170, ст.ст.180, 182, 183, 191, 192, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 13, 81, 206, 260-263, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області (адреса місцезнаходження: Одеська обл., Роздільнянський р-н., м. Роздільна, вул.. Незалежності, буд. 9), про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
С У Д Д Я: І.А. Бобуйок