Справа № 504/2300/15-к
Номер провадження 1-кп/504/27/25
15.05.2025 рокус-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт (зі зміненим обвинуваченням) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015160330000960 від 01.07.2015 року та у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015160330000632 від 08.05.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,
встановив:
В провадженні Доброславського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт (зі зміненим обвинуваченням) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015160330000960 від 01.07.2015 року та у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015160330000632 від 08.05.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15. ч.2 ст.185 КК України.
З обвинувального акту вбачається, що на початку травня 2015 року, особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, знаходився в гостях у свого товариша ОСОБА_4 за місцем його мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , куди приїхав син ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який повідомив про те, що рухаючись на автотранспорті по с. Петрівка Комінтернівського (нині Одеського) району Одеської області в сторону с. Червоне Березівського району Одеської області, по польовій дорозі, він помітив споруду складу, яка розташована на території підприємства «Сільхозхімія» по вул. Горького 1 у с. Петрівка Комінтернівського (нині Одеського) району Одеської області. Уважно придивившись до будівлі складу, ОСОБА_5 побачив, що будівля складу не огороджена, не охороняється і у склад самої будівлі входить багато металевих виробів. Усвідомивши, що він сам, без допомоги сторонніх осіб та без використання спеціальних інструментів та автомобільного транспорту, самостійно не впорається з таємним викраденням металевих виробів з вказаного складу, тому запропонував своєму батькові ОСОБА_4 та особі, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, вчинити таємне викрадення металевих виробів з вказаного складу. На дану пропозицію ОСОБА_4 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, погодились.
Так, 05.05.2015 року о 23:00 год. ОСОБА_4 , діючи навмисно, з корисливого мотиву та за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА_5 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, використовуючи автомобіль марки ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , до якого поклали раніше заготовлені два кисневих балони, один балон з газом «пропан», дерев'яну драбину з мотузкою, два гаєчні ключа, металевий лом та металеву монтировку, газовий різак з резиновим шлангом, довжиною 5 м та металеву котушку, мотоцикл марки «МТ 11», державний номерний знак НОМЕР_3 , прибули до приміщення складу, розташованого на території підприємства «Сільхозхімія» по вул. Горького 1 в с. Петрівка Комінтернівського (нині Одеського) району Одеської області. Де реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи спільно та за попередньою змовою з використанням вище перелічених і раніше заготовлених предметів, таємно викрали металеві вироби, а саме металеві швелера, рейки та двостворчаті ворота загальною вагою у 1220 кг, після чого зникли з місця скоєння злочину та розпорядились викраденим майном на свій розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, завдали потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 4026 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Далі, 11.05.2015 року о 22 годині 00 хвилин ОСОБА_4 діючи навмисно, з корисливого мотиву, повторно та за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА_5 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, пам'ятаючи, що у вищевказаному приміщені складу залишились ще металеві вироби, знову з використанням автомобілю марки ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , двох кисневих балонів, одного балону з газом «пропан», дерев'яної драбини з мотузкою, двох гаєчних ключів, металевого лому та металевої монтировки, газового різака з резиновим шлангом, довжиною 5 м та металевої котушки, мотоциклу марки «МТ 11», державний номерний знак НОМЕР_3 прибули до приміщення складу, розташованого на території підприємства «Сільхозхімія» по вул. Горького 1 в с. Петрівка Комінтернівського (нині Одеського) району Одеської області.
Вже 12.05.2015 року, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 діючи спільно та за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА_5 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, встановили всі інструменти та прилади для різки і таємного викрадення металевих виробів з вищевказаного приміщення складу, після чого зрізали дві металеві рейки, але довести свій злочинний намір до кінця не змогли по незалежним від їх волі обставинам, так як були зупинені потерпілим ОСОБА_7 на місці скоєння злочину.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, а саме: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, а саме: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, у зв'язку із закінченням строків, передбачених п.3 ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінального провадження щодо них.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, у зв'язку із закінченням строків, передбачених п.3 ч.1 ст.49 КК України. Не заперечували щодо закриття кримінального провадження щодо них.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо задоволення заявленого клопотання.
Потерпілий ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.
Судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 правильно розуміють свої права, визначені ч.3 ст.285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження, яке здійснюється за нереабілітуючих підстав і бажають такого звільнення.
Суд, заслухавши позицію учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.
Згідно п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною 1 ст.285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності виключно судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до вимог ч.2 та ч.3 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
При цьому, порівняльний аналіз положень ст.ст.12, 49, ч.2 ст.185 КК України, в редакції, що діяла на момент вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та в чинній редакції, свідчить про те, що чинна редакція закону поліпшує становище обвинувачених, тому суд вважає за необхідне застосувати правові норми кримінального закону в редакції, що діє на момент постановлення ухвали.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України карається пробаційним наглядом на строк від трьох до п'яти років або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Таким чином, вказане кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України є не тяжким.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Обставини, передбачені ч.2, 3 ст.49 КК України за наявності яких перебіг давності зупиняється, або переривається, судом не встановлено.
З матеріалів справи вбачається, що з дня вчинення інкримінованих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінальних правопорушень пройшло більше п'яти років.
Згідно з ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Суд враховує правову позицію, викладену Касаційним Кримінальним Судом у складі Верховного Суду в постанові від 19.11.2019 року в справі №345/2618/16-к, відповідно до якої звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст.49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
Також, при ухваленні вказаного рішення, суд враховує позицію Верховного Суду колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к, в якій вказано, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Постановою Верховного суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к зауважено, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст.372 КПК України, не повинен вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення.
Наведені висновки Верховного суду дотримані судом, тому суд не пов'язує звільнення від кримінальної відповідальності із фактом визнання обвинуваченими своєї винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, або ж за фактом його відсутності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, оскільки, строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені ст.49 КК України сплинули.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно роз'яснень, які містять в п.7 постанові Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
У постанові від 16.08.2021 у справі №644/7193/17 Верховний Суд зазначив, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті.
Отже, цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення слід залишити без розгляду, роз'яснивши позивачу, що заявлений ним позов може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинувачених у кримінальному провадженні не обирався.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,44,49,185 КК України, ст.ст.100,129,284-286,314,369,370,372 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, у зв'язку із закінченням строку для притягнення до кримінальної відповідальності.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, у зв'язку із закінченням строку для притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення - залишити без розгляду, роз'яснивши позивачу, що заявлений ним позов може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.
Речові докази, а саме: два металевих листа, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 - повернути власнику.
Речові докази, а саме: автомобіль марки ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , два кисневі балони та один балон з газом «пропан», дерев'яну драбину з мотузкою, металевий лом, металеву монтировку, мобільний телефон марки «НОКІА», два гаєчні ключа, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - повернути власнику.
Речові докази, а саме: мотоцикл марки «МТ 11», державний номерний знак НОМЕР_3 з колискою, газовий різак до якого приєднаний резиновий шланг, чорного кольору довжиною у 5 м, металеву котушку (лебідка), виконану з металу, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_5 - повернути власнику.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1