Справа №760/32235/21 2/760/1060/25
14 травня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи: державний виконавець Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіональнго управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лось Вікторія Олександрівна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (далі - ТОВ «ВЕЛЛФІН»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 92278 виданий 15 липня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської обаласті Грисюк О.В. про стягнення з нього на користь ТОВ «Веллфін» коштів у розмірі 41 187 грн; скасувати виконавчий напис № 92278 виданий 15 липня 2021 року; стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 2 000 грн, судовий збір у розмірі 908 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 26 серпня 2021 року в додатку Дія йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) Лось В.О. Тоді ж він дізнавця про постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 від 23 серпня 2021 року.
Зі змісту вказаної постанови було встановлено, що приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 92278 виданий 15 липня 2021 року про стягнення з нього на користь ТОВ «Веллфін» кошти у розмірі 41 187 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), посилаючись на те, що нотаріусом не перевірено належним чином безспірність вимог відповідача, а також наявність доказів належного направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень зобов'язання, що призвело до недотримання процедури вчинення напису. Також, позивач вказує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання особою, яка звертається із відповідною заявою, необхідних оригіналів нотаріально посвідчених договорів має наслідком визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Повідомлення від відповідача про необхідність сплати боргу не отримував.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 92278.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року вказаний позов залишено без руху.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Треті особи пояснення до суду не надали.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Судом установлено, що 13 квітня 2018 року між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 431484.
Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику у розмірі 1 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5 цього договору.
Відповідно до п.1.3 договору строк позики за цим договром складає 30 днів, позика має бути повернута згідно графіку розрахунків до 13 травня 2018 року.
15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 92278, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованість за кредитним договором від 13 квітня 2018 року № 431484 за період з 13 квітня 2018 року по 01 березня 2020 року у сумі 54 230 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1000 грн, простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 39 437 грн, а також плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 750 грн, що загалом становить 41 187 грн.
23 вересня 2021 року державним виконавцем Васильківського відділу ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) Лось В. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису № 92278, вчиненого 15 липня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості за кредитним договором від 13 квітня 2018 року № 431484 у сумі 41 187 грн.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, посилався на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки відповідачем не було подано приватному нотаріусу документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а нотаріус не пересвідчився у безспірності такої заборгованості та не повідомив його про намір вчинення виконавчого напису.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виконавчого напису від 15 липня 2021 року № 92278 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованість за кредитним договором від 13 квітня 2018 року № 431484 у сумі 41 187,00 грн з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом, яка утворилася за період з 13 квітня 2018 року по 01 березня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.
Судом установлено, що позивач не погоджується із наявністю у нього заборгованості за кредитним договором від 13 квітня 2018 року № 431484, а відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.
У матеріалах справи, що розглядається, відсутні докази того, що укладений між позивачем та ТОВ «ВЕЛЛФІН» кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.
Таким чином, серед документів наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже він не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.
Крім того, матеріали справи не містять доказів надсилання повідомлення від стягувача про виконання умов кредитного договору від 13 квітня 2018 року № 431484 на адресу боржника та докази його отримання ним, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Таким чином, ОСОБА_1 , не будучи повідомленим про намір вчинення виконавчого напису, був позбавлений можливості заперечувати проти вимог відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
Отже, нотаріус не перевірив та не встановив, чи підтверджують надані стягувачем документи безспірність боргу.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, не подавши відзиву, наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису, не надав.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та відповідно їх задоволення.
Що стосуються позовних вимог в частині скасування виконавчого напису від 15 липня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В., зареєстрованого в реєстрі № 92278, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» у сумі 41 187 грн, то суд вважає, що відсутні правові підстави для їх задоволення. Крім того, позивачем не доведено обставини щодо скасування вказаного виконавчого напису, а також судом ураховано, що право позивача поновлено шляхом задоволення позовної вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 1 362 грн, підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Щодо стягнення витрат на правничу (правову) допомогу, то суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом установлено, що 26 серпня 2021 року між Адвокатським Бюро «Симоненко та партнери» (Бюро) та ОСОБА_1 (Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги № 26.08.2021, згідно з якою Бюро приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги, в тому числі з приводу консультування Клієнта щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким що не підлягає виконанню (пункт 2.1.).
Відповідно до Розділу 3 вказаного договору розмір та порядок сплати гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу , визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Однак в матеріалах справи відсутня додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 26 серпня 2021 року чи то інші докази, які підтверджують здійснення таких витрат, що позбавляє суд визначити, яку саме правову допомогу надавало Бюро позивачу.
Таким чином, суд дослідивши надані документи, дійшов висновку, що позивачем не доведено заявлений розмір витрат на правничу допомогу, тому відмовляє у стягненні витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18, 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 92278, виданий 15 липня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської обаласті Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» грошових коштів у сумі 41 187 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 362 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін», код ЄДРПОУ: 39952398, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48;
треті особи:
приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
державний виконавець Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіональнго управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лось Вікторія Олександрівна, місцезнаходження: 08600, Київська область, м.Васильків, вул. Покровська, 5.
Суддя Л. М. Ішуніна