Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12458/24 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.
Категорія 21 Доповідач Талько О. Б.
04 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/12458/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Бурвод» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурвод» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М.,
У серпні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 03.09.2012 року вона була прийнята на посаду інженера-гідрогіолога ТОВ «БУРВОД», з 22.08.2016 року переведена на посаду заступника директора відповідного товариства.
Наказом ТОВ «БУРВОД» № 10/к/тр від 03.05.2022 року оголошено призупинення трудових відносин з нею відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин у умовах воєнного стану».
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 278/4190/23 відповідний наказ визнано незаконним та скасовано, з відповідача на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 107 614,50 грн.
При викладенні мотивувальної частини судового рішення Житомирським апеляційним судом у постанові вказано про фактичне підтвердження розміру середнього заробітку позивача у період з 01.06.2022 року по 29.04.2024 року на суму 160 550 грн. При цьому, діючи в межах заявлених стороною вимог за принципом диспозитивності, на її користь стягнуто 107 614,50 грн.
01.05.2024 року та 27.06.2024 року вона зверталася до Богунського РВ м Житомира Національної поліції України в Житомирській області із заявами про злочин, де, зокрема, зазначала про невиплату відповідачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, вона зверталася до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці зі скаргою щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 52935 грн, що стало підставою для проведення останнім позапланових заходів державного нагляду (контролю).
21.05.2024 року вона звернулася до відповідача з проханням виплатити решту заробітної плати за вимушений прогул, на що директором ТОВ «БУРВОД» 27.05.2024 року надано відповідь про те, що такий вид виплат покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України в силу ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин у умовах воєнного стану».
Вказала, що попереднє пред'явлення вимог на частину з дійсно обґрунтованого розміру заробітної плати, передбаченої до виплати працівнику, не може позбавляти останнього на подальше звернення із вимогами про виплату решти суми, оскільки за змістом ст. 235 КЗпП середній заробіток за своїм змістом є заробітною платою.
Таким чином, просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 52 935,50 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «БУРВОД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 52 935,50 грн. Вказана сума визначена без урахування податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з ТОВ «БУРВОД» на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема, зазначає, що роботодавцем було тимчасово призупинено дію трудових договорів фактично із усіма працівниками, які перебували у трудових відносинах із ним, у зв'язку із неможливістю забезпечити працівникам безпечні умови праці та роботу в умовах воєнного стану.
Товариство наразі не здійснює господарську діяльність, а лише подає відповідну звітність.
На підприємстві були залишені керівник і бухгалтер, оскільки потрібно подавати відомості, при цьому робота позивачки не пов'язана із бухгалтерським обліком та податковим законодавством. Трудові відносини з позивачкою, як і з іншими працівниками, були призупинені, оскільки не було відповідних замовлень, що, у свою чергу, свідчить про те, що призупинення дії трудових договорів із працівниками підприємства не носить вибірковий характер.
Посилається на ч.2 ст. 235 КЗпП України, якою передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Фактично позивачка, скориставшись дією в Україні карантину, звернулася до суду більше ніж через рік після призупинення трудових відносин з нею.
Позивачкою в межах розгляду судом справи № 278/4190/23 було заявлено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 107614,50 грн.
Отже, розгляд в суді питання щодо поновлення трудових відносин тривав менше року з 21.08.2023 року по 29.04.2024 року. Розмір стягнутого з нього на користь позивачки середнього заробітку за вимушений прогул (107614,50 грн.) є більшим ніж як за один рік, і відповідно стягнення додаткових коштів є надмірним та безпідставним.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Сиротюк Р.В., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Зокрема, зазначає, що відповідач фактично не вказує на порушення судом норм матеріального й процесуального права при ухваленні рішення та не наводить жодних аргументів на обґрунтування підстав для скасування цього рішення.
Посилається на положення ст. 235 КЗпП України, якими передбачено, що середній заробіток за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь час перебувала у трудових відносинах.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.09.2012 року позивачка була прийнята на посаду інженера-гідрогіолога ТОВ «Бурвод», а 22.08.2016 року її переведено на посаду заступника директора даного товариства.
Наказом ТОВ «Бурвод» №10/к/тр від 03.05.2022 року оголошено призупинення трудових відносин із заступником директора ОСОБА_1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136. Призупинення діє з 3 травня 2022 року до дня припинення або скасування воєнного стану.
У серпні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому, зокрема, просила скасувати вказаний наказ та стягнути з ТОВ “ Бурвод» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 107614 грн. 50 коп.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Бурвод» №10/к/тр від 3 травня 2022 року про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , стягнуто з ТОВ «Бурвод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 107614,50 грн. Відповідна сума визначена без урахування податків та обов'язкових платежів.
Трудовим законодавством передбачена можливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі незаконного відсторонення працівника від роботи.
У спірних правовідносинах ОСОБА_1 була незаконно відсторонена від виконання трудових обов'язків й при вирішенні спору про скасування наказу адміністрації ТОВ “ Бурвод» №10/к/тр від 3 травня 2022 року суд одночасно вирішив питання про стягнення на її користь середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу.
Оскільки ОСОБА_1 при зверненні до суду з даними вимогами у позовній заяві зазначила конкретно визначену суму - 107614 грн. 50 коп., суд, врахувавши межі позовних вимог, стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу саме у такому розмірі.
Таким чином, за період із 01.06.2022 року по 29.04.2024 року суд стягнув на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 107614,50 грн., в межах заявленого нею позову.
Отже, наявне судове рішення, що набрало законної сили за позовними вимогами між тими ж сторонами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 01.06.2022 року по 29.04.2024 року
Вказаним рішенням вже розглянуто позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним відстороненням позивачки від роботи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Враховуючи вищенаведене, рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,377,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Бурвод» задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: