Справа № 481/635/25
Провадж.№ 1-кп/481/76/2025
іменем України
15.05.2025 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новий Буг, Миколаївської області угоду про примирення у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2024 року за № 12024152270000488 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Першотравневе, Іванівського району, Херсонської області, українця, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого на посаді менеджера ФОП « ОСОБА_4 », маючого вищу освіту, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 ч.1 КК України,
з участю сторін кримінального провадження :
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ;
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
Установив:
13.10.2024 року близько 00:20 год., у темний час доби, за наявністю опадів у вигляді дощу, обвинувачений ОСОБА_3 , порушивши п.2.9(а) Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння , керуючи технічно справним автомобілем марки «Toyota Rav 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 належить останньому, рухався по проїжджій частині автодороги Н-11, сполученням «Дніпро-Миколаїв», в межах м.Новий Буг Новобузької ОТГ Баштанського району Миколаївської області, по вул.Москаленка, в напрямку м.Миколаїв, що має дві смуги, призначені для руху в обох напрямках (по одній в кожному напрямку), на якій транспорті потоки протилежних напрямків розділені лінією дорожньої розмітки 1.1 Розділу 34 ПДР України. В межах своєї смуги руху разом з пасажирами: ОСОБА_6 , яка перебувала на задньому лівому пасажирському сидінні, ОСОБА_8 , який перебував на задньому пасажирському сидінні (по центру), ОСОБА_9 , яка перебувала на задньому правому пасажирському сидінні та ОСОБА_10 , який перебував на передньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля.
Встановлено, що в той час проїжджа частина мала вологе, частково забруднене асфальтоване покриття без вибоїн.
Рухаючись в обраному напрямку, водій ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи транспортним засобом марки «Toyota Rav 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 2.3 (б), 2.9 (а), п.п. 12.1, 12.4, 12.9 (б) ПДР України, а саме: будучи зобов'язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, а також під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху останній, не урахувавши дорожню обстановку, хоча мав таку технічну можливість, не вибрав безпечної швидкості, а напроти рухаючись по населеному пункту з перевищенням максимально допустимої швидкості на вказаній ділянці дороги, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, що призвело до втрати керування ним транспортним засобом, виїздом в ліве, по ходу свого руху узбіччя, з послідуючим зіткненням з нерухомою перешкодою у вигляді дерева.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події пасажир вищевказаного автомобіля, ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів лобкової та сідничної кісток тазу зліва зі зміщенням уламків, перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 12.4, 12.9 (б), 12.1 ПДР України.
За таких обставин обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Під час судового провадження, 14.05.2025 року, між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_6 укладено угоду про примирення, відповідно до якої обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні за вказаних в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся у скоєному, повністю відшкодував потерпілій завдану шкоду. Між сторонами була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_3 основного покарання на підставі ст. 69 КК України у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51000 грн., з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим у пред'явленому обвинуваченні, ніякі фактичні обставини справи не заперечував, у скоєному розкаявся. Пояснив що він добровільно уклав угоду про примирення. Пояснив, що ознайомлений з наслідками укладення угоди, обмеженнями його прав в такому випадку і з наслідками невиконання угоди.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив такі обставини та просив затвердити дану угоду.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю підтримала укладену угоду про примирення та пояснила, що завдану шкоду їй обвинувачений повністю відшкодовано, вона не має претензій до обвинуваченого.
Прокурор ОСОБА_5 проти затвердження угоди не заперечував.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з такого.
Згідно правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду України від 31.03.2016 р. у справі №5-27кс16, примирення є комплексним, міжгалузевим інститутом кримінального та кримінального процесуального законодавства, спрямованого на задоволення/відновлення прав потерпілого та заохочення позитивної посткримінальної поведінки суб'єкта злочину. На забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають «складні» зв'язки між принципами публічності і диспозитивності.
При визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо злочинів невеликої тяжкості двооб'єктного (багатооб'єктного) злочину (частина перша статті 286 КК), суд має керуватись не тільки формальними вимогами цих норм щодо видів угод про примирення і класифікацію злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а чітко дотримуватись їх засадничих принципів.
Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права.
Під час вирішення кримінально-правових конфліктів Європейський суд з прав людини зобов'язує національні суди дотримуватись балансу між приватними і публічними інтересами.
З прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (2012 року), засада диспозитивності розширила свій вплив на значну категорію кримінальних проваджень і, насамперед, на кримінальні провадження щодо злочинів невеликої тяжкості (стаття 474 цього Кодексу), серед яких виділяється кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 286 КК, - так званий двооб'єктний злочин. Така зміна вектора державної політики, на думку Суду, має підняти на новий рівень і практику реалізації приватних інтересів у кримінальному судочинстві.
Тобто, існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст.469КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.
Потерпіла розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені у п. 2 ч. 1ст. 473 КПК України.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , віднесено до категорії нетяжких злочинів, згідно ч. 4 ст.12 КК України. Потерпіла претензій матеріального характеру немає.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 цілком розуміє права визначені п. п. 1, 4 ч. 5ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Вказана угода не суперечить вимогам КПК України та КК України, відповідає інтересам суспільства, не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Фактичні підстави для визнання винуватості наявні. Дії обвинуваченого кваліфіковані вірно.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився на призначення йому узгодженого покарання, яке з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення, особи винного, який раніше не судимий, обвинуваченим критично оцінено власну протиправну поведінку, яку він засуджує, за наявності пом'якшуючих покарання обставин, якими є його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, є обґрунтованою та буде відповідати цим цілям покарання.
Щодо обтяжуючої обставини, зазначеної у обвинувальному акті та угоді про примирення, то суд вважає, що врахування стану алкогольного сп'яніння, як обставини що обтяжує покарання слід визнати зайвим виходячи з диспозиції ст. 286-1 КК України, яка передбачає керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Таким чином, оскільки ця обставина є кваліфікуючою ознакою даного кримінального правопорушення то її неможна враховувати обтяжуючою обставиною згідно ч. 4 ст. 67 КК України.
Прокурор не заперечувала проти затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим.
Згідно зіст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Крім того, ч. 1ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Відповідно дост.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Питання про речові докази підлягає вирішенню у відповідності дост.100 КПК України.
Підлягають скасуванню арешти, накладені ухвалами слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 473-475 КПК України, суд
Ухвалив:
Затвердити угоду про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_6 , укладену 14 травня 2025 року.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 ч.1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання на підставі ст. 69 КК України у виді штрафу на користь держави в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51000 (п'ятдесят одна тисяча) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в загальній сумі 9396 грн. (дев'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн 32 коп.
На підставі положень ст.174 КПК України скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2024 року на автомобіль марки марки Toyota Rav 4, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Речовий доказ- оригінал медичної карти стаціонарного хворого № 4313/1245 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити в КНП «Новобузькій багатопрофільній лікарні».
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів через Новобузький районний суд Миколаївської області з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
Суддя