Справа № 128/3119/23
Провадження № 22-ц/801/1147/2025
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач:Голота Л. О.
14 травня 2025 рокуСправа № 128/3119/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 128/3119/23 за матеріалами заяви Куцого Ростислава Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя, поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 1.04.2025, постановлену у складі судді Шевчук Л. І. в приміщенні суду в м.Вінниця,-
14.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (вх № 18635/23) до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя, поділ майна подружжя, в якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просила :
1) визнати спільним майном подружжя набутим за час шлюбних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: напівпричіп-спеціалізований марки OZGUL 39000, номер шасі НОМЕР_1 , днз. НОМЕР_2 ; напівпричіп-спеціалізований марки OZGUL 37000, номер шасі НОМЕР_3 , днз. НОМЕР_4 ; сідловий тягач-E MAN 19000, модель TGX 18.440, номер шасі НОМЕР_5 , днз. НОМЕР_6 ; сідловий тягач MAN 18000, модель TGX 18.440, номер шасі НОМЕР_7 , днз. НОМЕР_8 ; спеціалізований самоскид, марки VOLVO 29000, номер шасі НОМЕР_9 , днз. НОМЕР_10 ; спеціалізований автомобіль-бетонорозмішувач-C, марки VOLVO 39000, номер шасі НОМЕР_11 , днз. НОМЕР_12 ; вантажний самоскид, марки RENAULT 44000, номер шасі НОМЕР_13 , днз. НОМЕР_14 ; вантажний автомобіль, марки RENAULT MASTER 3500, модель MASTER, номер шасі НОМЕР_15 , днз. НОМЕР_16 ; спеціалізований вантажний сідловий тягач SCANIA, R420L, іден. номер НОМЕР_17 ; автомобіль Мерседес-Бенц 204К, іден. номер НОМЕР_18 , днз. НОМЕР_19 ; автомобіль BMW Х5, іден. номер НОМЕР_20 , днз. НОМЕР_21 ; автомобіль Opel Універсал-В іден. номер. НОМЕР_22 , днз. НОМЕР_23 .
2) поділити майно набуте за час шлюбних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, визнавши за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу майна подружжя на: напівпричіп-спеціалізований марки OZGUL, номер шасі НОМЕР_1 , днз. НОМЕР_2 , зареєстрований 25.09.2020 року; сідловий тягач MAN, модель TGX 18.440, номер шасі НОМЕР_7 , днз. НОМЕР_8 , зареєстрований 25.09.2020; автомобіль-бетонорозмішувач, марки VOLVO, номер шасі НОМЕР_11 , днз. НОМЕР_12 , зареєстрований 24.12.2019; вантажний самоскид, марки RENAULT, номер шасі НОМЕР_13 , днз. НОМЕР_14 , зареєстрований 25.09.2017; спеціалізований самоскид, марки VOLVO, номер шасі НОМЕР_9 , днз. НОМЕР_10 , зареєстрований 05.03.2020.
Ухвалою від 1.09.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .. Призначено підготовче засідання на 9:00 год 19.10.2023 /а. с. 10/.
1.04.2025 ОСОБА_1 подано до суду заяву (вх № 6632/25) про «уточнення позовних вимог», яка за своїм змістом є заявою «про збільшення позовних вимог» /а. с. 11-12/, в якій просила :
1) визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно набуте за час шлюбних відносин: сідловий тягач-E MAN 19000, модель TGX 18.440, номер шасі НОМЕР_5 , днз. НОМЕР_6 ; напівпричіп-спеціалізований марки OZGUL 37000, номер шасі НОМЕР_3 , днз. НОМЕР_4 ; вантажний самоскид, марки RENAULT 44000, номер шасі НОМЕР_13 , днз. НОМЕР_14 ; автомобіль BMW Х5, іден. номер НОМЕР_20 , днз. НОМЕР_21 ; спеціалізований вантажний - спеціалізований самоскид, марки VOLVO 39000, номер шасі НОМЕР_11 , днз. НОМЕР_12 ; автомобіль марки OZGUL 39000, номер шасі НОМЕР_1 , днз. НОМЕР_2 ; автомобіль MAN 18000, модель TGX 18.440, номер шасі НОМЕР_7 , днз. НОМЕР_8 ; автомобіль марки VOLVO 29000, модель РМ, номер шасі НОМЕР_9 , днз. НОМЕР_10 ; вантажний автомобіль, марки RENAULT MASTER 3500, модель MASTER, номер шасі НОМЕР_15 , днз. НОМЕР_16 ; спеціалізований вантажний сідловий тягач SCANIA, R420L, іден. номер НОМЕР_17 ; автомобіль BENALU С39C14, 2014 року випуску, дата реєстрації 12.10.2023; автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS, 2006 року випуску, дата реєстрації 02.07.2022; автомобіль MERCEDES-BENZ С 200, 2009 року випуску, дата реєстрації 30.06.2022; автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2007 року випуску, дата реєстрації 13.06.2022; автомобіль RENAULT MASTER, 2014 року випуску, дата реєстрації 13.03.2021; автомобіль VOLVO FMX, 2011 року випуску, дата реєстрації 26.05.2020; причіп ПГМФ 830410 ПР-БОРТОВИЙ-В, 2019 року випуску, дата реєстрації 07.05.2020; автомобіль VOLVO FMX, 2011 року випуску, дата реєстрації 26.05.2020; причіп KRONE AZW 18, 2000 року випуску, дата реєстрації 11.08.2012; автомобіль КАМА3 5511, 1993 року випуску, дата реєстрації 19.03.2008; причіп KRONE AZW 18, 2000 року випуску, дата реєстрації 11.08.2012; причіп ГКБ 819, 1984 року випуску, дата реєстрації 30.03.2006; автомобіль OPEL INSIGNIA SPORTS TOURER, 2013 року випуску, дата реєстрації 24.01.2018; причіп КАМА 500 СЛУЧ, 2009 року випуску, дата реєстрації 04.11.2016.
2) визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу майна подружжя за час шлюбних відносин з ОСОБА_2 на таке майно: сідловий тягач-E MAN 19000, модель TGX 18.440, номер шасі НОМЕР_5 , днз. НОМЕР_6 ; напівпричіп-спеціалізований марки OZGUL 37000, номер шасі НОМЕР_3 , днз. НОМЕР_4 ; вантажний самоскид, марки RENAULT 44000, номер шасі НОМЕР_13 , днз. НОМЕР_14 ; автомобіль BMW Х5, іден. номер НОМЕР_20 , днз. НОМЕР_21 ; спеціалізований вантажний - спеціалізований самоскид, марки VOLVO 39000, номер шасі НОМЕР_11 , днз. НОМЕР_12 ;
3) за ОСОБА_2 залишити майно, яке за ним зареєстроване, згідно відомостей ТСЦ МВС 0541 від 08.11.2023 року за вих № 31/2/0541-4906, зокрема: автомобіль марки OZGUL 39000, номер шасі НОМЕР_1 , днз. НОМЕР_2 ; автомобіль MAN 18000, модель TGX 18.440, номер шасі НОМЕР_7 , днз. НОМЕР_8 ; автомобіль марки VOLVO 29000, модель РМ, номер шасі НОМЕР_9 , днз. НОМЕР_10 ; вантажний автомобіль, марки RENAULT MASTER 3500, модель MASTER, номер шасі НОМЕР_15 , днз. НОМЕР_16 ; спеціалізований вантажний сідловий тягач SCANIA, R420L, іден. номер НОМЕР_17 ; автомобіль BENALU С39C14, 2014 року випуску, дата реєстрації 12.10.2023; автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS, 2006 року випуску, дата реєстрації 02.07.2022; автомобіль MERCEDES-BENZ С 200, 2009 року випуску, дата реєстрації 30.06.2022; автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2007 року випуску, дата реєстрації 13.06.2022; автомобіль RENAULT MASTER, 2014 року випуску, дата реєстрації 13.03.2021; автомобіль VOLVO FMX, 2011 року випуску, дата реєстрації 26.05.2020; причіп ПГМФ 830410 ПР-БОРТОВИЙ-В, 2019 року випуску, дата реєстрації 07.05.2020; автомобіль VOLVO FMX, 2011 року випуску, дата реєстрації 26.05.2020; причіп KRONE AZW 18, 2000 року випуску, дата реєстрації 11.08.2012; автомобіль КАМА3 5511, 1993 року випуску, дата реєстрації 19.03.2008; причіп KRONE AZW 18, 2000 року випуску, дата реєстрації 11.08.2012; причіп ГКБ 819, 1984 року випуску, дата реєстрації 30.03.2006; автомобіль OPEL INSIGNIA SPORTS TOURER, 2013 року випуску, дата реєстрації 24.01.2018; причіп КАМА 500 СЛУЧ, 2009 року випуску, дата реєстрації 04.11.2016.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 1.04.2025 відмовлено у прийнятті заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Куцого Р. А. про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя, про поділ майна подружжя.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 4082 від 10.04.2025), в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, не врахувавши, що уточнення в заяві про залишення за відповідачем майна, яке було заявлено первісно, не є самостійною матеріально-правовою вимогою, оскільки майно вже і так зареєстроване за відповідачем; при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір по максимальній ставці, визначеній п.п.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
14.05.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 5513) Куцого Р. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій представник просить розглядати справу у його відсутності, апеляційну скаргу підтримує.
У судовому засіданні ОСОБА_2 заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Позивач у судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином про дату, час і місце її розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша, четверта статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заява представника позивачки про збільшення розміру позовних одночасно має ознаки заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки у ній збільшено кількісні показники майнових вимог, хоча й не викладено підстав та обставин на обґрунтування цього і не оплачена судовим збором, так і є новим позовом оскільки у ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога - залишити за ОСОБА_2 майно, яке за ним зареєстроване, згідно відомостей ТСЦ МВС 0541 від 08.11.2023 року за вих № 31/2/0541-4906, яка не була заявлена первісно.
Колегія суддів з таким висновок суду першої інстанції не погоджується, вважає його таким, що зроблений з порушення норм процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач, зокрема, вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі (частина третя статті 49 ЦПК України).
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (юридичне обґрунтування позову) - юридичну кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, позивач може внести зміни до позову на певних етапах судового провадження у формі (способами), визначеній процесуальним законом.
За усталеною судовою практикою під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Водночас збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.
Доповнення позовних вимог новими відбувається не через заяву про збільшення їх розміру, а шляхом зміни предмета позову.
Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 ЦК, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18).
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 924/1473/15).
При поданні зазначених заяв позивач має дотримуватися вимог до вчинення відповідної процесуальної дії, зокрема, щодо об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основних та похідних позовних вимог згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України. Очевидно, що ці приписи щодо об'єднання вимог не є окремим процесуальним способом внесення змін у позов, а правилом, що має застосовуватися і до заяв позивача про зміну предмета позову.
Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог.
Тож заява позивача, що за своїм змістом уточнює чи доповнює вже прийнятий до розгляду позов або іншим чином спрямована на його зміну, має бути кваліфікована судом згідно з положеннями статей 13, 49, 175, 197 ЦПК України як:
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог;
- зміна предмета або підстави позову.
При цьому у випадку зміни такою заявою предмета і підстав позову її слід розцінювати як новий позов з урахуванням усіх норм процесуального закону щодо його прийняття до провадження судом.
Визначення правової природи поданої заяви не залежить від позиції заявника, оскільки прерогатива такої кваліфікації належить суду. Саме суд у разі подання заяви про зміну позову, відповідно до передбачених процесуальним законом способів внесення таких змін, має самостійно кваліфікувати волевиявлення позивача за його фактичним спрямуванням, а саме, виходячи зі змісту заяви та раніше поданої позовної заяви, природи спірних правовідносин та конкретних обставин справи.
Від повноти і всебічності аналізу судом цих обставин може залежати своєчасність та ефективність судового захисту порушеного права (інтересу) позивача та дотримання принципу процесуальної економії у судовому процесі.
Звертаючись у суд з позовом позивач заявила позовну вимогу про поділ майна подружжя, в якій просила визнати певні транспортні засоби спільним майном подружжя та поділити дане майно в рівних частках, визнавши за нею право власності на частину даного майна.
Враховуючи, що поділ майна (між двома співвласниками) та виділ майна (одному з трьох і більше співвласників) є різними за своєю правовою суттю вимогами, позивачем було подано позовну заяву нового змісту, у якій, відповідно до предмету позову (поділ майна подружжя) і заявлена вимога щодо вирішення правового статусу решти майна.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про збільшення позивачем позовних вимог шляхом збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою майнового характеру поділ майна подружжя, однак висновок суду про те, що позивачем по суті заявлено також новий позов, оскільки зазначена самостійна матеріально-правова вимога залишити за ОСОБА_2 майно, яке за ним зареєстроване, яка не була заявлена первісно, колегія суддів вважає помилковим, так як дана позовна вимога є визначеним позивачем варіантом поділу спірного майна, доводом сторони щодо способу такого поділу, а тому це не є ні зміною позовних вимог, ні новою вимогою, а є способом вирішення виниклого спору між сторонами.
Вирішуючи спори про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, суди, за загальним правилом, мають установити увесь обсяг спільно нажитого подружжям майна.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20(пункт 58); постанова Великої Палата Верховного Суду від 8.02.2022 у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, яка стосується саме поділу нерухомого майна подружжя (пункти 23-27, 36).
Колегія суддів вважає помилковими також посилання суду першої інстанції на те, що заява про збільшення позовних вимог не оплачена судовим збором, адже позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в максимальному розмірі за подання позовної заяви майнового характеру у 2023 році (13420-536,8)х0,8=10306 грн), а фактично сплачено 12346 грн.
У разі встановлення судом, що позивачем не доплачено судовий збір, при встановленні дійсної вартості спірного майна, суд першої інстанції може: зобов'язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 240 ЦПК України); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 141 ЦПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі статті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відповідно до яких, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 1.04.2025 у даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський