Номер провадження: 11-кп/819/324/24 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/7290/23 Доповідач ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 766/7290/23
15.05.2025 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні, в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №42023230000000171 від 29.03.2023 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20.03.2025, якою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Селидове, Донецької обл., громадянина України, відомості про працевлаштування та одруження відсутні, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
продовжено строк тримання під вартою до 16.05.2025 включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023230000000171 від 29.03.2023, щодо ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.03.2025 задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 16.05.2025 включно.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання та застосувати щодо нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Так, апелянт вважає, що ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 20.03.2025 є необґрунтованою і формальною, винесеною судом, який викликає сумніви в його неупередженості. Прийняте рішення та обраний запобіжний захід не відповідає принципу домірності, який вимагає застосування суворого заходу лише при порушенні процесуальної поведінки, яку він явно не порушував.
Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про час розгляду справи шляхом надіслання повідомлень.
Клопотання про обов'язкову участь захисника ОСОБА_8 в апеляційному розгляді від нього до апеляційного суду не надходило, а тому його участь не є обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав свої апеляційні вимоги, просив їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не завершений, а отже, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
В клопотанні про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 прокурор зазначає про обґрунтованість висунутого йому обвинувачення, існування ризиків, визначених на досудовому розслідування, які не зменшилися та не припинили існувати, та неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою
щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд виходив із того, щохарактер та фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.
Крім того, оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, суд врахував реальну можливість здійснення незаконного впливу з боку обвинуваченого на свідків, а також суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та високу імовірність переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду та вчинення ним нових злочинів проти основ національної безпеки України.
Ці факти встановлені попередніми ухвалами суду при обранні та продовженні заходів забезпечення у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Проте, дані ризики на сьогодні не зменшилися і не припинили існувати, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового розгляду.
В межах вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вирішується питання про доведеність або недоведеність вини особи в обсязі висунутого обвинувачення, не перевіряються докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, не надається оцінка доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, що є предметом перевірки під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та вирішується судом при ухваленні відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті. Тому доводи апелянта з цього приводу є неприйнятними.
Перевіркою матеріалів встановлено, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання.
Водночас, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна чи без такої.
При цьому колегія суддів вважає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.
Відомості про працевлаштування та одруження відсутні, що в свою чергу вказує на відсутність осіб, які б мали на нього визначальний вплив з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобіганню існуючим ризикам.
Також, оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, колегія суддів бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої показання на користь обвинуваченого. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Обґрунтованим колегія суддів вважає і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , оскільки злочин, інкримінований обвинуваченому, було вчинено у співпраці з окупаційною владою м. Херсона в період після 01.03.2022, що саме по собі і створює підвищену вірогідність того, що існує достатнє підґрунтя для продовження протиправної діяльності на користь держави-агресора.
Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 має бути продовжений з метою унеможливлення його переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою щодо нього.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини також свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та неможливість застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Саме продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Відповідно до оскаржуваної ухвали суду, в ній зазначені ризики, які існують на час розгляду відповідного клопотання прокурора, які не зменшилися та не припинили існувати.
З огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, у якому він обвинувачується, сукупність відомостей про його особу, продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 є необхідним для запобігання ризикам: переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінальне правопорушення, що в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим для запобігання настання зазначених ризиків.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченого ОСОБА_7 на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
А тому доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора є неспроможними та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20.03.2025 про продовження строку тримання під вартою щодо нього до 16.05.2025 включно -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4