Рішення від 14.05.2025 по справі 585/731/25

Справа № 585/731/25

Номер провадження 2-а/585/21/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Зубко К.В.,

Справа № 585/731/25, провадження № 2-а/585/21/25

Позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянув у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення.

Представник позивача Менько Дмитро Дмитрович, який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги т серії ВМ №1062691 від 25.02.2025.

Представник відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 на відставі Наказу Командувача сухопутних військ Збройних Сил України від 09.02.2024 за №114 - підполковник ОСОБА_2 .

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Менько О. О. звернувся до суду з даним позовом.

Позовні вимоги мотивує тим, що 25.11.2024 ОСОБА_1 близько 09 години ранку разом з іншими двома працівниками ТОВ «Райз-Схід» повертався із службового відрядження з м. Дубно Рівненської області до м. Ромни Сумської області на транспортному засобі свого співробітника. При в'їзді до м. Звягель Житомирської області автомобіль, у якому перебував позивач, був зупинений на блокпості, де особи у військовій формі, представившись працівниками ТКЦ, перевірили військово-облікові документи у всіх, хто перебував у зупиненому автомобілі. Позивач надав для перевірки електронний військово-обліковий документ та документи про бронювання за місцем роботи в паперовій формі: витяг з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 , що працює в ТОВ «Райз-Схід» на посаді (за професією) тракторист-машиніст с/г виробництва відповідно до наказу Мінекономіки №20692 від 09.08.2024, згідно якого йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 23 травня 2025 року; наказ Мінекономіки №20692 від 09.08.2024 «Про бронювання військовозобов'язаних», згідно якого заброньовано за ТОВ "РАЙЗ-СХІД" на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Міністерством оборони України (реєстраційний номер 220/9359/б від 26.07.2024); копію листа ТОВ «Райз-Схід» начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.08.2024 № 599 «Про бронювання військовозобов'язаних працівників» про зарахування військовозобов'язаних на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до Наказу Міністерства економіки України № 20692 від 09 серпня 2024 року «Про бронювання військовозобов'язаних»; повідомлення про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 . При перевірці наданих позивачем документів про бронювання працівники РТЦК повідомили позивача, що оскільки в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня інформація про його бронювання, то для уточнення даного питання йому необхідно проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_4 . У супроводі представника ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач був змушений проїхати спільно з представником ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на автомобілі, яким він спільно з іншими співробітниками повертався з відрядження. Після заходу в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача відразу відібрали телефон, завели до якогось кабінету, де дали для заповнення бланки заяв про видачу військового паперового квитка, про постановку на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , листок для заповнення анкетних даних. Позивач погодився заповнити лише листок для заповнення анкетних даних, оскільки мав дійсний військово-обліковий документ та перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . В подальшу позивач спільно з іншими особами був у примусовому порядку поміщений до автобуса, на якому близько 11-00 доставлений до лікарні в м. Звягель для проходження ВЛК. Вважаючи дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_7 протиправними, оскільки як заброньований він не підлягав направленню та ВЛК та не мав при собі необхідних для проходження медичного огляду документів, позивач відмовився від проходження медичного огляду в медичному закладі. Близько 17- 00 позивач буд доставлений з лікарні до ІНФОРМАЦІЯ_7 , у якому о 19-30 було складено якісь документи, проте від їх підпису та ознайомлення з ними позивач відмовився. В подальшому з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_7 позивача не відпустили, відвели до підвального приміщення ІНФОРМАЦІЯ_7 , у якому утримували до ранку наступного дня. Близько 7- ої години ранку 26.11.2024 працівники ТЦК наказали позивачу зібрати всі його речі і готуватись до виїзду, але куди - не повідомили. Близько 8-ої години ранку 26.11.2024 позивача відвели в автобус та відвезли до лікарні в м. Житомир, у якій йому знову було запропоновано пройти ВЛК, проте і у даному випадку позивач відмовився від медичного огляду з раніше заявлених підстав. У лікарні в м. Житомир позивач утримувався до 17-ої години вечора, після чого йому виписали повістку про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 10-00 годину 28.11.2024 року для уточнення військово-облікових даних. Після вручення повістки позивача відпустили з лікарні і він був змушений з м. Житомир добиратись до місця постійного проживання громадським транспортом, оскільки його співробітники, не дочекавшись звільнення позивача із ІНФОРМАЦІЯ_7 , зранку 26.11.2024 повернулись до місця проживання. При цьому, в лікарні м. Житомир жодні документи щодо позивача не складались, для підпису та ознайомлення не надавались, за виключенням вищевказаної повістки.

21 лютого 2025 року позивач від працівників Роменського ВДВС у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції дізнався, що відносно нього відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 29 листопада 2024 року № 903, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. За змістом указаної постанови 25.11.2024 року ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним знаходячись в ІНФОРМАЦІЯ_8 відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації № 3749 від 25.11.2024 року та відмовився проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 … ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 65 Конституції України та абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи належно повідомленим про необхідність проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації згідно виданого направлення керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 №3749 від 25.11.2024 року, в особливий період, відмовився від отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та проходження військово-лікарської комісії. На момент складання постанови громадянин ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарської комісії.

Одночасно позивач дізнався, що Роменським ВДВС у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління міністерства відносно нього відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 02 грудня 2024 року № 909, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. За змістом указаної постанови ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним знаходячись в ІНФОРМАЦІЯ_8 відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації № 3776 від 26.11.2024 року та відмовився проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 . На момент складання постанови громадянин ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарської комісії.

Посилаючись на норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, Постанову Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказує, що військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли вони приймаються на військову службу за контрактом. Процедурі проходження медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.

Разом з тим, відповідачем не було дотримано відповідної процедури та етапності щодо направлення позивача на медичний огляд. Зокрема, позивач не викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом вручення повістки про виклик для проходження ВЛК на 19 год. 30 хв. 25.11.2024 року, оскільки був затриманий на блокпосту та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також позивач не викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом вручення повістки про виклик для проходження ВЛК на 10 год. 35 хв. 26.11.2024 року, оскільки після затримання 25.11.2024 року протиправно утримувався в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, позивач в обґрунтування відмови від проходження ВЛК вказував на те, що бажає пройти ВЛК за місцем перебування на військовому обліку після виклику у встановленому порядку та після збору медичних документів про захворювання. А його було зупинено на автодорозі в населеному пункті, який відноситься до іншої області, останній не мав при собі медичних документів, оскільки не готувався в цей день проходити військово-лікарську комісію.

Відповідно до електронного військово-облікового документу позивача він вчасно 24.06.2024 року оновив дані, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 і в розшуку не значився. Дата проходження ВЛК 20.12.2024. Позивач стверджує, що 25.11.2024 року та 26.11.2024 року він не відмовлявся від проходження ВЛК, а посилався на наявність у нього відстрочки, наданої у встановленому порядку, та висловлював бажання проходити його за місцем свого проживання та реєстрації, а саме в ІНФОРМАЦІЯ_9 з дотриманням вимог п. 3.5 глави 3 розділу II Положення№ 402.

З постановами про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, позивач не погоджується, просить їх скасувати. Також просить про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати: сплачений судовий збір та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

12.03.2025 через електронний кабінет в системі "Електронний суд" представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Свою позицію мотивує тим, що 25.11.2024 року під час проведення перевірки посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 документів у військовозобов'язаного ОСОБА_1 було встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів військовозобов'язаний ОСОБА_1 - є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , не має відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не перебуває на спеціалізованому обліку (бронь), підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 не надав жодних документів, що підтверджують оформлення відстрочки, про що свідчить відсутність копій цих документів у відповідних матеріалах справи про адміністративні правопорушення.

Порядок 560 та Положення про військоволікарську експертизу в ЗСУ, не містять заборони направлення заброньованих працівників на ВЛК.

Так, 25.11.2024 військовозобов'язаному ОСОБА_1 повідомлено про необхідність проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Однак, він отримувати направлення на медичний огляд та проходити його для визначення придатності до військової служби при ІНФОРМАЦІЯ_8 відмовився, причини відмови не пояснював. 25.11.2024 службовими особами складено акт щодо відмови позивача від отримання направлення №3749 від 25.11.2024 року на медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації та відмови проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби, в якому позивачу о 19.45 25.11.2024 року доведено вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації та строк завершення медичного огляду. Направлення на медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації №3749 від 25.11.2024 року ОСОБА_1 зареєстровано в Журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих військовозобов'язаним для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказане направлення та картка обстеження та медичного огляду №3749 від 25.11.2024 долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

25.11.2024 старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №532 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якого 25.11.2024 о 19 год. 30 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 відмовився отримувати направлення на медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації №3749 від 25.11.2024 року та відмовився проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення вчинене ОСОБА_1 , останньому було роз'яснено права передбачені ст.268 КУпАП. Будь-яких клопотань, заяв про бажання скористатися юридичною допомогою ( правовою допомогою) ОСОБА_1 під час складання протоколу не заявляв, про що свідчить відсутність зауважень позивача в протоколі.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 29.11.2024 о 12:00 год. без участі особи, яка притягалася до відповідальності, оскільки ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, хоча був належно повідомлений про місце та час розгляду справи, про що свідчить відповідний акт та протокол. Клопотань щодо відкладення розгляду справи ОСОБА_1 не подавав. Таким чином твердження позивача, шо він не був повідомлений про місце та час розгляду справи не відповідає дійсності. За результатами розгляду указаного протоколу 29.11.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 винесено постанову №903 відносно ОСОБА_1 за порушення вимог ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

26.11.2024 військовозобов'язаному ОСОБА_1 повідомлено про необхідність проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Однак, він отримувати направлення на медичний огляд та проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби при ІНФОРМАЦІЯ_10 відмовився, про що службовими особами складено акт щодо відмови від отримання направлення №3776 від 26.11.2024 року на медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_11 з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації та відмови проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби, в якому позивачу о 10.35 25.11.2024 року доведено вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації та строк завершення медичного огляду. Направлення на медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації №3776 від 26.11.2024 року ОСОБА_1 зареєстровано в Журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих військовозобов'язаним для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказане направлення №3776 26.11.2024 року та картка обстеження та медичного огляду, долучено до протоколу, про що зазначено в протоколі.

26.11.2024 офіцером ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення №535 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, відповідно до якого 25.11.2024 о 10 год. 25 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 відмовився отримувати направлення на медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації №3776 від 26.11.2024 року та відмовився проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення вчинене ОСОБА_1 останньому було роз'яснено права передбачені ст.268 КУпАП. Будь-яких клопотань, заяв про бажання скористатися юридичною допомогою ( правовою допомогою) ОСОБА_1 під час складання протоколу не заявляв, про що свідчить відсутність зауважень позивача в протоколі. Від пояснень у протоколі військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 02.12.2024 о 12:15 год. без участі особи, яка притягалася до відповідальності, оскільки ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, хоча був належно повідомлений про місце та час розгляду справи, про що свідчить відповідний акт та протокол про адміністративне правопорушення. Клопотань щодо відкладення розгляду справи ОСОБА_1 не подавав.

Таким чином твердження позивача, шо він не був повідомлений про місце та час розгляду справи не відповідає дійсності.

02.12.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 було винесено постанову №909 за справою про адміністративне правопорушення, в якій вказано, що ОСОБА_1 26.11.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 під час направлення на проходження військоволікарської комісії з метою встановлення ступеня придатності до військової служби - відмовився отримувати направлення на медичний огляд ВЛК з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації №3776 від 26.11.2024 року та відмовився проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби. Таким чином, ОСОБА_1 , в порушення ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

З вище викладеного слідує, що позивача притягнуто до відповідальності за відмову від проходження медичного огляду 25.11.2025 року при ІНФОРМАЦІЯ_12 і 26.11.2025 року за відмову від проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Тому твердження позивача, що він двічі притягнутий до відповідальності за одне правопорушення, є помилковим.

Позивачем не доведено неправомірність винесення оскаржуваних постанов. З наявних у справі доказів вбачається наявність у діях позивача складу адміністративних правопорушень, за які передбачена відповідальність згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постанова №903 від 29.11.2024 та постанова № 909 від 02.12.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, відносно позивача винесені ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 є правомірними та законними.

Щодо твердження позивача що направлення на ВЛК відбувалося в умовах безпідставного затримання та утримання, то ним не додано доказів, які б це підтвердили.

Щодо твердження позивача, що повістка про необхідність прибуття для медичного огляду для визначення придатності до військової служби йому вручена не була, то позивач вказує у позовній заяві, що він прибув добровільно до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення питання щодо відсутності інформації про бронювання в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Позивач відмовився від проходження ВЛК в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . У Порядку № 560 відсутня заборона направляти на медичний огляд, якщо громадянин вже знаходиться в ТЦК та СП. Так, згідно з п. 63 Порядку № 560, військовозобов'язаний, який звернувся до ТЦК та СП для оформлення відстрочки, направляється на медичний огляд без попереднього виклику повісткою, так як немає сенсу викликати його до ТЦК та СП за повісткою, оскільки він уже перебуває в ТЦК, яке видає йому направлення на військово лікарську комісію.

Щодо посилання позивача на того, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду, а виявляв намір пройти його за місцем свого проживання, то таке бажання він під час складання відносно нього протоколів не висловлював, як і те, що у нього відсутні з собою медичні документи. Відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, проходження ВЛК є не правом, а обов'язком. Позивач відмовлявся від проходження медичного огляду без пояснення причини відмови, про що свідчать відповідні протоколи.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача зазначає, що заявлений позивачем їх розмір не є пропорційним, в обґрунтуванні витрат на професійну правничу допомогу не зазначено співмірність з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Заявлений позивачем розмір судових витрат жодним чином не обґрунтований.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Менько Д.Д. поданий позов підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини. Також пояснив, що відповідно до вимог п.64 Порядку №560 військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом. Працівники ТЦК могли самостійно перевірити інформацію про бронювання позивача, а вони цього не зробили.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

27.02.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.25).

26.02.2025 року представником заявника Меньком Д. Д. було подано заяву про забезпечення позову про зупинення виконання постанов за №903 та 909 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 у виконавчих провадженнях (НОМЕР_7, НОМЕР_8), які відкриті державним виконавцем РВДВС у роменському районі Сумської області СМУМЮ (а.с. 31-33).

27.02.2025 року ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області заяву про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення, яке проводиться на підставі вищезазначених постанов (а.с. 40,41).

24.03.2025 року закінчено підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.79).

Позивач до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 26.03.2025 надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними у матеріалах справи документами (а.с. 83).

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 246 КАС України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25.11.20245 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видане направлення №3749 голові ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно якого направляється солдат ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_2 з метою встановлення ступеня придатності до проходження військової служби (а.с.57).

До направлення долучена картка №3749 від 25.11.2024 обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 (а.с.57 зворот-58).

25.11.2024 службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 складений акт відмови від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації та відмови проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби, який містить роз'яснення вимог законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, в графі «підпис особи, до якої доведено вимоги законодавства» підпис ОСОБА_1 відсутній, зазначено, що він від підписання відмовився у присутності свідків, вказані їх прізвища, ініціали та підписи. Зазначено, що відеозапис доведення акту відмови від отримання направлення не здійснювався (а.с.58 зворот- 59).

Також до матеріалів справи долучено акт від 25.11.2024 про те, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, а також підписання протоколу та його отримання, який містить дані щодо осіб, які його склали і в якому відсутній підпис ОСОБА_1 в графі «Ознайомлений» (а.с.59 зворот).

25.11.2024 старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 складено протокол №532 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 , будучі військовозобов'язаним 25.11.2024 о 19 год. 30 хв., знаходячись у ІНФОРМАЦІЯ_14 відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступіні придатності до військової служби під час мобілізації №3749 від 25.11.2024 та відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК. У розділі «від пояснень та підписання протоколу відмовився у присутності свідків» наявні прізвища та підписи свідків, проте відсутній підпис особи, що його склала, у розділі «Другий примірник протоколу отримав(ла) підпис особи, що притягується до адміністративної відповідальності відсутній, у розділі «Від отримання другого примірника протоколу відмовився (лась) у присутності свідків:» зазначені прізвища та підписи свідків. Протокол містить дату розгляду справи «12 год. 00 хв. 29.11.2024», підпис особи, що притягується до адміністративної відповідальності відсутній, в графі «від пояснень та підписання протоколу відмовився (лась) у присутності свідків вказані прізвища, ініціали і наявні підписи свідків (а.с.54-55).

29.11.2024 року ТВО начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 виніс постанову №903 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (за відмову від отримання направлення на військово-лакарську комісію для проходження медичного огляду та проходження військово-лікарської комісії, що є порушенням вимог ст. 65 Конституції України та абз.4 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (а.с.13 зворот, 14 зворот).

26.11.20245 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видане направлення №3776 голові ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 , згідно якого направляється солдат ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_2 з метою встановлення ступеня придатності до проходження військової служби (а.с.63).

До направлення долучена картка обстеження та медичного огляду на ім'я ОСОБА_1 (а.с.63 зворот-64).

26.11.2024 службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 складений акт відмови від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації та відмови проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби, який містить відомості про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду придатності до військової служюи у зв'язку з бажанням проходити ВЛК за місцем реєстрації, від підписів в акті ОСОБА_1 відмовився, наявні підписи та прізвища свідків. Зазначено, що відеозапис доведення акту відмови від отримання направлення не здійснювався (а.с.64 зворот- 65).

Також до матеріалів справи долучено акт від 26.11.2024 про те, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, а також підписання протоколу та його отримання, який містить дані щодо осіб, які його склали і в якому відсутній підпис ОСОБА_1 в графі «Ознайомлений» (а.с.59 зворот).

26.11.2024 офіцером ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 складено протокол №535 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 , будучі військовозобов'язаним 26.11.2024 о 10 год. 25 хв., знаходячись у ІНФОРМАЦІЯ_14 відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступіні придатності до військової служби під час мобілізації №3776 від 26.11.2024 та відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК. ОСОБА_1 від надання будь-яких пояснень відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Протокол містить дату розгляду справи: 02.12.2024 о 12 год. 15 хв., місце її розгляду, від підписів в протоколі ОСОБА_1 відмовився, як і від його другого примірника, в пристуності свідків (а.с.60-61) .

02.12.2024 року ТВО начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 виніс постанову №903 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (за відмову від отримання направлення на військово-лакарську комісію для проходження медичного огляду та проходження військово-лікарської комісії, що є порушенням вимог ст. 65 Конституції України та абз.4 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (а.с.15 зворот - 16).

На підтвердження направлення спірних постанова ОСОБА_1 долучені копії поштових квитанцій та копії конвертів з відмітками: «Адресат відсутній за указаною адресою», що свідчить пр. те, що адресат указані вище постанови не отримав (а.с.66-67).

До позовної заяви долучено наказ Міністерства економіки України №20692 від 09.08.2024 року про бронювання військовозобов'язаних за ТОВ «Райз-Схід», на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Міністерством оборони України (реєстраційний номер 220/9359/б від 26.07.2024, надано заброньованим згідно списку військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 23.05.2025 та наказано Департаменту економіки безпеки і оборони копію цього наказу Міністерству України та Міністерству аграрної політики та продовольства України (а.с.17 зворот).

Згідно Витягу з Наказу Мінекономіки від 09.08.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , що працює в ТОВ «Райз-Схід»: АДРЕСА_3 на посаді тракторист - машиніст с/г виробництва відповідно до наказу Мінекономіки № 20692 від 09.08.2024 року, надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 23.05.2025 року (а.с. 17).

12.08.2024 року начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено повідомлення про бронювання військовозобов'язаних з додатком та копія наказу Міністерства економіки України №20692 від 09.08.2024 року (а.с. 18 ).

Згідно повідомлення про бронювання військовозобов'язаного, ОСОБА_1 , 1991 року народження, який працює в ТОВ «Райз-Схід» відповідно до наказу Мінекономіки № 20692 від 09.08.2024 року, надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 23.05.2025 року, повідомлення підписано директором ТОВ «Райз-Схід» ОСОБА_6 (а.с.18 зворот).

До позовної заяви долучено скріншот із за стосунку «Резерв+» ОСОБА_1 , сформований 20.02.2025, відстрочка до 05.02.2026, дата уточнення даних 24.06.2024, дані уточнено вчасно (а.с.19).

До матеріалів справи долучено повістку №59/5861 ІНФОРМАЦІЯ_4 на імя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , про явку до вищевказаного РТЦК та СП 28.11.2024 року о 10 год (а.с. 18 зворот).

Згідно витягу із наказу командувача сухопутних військ ЗСУ від 09.02.2024 року №114 підполковника ОСОБА_2 призначено начальником ІНФОРМАЦІЯ_16 (а.с. 53).

До матеріалів справи додано журнал реєстрації направлень на ВЛК, виданих військовозобов'язаним для проходження медичного огляду, де зазначена реєстрація направлень за №3776 та 3749 на ВЛК ОСОБА_1 (а.с.68-70).

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що був у відрядженні в м. Дубно і 25.11.2024, при поверненні додому, в м. Звягель його напарника ОСОБА_1 , з яким він (свідок) їхав, зупинили на блокпості працівники ТЦК. ОСОБА_1 мав з собою Витяг про бронювання, але працівники ТЦК сказали йому, що воно недійсне і вони всі поїхали в ТЦК. Чекали ОСОБА_1 2 години, зв'язку з ним не було, бо у нього забрали телефон. ОСОБА_1 примушували проходити ВЛК, але він відмовився, казав, що буде проходити комісію по місцю проживання. На ранок ОСОБА_1 вже був у м. Житомир.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що працює в ТОВ «Райз-Схід» трактористом. Разом з ОСОБА_1 25.11.2024 на блокпосту в м. Звягель їх транспортний засіб зупинили працівники ТЦК, та перевірили їхні документи. ОСОБА_1 надавав працівникам ТЦК паперовий Витяг про своє бронювання, але його все одно забрали в ТЦК. Він і ОСОБА_7 поїхали всі за ним слідом до ТЦК, чекали під ТЦК 2 години, але так і не дочекались. Вранці дізнались, що ОСОБА_1 повезли в м. Житомир для проходження ВЛК.

З досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склались правовідносини з приводу оскарження рішень суб'єкта владних повноважень.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законому України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII, іншими законами України, а також прийнятими відповідно до них указами Президента України та іншими нормативно-правовими актами щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Норми права, застосовані судом:

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Статтею 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Частиною десятою статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; - прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; - проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час. Відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року №2105-IX, оголошено загальну мобілізацію. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено в Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті 1 вищевказаного Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно частин першої і другої статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" закріплено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У відповідності до абзаців другого та четвертою частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов'язані, зокрема: - з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; - проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу восьмого ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Згідно положень абзацу дев'ятого ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За приписами частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Порядок №560 визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку № 560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: - взяття на військовий облік; - проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; - уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); - призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно з вимогами пункту 29 Порядку №560 у повістці зазначаються, зокрема, мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.

Згідно пункту 63 Порядку №560 військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом.

Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

Положеннями пункту 74 Порядку №560 передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Частиною першою статті 33 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.

На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час (частина перша та друга статті 35 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, на момент бронювання позивача діяв у редакції від 16.05.2024), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених на них завдань (серед іншого): оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, Про захист персональних даних та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.

Абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку, тому позивач мав легітимні очікування на відповідне застосування цієї норми.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (на момент отримання повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_17 щодо зарахування позивача на спеціальний військовий облік діяв у редакції від 11.07.2024, далі - Порядок № 1487).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1487 для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

За приписами пункту 17 Порядку № 1487 військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний. На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов'язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Згідно пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого: виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

Відповідно до ч.ч.5, 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону № 1951-VIII).

Статтею 14 Закону № 1951-VIII визначено, що ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами.

За правилами статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Мотиви суду.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожного окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 25.11.2024 року ОСОБА_1 близько 09 години ранку разом з іншими двома працівниками ТОВ «Райз-Схід» повертався зі службового відрядження з м. Дубно Рівненської області до м. Ромни Сумської області на транспортному засобі свого співробітника та при в'їзді до м. Звягель Житомирської області їх автомобіль був зупинений на блокпості працівниками ТЦК та СП, які перевіряли військово-облікові документи у всіх, хто перебував у зупиненому автомобілі.

Сторона позивача та допитані в судовому засіданні свідки, які перебували у вказаний день і час разом з позивачем в транспортному засобі, вказують на те, що ОСОБА_1 для перевірки було пред'явлено працівникам ТЦК та СП документи на підтвердження його бронювання. Останні, пославшись на те, що в Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов'язаних та резервістів відсутня інформація про бронювання ОСОБА_1 , для уточнення даного питання, вказали позивачу на необхідність проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що і було ним зроблено.

Ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів забезпечують територіальні центри комплектування та соціальної підтримки і саме на них покладено обов'язок, в тому числі, здійснювати контроль бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, тобто перевіряти та володіти інформацією з приводу заброньованих осіб з метою недопущення щодо них протиправних дій.

Ще 12 серпня 2024 року начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 директором Товариства, в якому працює позивач, направлено повідомлення про бронювання з відповідним додатком, в якому наявна була інформація про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 (а.с.18), отримавши яке ІНФОРМАЦІЯ_17 , як територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому позивач перебував на військовому обліку, зобов'язаний був внести відомості про надану позивачу відстрочки від призову в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Натомість, у спірних правовідносинах цього зроблено не було, внаслідок чого у вказаному реєстрі була відсутні інформація щодо наявної у позивача відстрочки (тип: бронювання).

Насамперед позивач, у відповідності до вимог законодавства, свої дані уточнив вчасно (а.с.19).

Не зарахування позивача ІНФОРМАЦІЯ_17 на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану йому відстрочки в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до Наказу Міністерства економіки України № 20692 від 09 серпня 2024 року «Про бронювання військовозобов'язаних», не позбавляло позивача наданого йому права на відстрочку, оскільки відсутність відомостей про надану відстрочку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів свідчить лише про бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 мали належним чином перевірені надані позивачем документи про наявність права на відстрочку.

З матеріалів справи вбачається, що в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 25.11.2024 було видане направлення №3749 до військо-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою встановлення ступеня придатності до проходження військової служби під час мобілізації (а.с.57) разом з бланком картки обстеження та медичного огляду (а.с.57-58), від отримання яких ОСОБА_1 відмовився, що вбачається з відповідного Акту відмови від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації та відмови проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби (а.с.58 зворот-59).

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд зазначає, що процедурі проходження медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, чого у даному випадку не було, що і не заперечується стороною відповідача.

Так, у відзиві на позов зазначено, що у Порядку № 560 відсутня заборона направляти на медичний огляд, якщо громадянин вже знаходиться в ТЦК та СП. А згідно з п. 63 Порядку № 560, військовозобов'язаний, який звернувся до ТЦК та СП для оформлення відстрочки, направляється на медичний огляд без попереднього виклику повісткою, так як немає сенсу викликати його до ТЦК та СП за повісткою, оскільки він уже перебуває в приміщенні ТЦК та СП..

Суд зазначає, що в даному випадку позивач до ТЦК та СП за оформленням відстрочки не звертався, а прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для перевірки даних щодо його бронювання.

Крім цього, пункт 63 Порядку №560 не містить такої інформації в ньому, на яку посилається відповідач, в указаному пункті на момент виникнення спірних правовідносин було вказано, що військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом.

У зв'зку з відмовою позивача отримати указане направлення на ВЛК для проходження медичного огляду та проходження ВЛК відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення №532 за ч.3 ст.210 КУпАП (а.с.54-55), а в подальшому, а саме 29.11.2024 винесено постанову №903 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, якою накладено на нього штраф у сумі 1000 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000 грн. (а.с.13 зворот-14).

Аналогічна ситуація склалась і на наступний день: 26.11.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 було виписане направлення №3776 до військо-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_11 , з метою встановлення ступеня придатності до проходження військової служби під час мобілізації (а.с.63) разом з бланком картки обстеження та медичного огляду (а.с.63 зворот-64), від отримання яких ОСОБА_1 відмовився, що вбачається з відповідного Акту відмови від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації та відмови проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби (а.с.64 зворот-65).

В результаті 26.11.2024 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення № 535 за ч.3 ст.210 КУпАП (а.с.54-55), а в подальшому, а саме 02.12.2024 винесено постанову №909 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, якою накладено на нього штраф у сумі 1000 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000 грн. (а.с.15 зворот-16).

Проте, судом встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, при винесенні оскаржуваних постанов належним чином не перевірені надані позивачем документи про наявність права на відстрочку та те, що згідно пункту 63 Порядку №560, як зазначено вище, ОСОБА_1 не підлягав направленню на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Не заслуговують на увагу посилання сторони відповідача на те, що ОСОБА_1 не пред'являв документів на підтвердження свого бронювання, оскільки щодо їх пред'явлення заявляє сторона позивача, також про указаний факт пояснили в судовому засіданні і свідки події.

З долученого до матеріалів справи Акту відмови від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації та відмови проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби від 26.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 висловив бажання проходити ВЛК за місцем реєстрації (а.с.64 зворот- 65).

Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402) ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відповідно до п. 3.5 глави 3 розділу II Положення № 402 ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ..

Позивача було зупинено на автодорозі в населеному пункті, який відноситься до іншої області, останній не мав при собі медичних документів, оскільки, маючи відстрочку, не готувався в цей день проходити військово-лікарську комісію.

Водночас, надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов'язком самого військовозобов'язаного який направляється на ВЛК. Більше того, такий обов'язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров'я військовозобов'язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.

Таким чином, суб'єкт владних повноважень здійснив направлення позивача на проходження ВЛК без дотриманням процедури та етапності направлення на ВЛК і її проходження, не врахував право та бажання позивача пройти ВЛК за місцем свого проживання, не перевірив твердження позивача про його бронювання та не спростував в оскаржуваних постановах твердження ОСОБА_1 про наявність у нього відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як заброньованого.

Мобілізація (в тому числі здійснення призову на військову службу за мобілізацією в умовах особливого періоду) не є хаотичними діями органів державної влади, яка здійснюється на їх власний розсуд, це діяльність, що врегульована приписами відповідного законодавства, які є чинними навіть в умовах воєнного стану.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії).

Тому, з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача умислу на вчинення правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Отже, в межах розгляду даної справи за результатами перевірки рішень суб'єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, наявні підстави для висновку про необґрунтованість та неправомірність оскаржуваних постанов, які, у зв'язку з цим, підлягають скасуванню.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки суду не впливають.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. (а.с.22 зворот) та 10000 грн витрат на оплату правничої допомоги (а.с.22).

Визначаючі розмір витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі, суд враховує складність справи та виконану адвокатом роботу (складання позову, участь у судовому засіданні), значенням справи для позивача та вважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та пропорційним .

Щодо посилання відповідача на те, що позивач не надав детального опису робіт, виконаних адвокатом, то в постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 628/2292/18 зазначено, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Укладеним Договором про надання правничої допомоги від 21.02.2025 позивач та адвокат Менько Д.Д. визначили розмір гонорару - 1000 грн. (а.с.21 зворот).

Щодо відсутності детального опису здійснених адвокатом витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, то сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

У справі «Черніус та Рінкевичюс проти Литви» (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (зая-ви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах «Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та «Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50). ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74).

Також судом застосовані норми процесуального права, які регулюють порядок ухвалення рішення: ст. ст. 77, 121,139, 241-246, 286 КАС України.

Суд вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 29 листопада 2024 року № 903, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. та постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 02 грудня 2024 року № 909, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати: судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. та 10000 (десять тисяч) грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається на підставі ч. 4 ст. 286 КАС України, протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження .

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: Менько Дмитро Дмитрович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_18 , тел. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач : ІНФОРМАЦІЯ_19 , тел. НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова