Житомирський апеляційний суд
Справа №296/284/25 Головуючий у 1-й інст. Маслак В.П.
Категорія 70 Доповідач Борисюк Р. М.
15 травня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу №296/284/25 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу аліментів та зменшення розміру аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 30 січня 2025 року, постановлену під головуванням судді Маслак В.П. у місті Житомирі,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив змінити спосіб стягнення аліментів, зменшивши їх розмір, за судовим наказом Корольовського районного суду міста Житомира від 27 грудня 2024 року у справі №296/11499/24.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 30 січня 2025 року матеріали цивільного позову ОСОБА_1 передано на розгляд до Житомирського районного суду Житомирської області за підсудністю.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає її незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу за встановленою підсудністю до Корольовського районного суду міста Житомира для продовження розгляду та ухвалення рішення по суті спору.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Оскільки предметом позову є зміна способу стягнення аліментів, а також позов ним було пред'явлено за місцем його проживання, то Корольовський районний суд міста Житомира помилково передав цю справу за територіальною підсудністю для розгляду Житомирському районному суду Житомирської області за місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 .
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу, яка оскаржується, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, і оскільки відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , то дана справа підлягає переданню для розгляду до Житомирського районного суду Житомирської області.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду, мотивуючи наступним.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Право на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів для усіх фізичних та юридичних осіб гарантовано Конституцією України.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, статтею 28 ЦПК України встановлені категорії справ, для яких передбачено вибір підсудності справи позивачем.
Так, частина 1 статті 28 ЦПК України визначає вичерпний перелік позовних заяв, що стосуються аліментів, які можуть бути пред'явлені за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, а саме: позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин.
Вказаною статтею не передбачено підсудність за вибором позивача позовів про зменшення розміру аліментів. Позов про зміну способу стягнення аліментів не є тотожним позову про зменшення розміру аліментів.
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу (ч. 9 ст.187 ЦПК України).
Згідно відомостей з єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, наявних в матеріалах справи, зареєстрованим місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 ( а.с. 18).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів шляхом зміни способу їх стягнення, в якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу Корольовського районного суду міста Житомира від 27 грудня 2024 року, а саме, з частки заробітку (доходу) його на тверду грошову суму 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 489/4826/16-ц, позови про стягнення аліментів охоплюють всі вимоги, пов'язані з невиконанням обов'язку по утриманню, та можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання позивача у випадку звернення з відповідними позовними вимогами лише одержувача аліментів.
Оскільки позивач ОСОБА_1 є платником аліментів, а не їх одержувачем і пред'явлений ним позов стосується зменшення розміру аліментів, які він сплачує на підставі наказу Корольовського районного суду міста Житомира від 27 грудня 2024 року, то у даному випадку правила альтернативної підсудності не діють.
Колегією суддів встановлено, що позов ОСОБА_1 в розумінні положень статті 28 ЦПК України не належить до переліку справ, в яких встановлена альтернативна підсудність за вибором позивача, а отже, відповідно до норм частини 1 статті 27 ЦПК України, пред'явлений позивачем позов повинен розглядатися судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься місце проживання відповідачки ОСОБА_2 , тобто Житомирським районним судом Житомирської області.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням вимог цивільного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про застосування до даних правовідносин правил альтернативної підсудності, передбачених частиною 1 статті 28 ЦПК України, правильних висновків місцевого суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 30 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді