Справа № 761/7615/24
Провадження № 2/761/1962/2025
(ЗАОЧНЕ)
07 травня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Тихій П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про відшкодування шкоди,
27.02.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», про відшкодування шкоди, у якому просить стягнути з відповідача свою користь на відшкодування матеріальної шкоди 30941,00 дол. США, що станом на дату подання позовної заяви за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1184566,90 грн, а також на відшкодування моральної шкоди 300000,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.02.2014 р. між нею та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 300937/8579/370-14, за умовами якого вона перерахувала ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти у сумі 20,00 дол. США. для розміщення на вкладному рахунку, під 11,10 % річних з 06.02.2014 р. по 11.02.2015 р. Також, 10.11.2014 р. між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 300937/69167/7-14, за умовами якого вона перерахувала ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти у сумі 10000,00 дол. США. для розміщення на вкладному рахунку, під 12,60 % річних з 10.11.2014 р. по 10.06.2015 р. Після закінчення строку дії вказаних договорів позивач звернулась до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з приводу повернення своїх вкладів, однак їх було відмовлено з посиланням на постанову Правління Національного банку України від 01.12.2014 р. № 75 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошового кредитного та валютного ринків України». При цьому, рішеннями Богунського районного суду м.Житомира були задоволенні позови позивача до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто на її користь суми вкладів, процентів та штрафних санкцій, зокрема 19920,50 дол. США, 16193,94 дол. США. та 1404,10 дол. США. Однак вказані рішення, які набрали законної сили, на даний час залишаються невиконаними. 15.01.2016 р. позивач звернулась до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із заявою про визнання та задоволення грошових вимог кредитора на суму 30941,00 дол. США, за результатами розгляду якої їй Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» повідомлено, що вимоги акцептовані у повному обсязі, зокрема акцептовано її вимоги на суму 613544,30 грн, які включено до четвертої черги вимог кредиторів, а також на суму 54429,72 грн, які включено до восьмої черги вимог кредиторів. Відповідно до вимоги законодавства, пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Такою особою позивач вважає відповідача ОСОБА_2 , а тому просить стягнути з нього суму належних їй грошових коштів за вкладами, які залишаються невиплаченими, та пов'язану з цим завдану їй моральну шкоду.
Ухвалою від 01.04.2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 29.10.2024 р. задоволено клопотання представника позивача, залучено до участі у справі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а також встановлено йому строки для подання пояснення щодо позову і відзиву.
Ухвалою від 28.01.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові та інших поданих ними заявах по суті справи, проти проведення заочного розгляду справи не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив.
Враховуючи, що сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, при цьому відповідач, що належним чином повідомлявся про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 06.02.2014 р. між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 300937/8579/370-14, за умовами якого вона перерахувала ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти у сумі 20,00 дол. США. для розміщення на вкладному рахунку, під 11,10 % річних з 06.02.2014 р. по 11.02.2015 р.
Також, 10.11.2014 р. між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 300937/69167/7-14, за умовами якого вона перерахувала ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти у сумі 10000,00 дол. США. для розміщення на вкладному рахунку, під 12,60 % річних з 10.11.2014 р. по 10.06.2015 р.
Після закінчення строку дії вказаних договорів позивач звернулась до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з приводу повернення своїх вкладів, однак їх було відмовлено з посиланням на постанову Правління Національного банку України від 01.12.2014 р. № 75 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошового кредитного та валютного ринків України».
При цьому, рішеннями Богунського районного суду м.Житомира були задоволенні позови позивача до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто на її користь суми вкладів, процентів та штрафних санкцій, зокрема 19920,50 дол. США, 16193,94 дол. США. та 1404,10 дол. США. Однак вказані рішення, які набрали законної сили, на даний час залишаються невиконаними.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в AT «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 р. до 17.12.2015 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора AT «Банк «Фінанси та Кредит» заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській О.С. строком на три місяці з 18.09.2015 р. до 17.12.2015 р. включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 р. № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 р. № 230 «Про початок процедури ліквідації ПAT «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», призначено уповноважену особи Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора AT «Банк «Фінанси та Кредит» визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській О.С. на два роки з 18.12.2015 р. до 17.12.2017 р. включно.
З матеріалів справи судом встановлено, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було акцептовано вимоги позивача на суму 613544,30 грн, які включено до четвертої черги вимог кредиторів, а також на суму 54429,72 грн, які включено до восьмої черги вимог кредиторів.
Зазначені вище обставини підтверджуються матеріалами справи, доказі на їх спростування суду надано не було.
Згідно з ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Отже, позивач є особою, яка є кредитором банку в акцептованих Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розмірах, оскільки станом на час розгляду справи депозит їй не повернуто.
У відповідності до положень ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.
Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.
Згідно зі ст. 52 Закону для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Згідно зі ст. 2 Закону істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;
контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.
Крім того, ч.4 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Згідно офіційної відкритої інформації, розміщеної на сайті Національного банку України, яка є загальнодоступною, структура власності Банку виглядає таким чином, що єдиним опосередкованим власником істотної участі Банку є ОСОБА_2 , якому належить 94,9 % акцій Банку.
Крім того, ОСОБА_2 , будучи опосередкованим власником 94,9 % акцій Банку, є контролером Банку, в розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», тобто фізичною особою, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.
Саме виходячи з перелічених норм законів позивач сформувала свої вимоги до ОСОБА_2 , як єдиного опосередкованого власника істотної участі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який також є контролером цього Банку.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Разом з тим, відповідно до висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 р. у справі № 761/45721/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», про стягнення коштів, судом проведено аналіз норм закріплених в ст.ст. 2, 8, 22, 80, 91, 92, 190, 191, 619, 1166, 1192 ЦК України, ст. 54 ГПК України, ст.ст. 61, 64, 82 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 14, 19, 52, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 2, 26, 29,36 - 38, 46, 54, розділ VІІІ Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим зроблено висновок, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь коштів як збитків, завданих, на його думку, неправомірними діями відповідача по відношенню до банку, то з урахуванням положень ст. 2 ЦПК України, права позивача не підлягають захисту, оскільки такими діями з боку відповідача збитки можуть бути завдані саме банку, а не позивачу, як вкладнику цього банку.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 р. у справі № 761/45721/16-ц, оскільки позивач не довів порушення з боку відповідача саме його права чи безпосереднього інтересу, а тому він є неналежним позивачем за заявленими ним в даній справі вимогами, у зв'язку з чим суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», про відшкодування шкоди.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, в постанові на яку суд послався вище по тексту, погоджується з доводами про те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» жодним чином не виключає можливість притягнення власника істотної участі банку до відповідальності у порядку, визначеному статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Але, проаналізувавши в комплексі всі положення вказаної статті Закону, Велика Палата Верховного Суду, не вирішує питання про виконання чи порушення відповідачем обов'язків, покладених на нього законом, зокрема статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки таке вирішення було би виходом за межі розглядуваної справи, зазначила, що зазначене питання має бути вирішене в межах іншої справи за позовом належного позивача.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про відшкодування шкоди.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: