Справа № 127/11112/15-к
Провадження №11-кп/801/600/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
15 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - ОСОБА_2 (суддя-доповідач),
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42014020010000282, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 07 листопада 2014 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2025 року, якою обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Колки Маневицького району Волинської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
04 квітня 2023 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області та ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року за ч. 4 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, та закрито кримінальне провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України,
Встановлені судом обставини та зміст оскарженого судового рішення
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 10 червня 2013 року, маючи умисел на використання завідомо підроблених документів - витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 7 червня 2013 року № НВ-0500468382013 та кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 0510136300:01:049:0007, з метою оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, 15, звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_10 для оформлення указаного договору.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на використання підроблених документів, та усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_7 умисно надав приватному нотаріусу ОСОБА_10 для оформлення договору купівлі-продажу підроблений витяг з Державного земельного кадастру від 7 червня 2013 року № НВ-0500468382013 та кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 0510136300:01:049:0007. Після цього приватним нотаріусом ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за указаною адресою.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2025 року звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку з закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження № 42014020010000282, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 07 листопада 2014 року щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК України закрито.
Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати та вирішено питання щодо речового доказу.
Ухвала суду мотивована тим, що:
інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України є кримінальним проступком, яке вчинене 10 червня 2013 року та на час судового розгляду минув визначений ст. 49 КК України строк давності;
положення ст. 49 КК України носять імперативний характер у разі встановлення судом закінчення цього строку та відсутності обставин, визначених КПК України, які перешкоджають його застосуванню.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичних обставин справи, просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2025 року змінити через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Просить виключити з резолютивної частини ухвали вказівку про стягнення з ОСОБА_7 процесуальних витрат на проведення експертизи у сумі 1 227 грн та вказати про віднесення цих витрат на рахунок держави.
В решті ухвалу залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
місцевим судом під час вирішення питання щодо стягнення процесуальних витрат на залучення експерта порушено вимоги кримінального процесуального закону;
якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито, а відносяться на рахунок держави;
ініціатором проведення судово-технічної експертизи у цьому провадженні був орган досудового розслідування, відтак витрати на її проведення не підлягають стягненню з обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та просив її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 не заперечили проти апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягає.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави процесуальних витрат за проведення експертизи апеляційний суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних із залученням спеціалістів та експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання стягнення процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.
У цьому кримінальному провадженні витрати за проведення судово-технічної експертизи документів № 73-П від 23 лютого 2015 року складають 1 227 грн.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі 203/241/17 (провадження № 51-4251кмо21) зроблено висновок:
«якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту».
Установлено, що ініціатором проведення судової експертизи у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, а сторона захисту не залучала експерта.
Ураховуючи, що суд першої інстанції дійшов висновку про закриття цього кримінального провадження, процесуальні витрати на проведення судової експертизи у сумі 1 227 грн не підлягають стягненню з обвинуваченого та покладаються на державу.
Недотримання місцевим судом норм ст. 126 КПК України є істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду прийняти законне, обґрунтоване рішення в частині стягнення процесуальних витрат, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 є підставою для зміни ухвали при розгляді провадження в суді апеляційної інстанції.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - змінити в частині стягнення процесуальних витрат.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 42014020010000282, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2014 року, якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження змінити в частині стягнення процесуальних витрат.
Процесуальні витрати за проведення експертизи № 73-П від 23 лютого 2015 року у сумі 1 227 грн віднести на рахунок держави.
У решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4