Справа № 504/1564/19
Номер провадження 2-др/504/15/25
15.05.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Вінської Н.В.
секретаря судового засідання Коцар А.М.,
за участі:
представника позивача Бец Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Доброслав заяву представника позивача адвоката Бец Н.А. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності 1/2 частині квартири, -
03.04.2025 року Комінтернівськими районним судом Одеської області ухвалено рішення у цивільній справі №504/1564/19, яким позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності 1/2 частині квартири задоволено частково:
- Визнано квартиру АДРЕСА_1 Крижанівка вул. Марсельська, 35спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
- Визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частинну квартири АДРЕСА_2 , 35.
08 квітня 2025 року представником позивача адвокатом Бец НА. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі яким просить суд:
-стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судово-технічної експертизи давності документів у розмірі 54 113,08 грн.
Представником відповідача адвокатом Джаноян Л.А. надано до суду про зменшення судових витрат .якою просила суд зменшити заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на правничу допомогу до розміру 7500,00 грн. та зменшити заявлений ОСОБА_1 розмір витрати на проведення судово-технічної експертизи давності документів 54113,08 грн. (п'ятдесят тисяч сто тринадцять гривень 08 коп.) до розміру 00,00 грн. (нуль гривень). Представник відповідача, вважає розмір витрат неспівмірним з наданим представником позивача обсягом послуг та витраченим адвокатом часом, вказує що позивачем не було надано достатніх доказів для підтвердження обґрунтованості, співмірності та пропорційності зі складністю даної справи заявлених витрат на правову допомогу.
Крім цього, витрати на експертизу вважає необґрунтованими, замовлена з ініціативи позивача експертиза не встановила жодних інших істотних обставин у справі, та не була прийнята судом як доказ при ухваленні судового рішення.
Також представником відповідача подано до суду заяву якою просить повернути оригінали розписок від 20.04.2013 року та 06.08.2013 року щодо отримання ОСОБА_5 в борг грошових коштів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала подану заяву про ухвалення додаткового рішення та просила задовольнити, залишила на розсуд суду питання про повернення боргових розписок відповідачу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Суд, вивчивши доводи заяви і матеріали вищезазначеної справи, вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати .
В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (у редакції 2004 року ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу заявником надано:
- копію Договору №346/02-19 від 06.02.2019 року;
- копію Додаткової угоди №1 від 07.02.2019 до Договору про надання правової допомоги № 346/02-19 від 06.02.2019 року;
- копію квитанцій до платіжної інструкції від 28.12.2023 року;
- копію Акту прийому-передачі правової допомоги №409 від 07.04.2025 року;
- копію Рахунку № 409 від 07.04.2025 року
- копію квитанції до платіжної інструкції № К88Т-91Е4-32ВЗ-8ВЗК від 07.04.2025року;
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,4,5 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої увалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.3,4,5 ст.141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно сказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. ( правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 201 року у справі № 873/137/21).
З огляду на викладене, беручи до уваги суть пред'явленого позову, враховуючи дійсність понесених позивачем судових витрат, їх необхідність, розумність їх розміру та складність справи, суд вважає, що відображена у наданих суду доказах понесення витрат на правову допомогу відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому відсутні підстави для зменшення їх розміру.
Щодо стягнення витрат на експертизу в розмірі 54 113,08 грн. яка проведення на замовлення відповідача варто зазначити наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).
Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: (1) витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; (2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; (3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; (4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 р. у справі № 712/4126/22.
Враховуючи те, що при розгляді справи та прийнятті рішення не було враховано висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи давності документів відсутні підстави для стягнення вказаних витрат з позивача.
Відповідно до ст. 96 ЦПК України оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 144, 259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача адвоката Бец Н.А. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності 1/2 частині квартири- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень).
У задоволенні вимоги про відшкодування витрат на проведення експертизи - відмови.
Клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про повернення оригіналів боргових розписок задовольнити.
Повернути відповідачу оригінал розписки від 20.04.2013 року щодо отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в борг грошових коштів в розмірі 13840,00 доларів США та оригінал розписки від 06.08.2013 року щодо отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_9 в борг грошових коштів у розмірі 21000,00 доларів США - залишивши у справі їх копії.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Вінська Н. В.