Житомирський апеляційний суд
Справа №279/6050/24 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
13 травня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 279/6050/24 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Довгалюка Романа Олександровича до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Довгалюка Романа Олександровича на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. у місті Коростені,
У вересні 2024 року адвокат Довгалюк Р.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача кошти за попередньо сплачену вартість телевізора LG моделі OLED77C27, серійний номер: 206MAAK9C720, у розмірі 111 500,00 грн та судові витрати.
Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://hi-tech.com.ua/, через маркет-плейс веб-сайту https://hotline.ua/, позивачем було придбано новий телевізор LG моделі «OLED77C27», серійний номер: НОМЕР_1 , який був отриманий у приміщенні, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Зазначав, що при купівлі телевізора не було надано гарантійного талону та/або іншого документу, який би встановлював гарантійні зобов'язання щодо конретно вказаного телевізова. Водночас, виданий в момент його купівлі гарантійний талон, виписаний абсолютно на інший телевізор за іншим серійним номером: 303MAKRFNV77.
19 серпня 2024 року телевізор перестав працювати і ОСОБА_1 звернувся до сервіс-центру компанії "Авторитет" щодо проведення гарантійного ремонту.
24 серпня 2024 року представник позивача намагався зареєструвати телевізор на офіційному веб-сайті виробника Телевізора LG2, але це не вдалося. Тому, він звернувся до його виробника із запитанням причин не можливості реєстрації телевізора на їх офіційному веб-сайті.
26 серпня 2024 року адвокат отримав відповідь від виробника - компанії LG, наступного змісту: "Шановний Roman Dovgalyk, Дякуємо Вам за звернення до Центру інформаційної підтримки компанії LG Electronics. На жаль, дана продукція не сертифікована під ринок України і відсутня можливість реєстрації на сайті. Техніка, сертифікована для використання на території України, має кілька акцентів, на які слід звернути увагу: Наявність знака УкрСЕПРО на упаковці виробу і на задній стороні корпусу (на заводській наклейці), Наявність української мови в гарантійному талоні, який поставляється в комплектації."
27 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою щодо проведення гарантійного ремонту сервіс-центром компанії "Авторитет", але йому було відмовлено. У відповіді також зазначено про необхідність надання розрахункового документу та гарантійного талону виробника телевізора, заповненого продавцем.
Після цього, представник позивача звернувся до інтернет-магазину, через який було придбано даний телевізор, і там отримав відповідь, що магазином надається гарантія незалежно від наявності/відсутності гарантійного талону - один рік з моменту придбання товару.
Також адвокатом встановлено, що відповідно до п. 3 Договору від 11.10.2018 № РРП-009999 на рекламне обслуговування в мережі інтернет, ТОВ "ХОТЛАЙН" було виконавцем, а замовником реклами для інтернет-магазину HI-TECH, був власник товару - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .
Позивач вважає відмову у виконанні своїх зобов'язань відповідача, як продавця товару, такою, що суперечить вимогам законодавства України про захист прав споживачів і як наслідок порушує його законні права та охоронювані інтереси, що обумовлює необхідність звернення до суду із даним позовом.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Довгалюк Р.О. подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, просить стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.
Вважає, що місцевий суд самоусунувся від встановлення обставин дотримання відповідачем частини 1 статті 7 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, вважає, що цілком не обґрунтовано судом першої інстанції покладено на позивача наслідки не належного оформлення гарантійного талону відповідачем.
Звертає увагу на те, що місцевий суд не мав і не міг встановлювати існування гарантійного строку, оскільки в матеріалах справи відсутній належним чином оформлений гарантійний талон.
Вказує, що відповідач реалізував позивачу телевізор, який не сертифікований в Україні, в той час, коли покупець (позивач) очікував придбати сертифікований, якісний товар. Відсутність сертифікації телевізора в Україні, це ризики пов'язані з його експлуатацією, про що позивача попереджено не було, а від так по суті покупця було введено в оману, стосовно якості телевізора. Інші доводи апеляційної скарги відповідають обґрунтуванню позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Довгалюк Р.О. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити і надав пояснення, які відповідають доводам поданої скарги.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження претензійного спілкування із відповідачем чи повідомлення у будь-який спосіб про наміри розірвати договір купівлі-продажу та повернути придбаний товар до моменту виходу його із ладу. Крім того, будучи обізнаним про вартість обраного телевізора та будучи свідомою людиною, розуміючи значення своїх дій, сплатив замовлення, незважаючи на відсутність належного гарантійного талона, не вчинив дій щодо реалізації свого права на розірвання договору та повернення грошових коштів, а всупереч наведеному почав використовувати цей товар.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, мотивуючи таким.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://hi-tech.com.ua/, через маркет-плейс веб-сайту https://hotline.ua/, було придбано новий телевізор LG моделі «OLED77C27», вартістю 111 500,00 грн, що підтверджується копією товарного чека № 1690200514/58/326261 (а.с. 34).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було долучено до позовної заяви копію гарантійного талону, який виписаний на телевізор за іншим серійним номером, а саме № 303МАKRFNV77 (а.с. 35) .
Крім того, позивачем було надано фотокопію архівної інтернет-сторінки з якої вбачається, що адреса сторінки, дата замовлення позивачем товару, а також вартість телевізора LG моделі «OLED77C27», серійний номер: 206MAAK9C720, сума товару відсутня, а зазначена характеристика телевізора марки «Samsung» (а.с.17).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Докази згідно положень статей 77-80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про дотримання місцевим судом вимог зазначених норм матеріального та процесуального права при розгляді заявлених позовних вимог та законність і обґрунтованість ухваленого ним рішення.
За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі Закон) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на: належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Відповідно до частини першої статті 7 цього Закону виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.
Частиною першою статті 8 Закону визначено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті (частина третя статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Встановлено, що позивач 27 серпня 2024 року звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо проведення гарантійного ремонту до сервіс-центру компанії «Авторитет», проте такі вимоги залишилися без задоволення (а.с. 44-45).
Відповідно до пункту 12 статті 1 Закону, істотний недолік - це недолік, який (1) робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, (2) виник з вини виробника (продавця, виконавця), (3) після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижче наведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад 14 календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Колегія суддів зазначає, що в установлений законом строк (14 днів з дати отримання товару) позивачем не було вчинено жодних дій спрямованих на розірвання договору, оскільки продавцем не було надано гарантійного талона на придбаний телевізор LG моделі «OLED77C27».
Згідно з вимогами статті 679 Цивільного Кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Як вбачається із матеріалів справи телевізор LG моделі «OLED77C27» був придбаний позивачем 28 липня 2023 року, яким він користувався до 19 серпня 2024 року. Доказів неналежної якості та недоліків товару, які виникли до його передання позивачу, останнім не надано і таких не встановлено судом.
Відтак, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позову, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись статтями 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Довгалюка Романа Олександровича залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 15 травня 2025 року.