Справа № 947/1922/25
Провадження № 2-з/947/191/25
15.05.2025 Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
за участю секретаря - Коростій М.В.,
розглянувши заяву представника позивачки - адвоката Латій Олени Вікторівни про забезпечення позову, подану по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2), про відібрання дитини, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про відібрання дитини.
14.05.2025 представник позивачки - адвокат Латій О.В. надала до суду заяву про забезпечення позову в якій просить, до вступу в законну силу рішення суду по даній справі, заборонити ОСОБА_2 змінювати місце перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 ; визначити тимчасовий порядок спілкування матері ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати спілкуванню та надати ОСОБА_1 зустрічі по шість годин з 10-00 до 16-00 щосереди за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 і малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , - з можливістю прогулянки матері та дитини у зазначений час без присутності батька та інших осіб. При цьому представник позивачки посилається на те, що 22 липня 2024 року ОСОБА_2 самочинно змінив місце проживання дитини, забравши малолітнього сина ОСОБА_4 з дитячого садку до місця проживання своїх батьків у АДРЕСА_2 , та не повернув його до теперішнього часу. З цього приводу ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, а також до Відділення поліції № 2 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області. Проте, звернення не принесли позитивного результату, оскільки органами поліції було рекомендовано вирішувати спір в порядку цивільного судочинства. Згідно листа Служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради від 05.08.2024 р. 01.08.2024 р., копія якого міститься в матеріалах цивільної справи, комісійно спеціалістами служби була відвідана адреса: АДРЕСА_2 , за якою мешкає батько дитини - відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте з'ясувати думку батька та скласти акт житлово-побутових умов не вдалось, так як відповідач поводив себе агресивно та доступ до житла не надав. Спілкуватися зі спеціалістами відмовився. На даний час ОСОБА_2 не має зареєстрованого місця проживання, відомо, що останній проживає в будинку своїх батьків за вказаною вище адресою в м. Миколаєві. Представник позивачки зазначила, що відповідач ОСОБА_2 самоправно, без згоди матері, змінив місце проживання малолітнього сина та не надає можливості спілкуватись матері з дитиною. ОСОБА_5 всього шість років, але його матір ОСОБА_1 вже десять місяців не володіє інформацією про стан здоров'я і розвитку сина, призначення і рекомендації лікарів щодо лікування, щеплень, режиму його харчування, інших потреб дитини, взагалі не бачила дитини. Оскільки в даному конкретному випаду суттєво порушені права матері на спілкування з малолітньою дитиною, відповідач уникає зустрічей, перешкоджає у спілкуванні дитини з матір'ю, вони вимушені звернутись до суду з даною заявою.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
В даному випадку з огляду на предмет спору, а також викладені у заяві доводи представника позивача, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивачки - адвоката Латій Олени Вікторівни про забезпечення позову, призначити до розгляду в судовому засіданні на 03.06.2025 об 11 годині 30 хвилин.
В судове засідання викликати учасників судового розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Огренич