Номер провадження: 22-ц/813/3344/25
Справа № 947/26480/24
Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.
Доповідач Драгомерецький М. М.
13.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д.,Сегеди С.М.,
переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баранова Оксана Володимирівна, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2024 року по справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий-20» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
27 cерпня 2024 року Житлово-будівельний кооператив «Жовтневий-20» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка з липня 2021 року не сплачує житлово-комунальні послуги у зв'язку з чим за період з 20.07.2021 по 20.06.2024 у неї виникла заборгованість у розмірі, яка складається з заборгованості за основним боргом за житлово-комунальні послуги в розмірі 36 413,38 грн, трьох відсотків річних у розмірі 1 379,18 грн, інфляційних збитків за весь час прострочення у розмірі 3 799,55 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 28.08.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі.
20 вересня 2024 року від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Баранової Оксани Володимирівни надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши серед іншого, що не згодна з сумою інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих за період з 24.02.2022 по 21.04.2023, оскільки відповідно до постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 до припинення або скасування воєнного стану в Україні заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова була обов'язковою для виконання на усій території України, для усіх суб'єктів незалежно від форми власності. 21.04.2023 до вказаної вище постанови були внесені зміни, щодо вказаної заборони в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Окрім іншого, представник відповідача посилався на те, що в квартирі встановлений лічильник на водопостачання та вона сплачувала кошти за надані послуги, а тому позивач здійснив неправильний розрахунок заборгованості. Відповідач визнала заборгованість частково.
24 вересня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому представник заперечував проти доводів, викладених у відзиві та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий-20» суму заборгованості по внесках на управління багатоквартирним будинком в розмірі 36 413,38 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 911,78 грн, 3% річних у розмірі 459,33 грн, що складає загальну суму 38 784,49 грн. У решті заявлених позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баранова Оксана Володимирівна, подала апеляційну скаргу в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2024 року скасувати. Скаржник зазначає, що в період часу з 24.02.2022 по 21.04.2023 заборона нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних діяла на усій території України без будь яких обмежень. Однак, позивач просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних за період, на який заборонено таке нарахування.
Крім того, позивач зазначив загальну суму боргу, однак не вбачається яка сума заборгованості окремо за кожну послугу. Так само позивач вказує, що відповідачка частково оплачувала, однак не зазначив за які саме послуги оплачувала відповідачка.
Також, скаржник зазначає, що позивач нарахував відповідачці обсяг споживання води, виходячи з середньомісячної норми витрат холодної води на 1 людину, однак в квартирі відповідачки встановлений лічильник на водопостачання. Показники лічильника вона надавала щомісячно через скриньку встановлену в домі та через мессенджер «Вайбер». За розрахунками відповідачки на теперішній час її заборгованість за надання послуг водопостачання та водовідведення складає 3 340,20 грн. Заборгованість за комунальні послуги та вивіз твердих відходів становить 12 052,82 грн, а загальний борг становить 15 393,02 грн.
Скаржник зазначає, що в квартирі відповідача хоча і зареєстровані 3 особи, але ж фактично мешкає одна ОСОБА_1 . Окрім вказаного, скаржник зауважує, що позивач неправильно нарахував заборгованість за водопостачання та водовідведення за нормами середньомісячного споживання води на одного мешканця, встановленими для споживачів, які не мають лічильників з розрахунку на трьох мешканців, а не шляхом віднімання від загального обсягу споживання за загальнобудинковим лічильником обсягів споживання мешканцями квартир із встановленими індивідуальними лічильниками, та ділення отриманої різниці між усіма споживачами, в яких відсутні засоби обліку води. В зв'язку з наведеним розмір заборгованості безпідставно завищений.
09 січня 2025 року представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 274, ч. 1 ст. 368, 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачу є доведеним, відповідач належним чином не виконував свого обов'язку та не сплачував грошові кошти за надання послуг в результаті чого утворилась заборгованість. Разом з тим, суд встановив, що позивач безпідставно здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.02.2022 по 29.12.2023, оскільки в цей період діяла постанова КМУ № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка ввела заборону нараховувати інфляційні втрати та 3% річних. Тому суд самостійно провів розрахунок та встановив, що розмір інфляційних втрат зі сплати комунальних послуг за періоди з 20.07.2021 по 24.02.2022 та з грудня 2023 року по травень 2024 року становить 1 911,78 грн, 3% річних за такі ж періоди, становить 459,33 грн.
У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , доказом чого є Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до інформації щодо кількості осіб, зареєстрованих поквартирно у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , наданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані 3 особи (а.с. 19).
Згідно п. 1.1 Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий-20», кооператив створено для обслуговування, ремонту, реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок внесків ЖБК і за рахунок інших доходів, передбачених законодавством. ЖБК знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Метою діяльності ЖБК, відповідно до п. 2.1 Статуту є задоволення економічних, соціальних, житлових і інших потреб членів ЖБК на основі об'єднання їх особистих і колективних інтересів, поділ між ними ризиків витрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування і самоконтролю.
Одними із видів діяльності ЖБК відповідно до п. 2.2 Статуту, зокрема є забезпечення належного утримання будинків і прибудинкової території, сприяння мешканцям будинку в отриманні комунальних та інших послуг.
Відповідно до п. 7.2.3 Статуту член Житлово-будівельного кооперативу зобов'язаний серед іншого, вчасно здійснювати оплату житлово-комунальних послуг, вносити платежі в розмірі встановленому загальними зборами.
ЖБК «Жовтневий-20» надаються житлово-комунальні послуги в будинку за адресою проживання відповідача, який є споживачем цих послуг. З метою забезпечення утримання будинку та управління ним ЖБК «Жовтневий-20» уклав договори:
з ТОВ «Південь-ліфт» договір № 01-10 на часткове технічне обслуговування та ремонт обладнання від 07.10.2022;
з ТОВ «Союз» договір № 30ожк90/18 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 12.08.2018;
з ТОВ «ІНФОКС» договір № 11004 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 09.06.2023.
Вказані обставини не спростовувались в процесі розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 312 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст. 12 Закону України «Про кооперацію» основними обов'язками члена кооперативу є додержання статуту кооперативу, виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу, виконання своїх зобов'язань перед кооперативом та сплата визначених статутом кооперативу внесків.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 вказаного Закону кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами.
Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов'язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг (постанова КЦС Верховного Суду від 20.11.2024 в справі №463/6799/18).
Таким чином, оскільки відповідач користувалась житлово-комунальними послугами, однак не сплачувала належним чином грошові кошти за надання таких послуг, наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача.
Щодо розрахунку заборгованості за водопостачання та водовідведення. Питання визначення та розподілу загального обсягу спожитої холодної води регулюється Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 358 від 28.12.2021) (далі - Методика).
Так, згідно п. 1 розділу ІІ Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку холодної води (Vв.п.буд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку централізованого водопостачання або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Відповідно до пункту 1 розділу Х Методики за відсутності вузла(ів) розподільного обліку для загальнобудинкових потреб (витрати на забезпечення послугою місць загального користування та допоміжних приміщень, витрати на їх зволоження та прибирання, сезонні потреби на полив прибудинкової території, спорожнення, промивку і заповнення інженерних мереж) або за відсутності договору з виконавцем комунальних послуг на ці цілі, обсяг холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, приймається як Vліч.х.вз.б.п = 0. В іншому випадку - приймаються значення відповідно до показань вузла(ів) розподільного обліку або значення, що зазначені у відповідному договорі.
При цьому для такої будівлі/будинку сумарний обсяг спожитої холодної води в приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку визначається на підставі їх показань. Сумарний обсяг спожитої холодної води в приміщеннях, не оснащених вузлами розподільного обліку визначається розрахунком для кожного такого приміщення за формулою, за умовами якої кількість осіб, які фактично користуються комунальною послугою з централізованого водопостачання (або здійснюють відбір холодної води із системи автономного водопостачання) в приміщенні, не оснащеному вузлом (вузлами) розподільного обліку холодної води множиться на норму споживання холодної води, що установлена органом місцевого самоврядування, м-3/особу на місяць.
Відповідно до формул 7 та 42 цієї Методики у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг небалансу холодної води не визначається Vх.вн.бал = 0, а обсяг споживання холодної води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг), обсягом витоків з внутрішньобудинкових мереж водопостачання (за наявності) та вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем в індивідуальному тепловому пункті. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.
З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2023 провідним інженером лінійного відділу УКПВ філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» ОСОБА_2 був складений Акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік та проведення огляд та опломбування вузла комерційного обліку питної води, що встановлений в будинку за адресою: АДРЕСА_2 в підвалі.
Протоколом зборів правління ЖБК № 23-04 від 06.06.2023 вирішено:
встановити лічильники води на крани загальнобудинкового споживання у другому і четвертому під'їздах у червні 2023 року;
провести перевірку та опломбування лічильників води з оформленням актів в усіх квартирах, де проживають мешканці з виділенням коштів на працю сантехніка в розмірі 20 грн на опломбування одного лічильника;
поширити інформацію про вступ в дію нових правил серед мешканців будинку у червні 2023 року.
Також збори узгодили проект Правил розрахунку кількості спожитих послуг водопостачання/водовідведення в ЖБК «Жовтневий-20».
Положення Правил розрахунку кількості спожитих послуг водопостачання/водовідведення в ЖБК «Жовтневий-20» в частині порядку розрахунку обсягу споживання холодної води в приміщеннях, де не встановлені лічильники або мешканці не передавали показання чи відмовили в допуску в приміщення для перевірки стану лічильника та відповідні формули узгоджені з розділом Х Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
В матеріалах справи містяться Акти про відсутність витіків водопровідної води починаючи з 01.08.2023.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що до липня 2023 року позивач нараховував плату за спожиту холодну воду з розрахунку встановленої норми споживання на одну особу, а з липня 2023 року здійснював нарахування відповідно до Методики та затверджених правлінням Правил за формулою в пропорційному співвідношенні (а.с. 57).
Крім іншого, в матеріалах справи міститься Акт про недопуск представників ЖБК до перевірки квартирних лічильників в квартирі АДРЕСА_3 від 24.07.2023 (а.с. 32).
Отже, позивач відповідно до встановленої Методики та Правил здійснив обрахунок обсягу спожитої холодної води в квартирі відповідача та здійснив нарахування заборгованості. Тому відповідні доводи скаржника не знайшли свого підтвердження.
Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в редакції від 05.03.2022 в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України постановляє: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Разом з тим, згідно вказаної постанови в редакції від 30.12.2023 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що інфляційні втрати та 3% річних не нараховуються на заборгованість за період з 24.02.2022 по 29.12.2023. Тому відповідні доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достатні та достовірні докази на підтвердження передання відповідачем щомісячно показників лічильника, сплати нею грошових коштів за надання послуг з водопостачання та водовідведення, а також будь-які відомості щодо того, що в квартирі АДРЕСА_3 відповідач фактично проживає одна.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст.ст. 77-80 докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А відповідно до ч. 6 цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, кожна сторона несе ризик настання/ненастання відповідних наслідків в результаті вчинення/не вчинення нею відповідних процесуальних дій, в тому числі подання/не подання доказів на підтвердження своєї позиції та спростування доводів опонента, заявлення відповідних клопотань тощо. За обставинами даної справи сторонам в повному обсязі була надана можливість реалізації процесуальних прав, передбачених цивільним процесуальним законодавством. Відповідач скористався своїм право на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами розгляду справи, однак доводи скаржника не знайшли свого підтвердження.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Губська Христина Юріївна просила стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 2 500 грн.
На підтвердження вимог представник надала додаткову угоду № 3 від 08.01.2025 до договору про надання правничої допомоги № 847 від 21.08.2024, укладеним з ЖБК «Жовтневий-20», в якій сторони погодили, що за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу встановлена ціна 2 500 грн; рахунок № 145 від 08.01.2025 та платіжну квитанцію № 2 від 08.01.2025 про сплату 2 500 грн за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу в справі № 947/26480/24.
Оскільки за результатами розгляду справи апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, а представник позивача надав докази понесення судових витрат, апеляційний суд стягує з відповідачки на користь позивача 2 500 грн судових витрат на надання правничої допомоги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баранова Оксана Володимирівна залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житловобудівельного кооперативу «Жовтневий - 20» (Код ЄДОПОУ 20994132) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено: 13 травня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда