Справа № 532/1122/24 Номер провадження 22-ц/814/2206/25Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
12 травня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І. , при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Мельник Вероніки Сергіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Укр Кредит Фінанс " до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
16 травня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач вказував, що через невиконання ОСОБА_1 умов укладеного з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитного договору № 1269-1826 від 08.09.2023 про надання кредитної лінії, в нього утворилася заборгованість на загальну суму 23 500,00 грн, які позивач прохав стягнути з відповідача.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 1269-1826 від 08.09.2023 в розмірі 9 400,00 (дев'ять тисяч чотириста грн 00 коп) гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 4 700,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 4 700,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп) гривень.
З вказаним рішенням суду не погодилась представник ТОВ «Укр кредит Фінанс» - Мельник Вероніка Сергіївна та подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд належним чином не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме природу процентів, які просив стягнути позивач, а також неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи та як неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема вказує, що відповідно до вищезазначеного розрахунку вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних проценті за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положення статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору.
Акцентує увагу, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п.4.10 та 10.1 кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п.4.12. кредитного договору. Крім того стверджує, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визнано за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст.627 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4700 грн. Заявлений строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, зі сплатою заниженої процентної ставки 2,50% в день, стандартної процентної ставки 3% в день.
З довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту станом на 06.02.2024 року загальний розмір заборгованості становить відповідача становить 25497,50 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом становить 4700 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 20797,50 грн.
Крім того, кредитодавцем було ухвалено рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості відповідачу за нарахованими процентами у сумі 1 997,50 грн за умови погашення ним решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 500,00 грн, тому враховуючи це, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 неповну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину 23 500,00 грн, що складається з: 4 700,00 грн прострочена заборгованість за кредитом; 18 800,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції зазначає наступне, заявлена позивачем сума відсотків з огляду на сам розмір позики є явно завищеною, не відповідає передбаченим ч.3 ст.509 та ч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зазначене вище дає підстави дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Вирішуючи спір по суті, суд вірно виходив із вимог статей 12, 81 ЦПК України, якими передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Із матеріалів справи вбачається, що 08.09.2023 року ОСОБА_1 отримав від позичальника на свій рахунок на підставі договору №1269-1826 платіж у сумі 4700 грн, строком кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, зі сплатою зниженої процентної ставки 2,50 % в день, стандартні процентної ставки 3 % в день.
Згідно п.4.8 Кредитного договору визначено законне право позивача нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку договору (кредитування) погоджену між сторонами, а саме в межах 300 календарних днів, що було здійснено ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відображену в розрахунку заборгованості.
Відповідно до умов договору, позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причини, у тому числі в разі отримання ним кредиту, про що зобов'язаний повідомити кредитодавця у письмовій формі до закінчення вказаних 14 календарних днів, проте відповідач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалась та продовжувала користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах.
Враховуючи викладене, відсутність спростування відповідачем вказаних судом обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було не вірно застосовано норми матеріального права, визначено фактичну правову природу процентів, які прохав стягнути позивач, і як наслідок не вірно було зменшено суму нарахованих позивачем процентів за користування кредитом, виходячи з того, що нараховані позивачем проценти є пенею, а тому позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а оскаржуване рішення було ухвалене із порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, таке рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Мельник Вероніки Сергіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»- задовольнити частково.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2025 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 18800 грн.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги 3633,60 грн, всього 6056 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 12 травня 2025 року
Головуючий суддя : ____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ____________________ С.Б. Бутенко ___________________ О.І. Обідіна