печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11153/25-к
пр. 1-кс-11671/25
02 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62024000000001095,
Прокурор першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, яким просить накласти арешт на рухоме майно (транспортні засоби), заборонивши їх власникам відчужувати, розпоряджатись ним, з метою збереження речових доказів, а саме:
- легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «GLE 300D COUPE» чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , номер та серія знаку НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 ;
- легковий автомобіль марки «BMW», моделі «Х5», сірого кольору VIN: НОМЕР_3 , номер та серія знаку НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_5 .
В обґрунтування доводів та вимог клопотання прокурор посилається на те, що Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 62024000000001095 від 04.12.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення 04.12.2024 виділенні із кримінального провадження № 62024000000000923 від 21.10.2024 досудове розслідування у якому здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється за фактами протиправних дій службових осіб МСЕК, правоохоронних органів під час встановлення груп інвалідності, призначення та отримання пенсій по інвалідності тощо.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному проваджені здійснюється слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань.
У зазначеному кримінальному провадженні 11.11.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, а саме у декларуванні недостовірної інформації, тобто умисному внесенні суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З матеріалів кримінального провадження установлено, що наказом Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі - КЗ ЛОР «ЛОЦ МСЕ») №305 від 08.08.2023 «Про внесення змін в штатний розпис, переведення ОСОБА_7 » переведено ОСОБА_7 з посади голови Личаківської міжрайонної МСЕК на посаду заступника головного лікаря з медичної роботи КЗ ЛОР «ЛОЦ МСЕ» з 09.08.2023.
Пунктами 1.1, 2.1-2.13 Посадової інструкції заступника головного лікаря з медичної роботи КЗ ЛОР «ЛОЦ МСЕ» визначено, що заступник головного лікаря з медичної роботи належить до професійної групи «Керівники». В силу своїх повноважень ОСОБА_7 зобов'язана: переглядати наявність та повноту документів, організуючих діяльність установи, розробляти заходи з питань медико-соціальної експертизи та реабілітацію осіб з інвалідністю та здійснювати контроль за їх виконанням, узгоджувати графіки роботи лікарів та середнього персоналу, реєстраторів медичних; забезпечувати готовність підпорядкованого закладу, яка гарантує відповідний рівень медико-соціальної експертизи; регулювати діяльність установи (проводити наради підпорядкованих працівників тощо) та виконувати інші повноваження, передбачені цією інструкцією.
Статутом КЗ ЛОР «ЛОЦ МСЕ», затвердженим наказом в.о. начальника управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 22.07.2022 №06-с визначено, що центр перебуває у спільній власності територіальних громад Львівської області, засновником якого є управління майном спільної власності Львівської обласної ради. Центр є юридичною особою публічного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» посадова особа юридичної особи публічного права - голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права.
Також, відповідно до наказів КЗ ЛOP «ЛОЦ МСЕ» № 306 від 08.08.2023 та № 431а від 01.11.2023 «Про умови оплати праці ОСОБА_7 » останній надано сумісництво на 0,25 ставки, та у подальшому на 0,5, ставки лікаря- невропатолога за сумісництвом в Личаківський міжрайонній МСЕК.
Враховуючи викладене, оскільки відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_7 була членом медико- соціальних експертних комісії (МСЕК), тому вона прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і є суб'єктом, на яку поширюється дія цього Закону.
Згідно із ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені уп. 1,п.п. «а», «в» і «і» п. 2 ч. 1 ст. З цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у деклараціях серед іншого зазначаються відомості про персональні данні особи, що декларує, об'єкти нерухомості, цінне рухоме майно, отримані доходи, наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку; банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб'єкта декларування або членів його сім'ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунку, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім'я суб'єкта декларування або членів його сім'ї) або зберігаються кошти, інше майно тощо.
Таким чином відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_7 як член медико-соціальної експертної комісії прирівнювалась до особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто належала до суб'єктів, на яких поширюється дія вказаного Закону, в тому числі в частині обов'язку щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) декларацію за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.
Розслідуванням встановлено, що 28.03.2024 о 14 годині 13 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Львові, за невстановленою адресою, використовуючи послуги інтернет провайдера СТ «Міські інформаційні системи», здійснила вихід у мережу Інтернет з ІР-адреси НОМЕР_5 та заповнивши на офіційному веб-сайті НАЗК за URL-адресою https://nazk.gov.ua затверджену НАЗК форму декларації, із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису, виданого в КНЕДП ДПС із номером сертифіката 3FAA9288358EC00304000000B351380084C6CB00, подала Щорічну Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (ID документа - 7b94d82a-d4d6-4e40- 9dl0-c62b88421495).
Перед підписанням декларації ОСОБА_7 ознайомилась з попередженням про відповідальність за внесення до неї завідомо недостовірних відомостей, а також підтвердила їх повноту та достовірність шляхом проставлення відповідної відмітки.
Перелік інформації, яка зазначається у декларації, визначений ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». При цьому під час заповнення декларації суб'єкти декларування, в тому числі і ОСОБА_7 , ознайомлюються з методичними настановами щодо заповнення декларації. Таким чином, ОСОБА_7 була обізнана з правилами заповнення декларації перед початком внесення інформації до розділів декларації за 2023 рік.
У порушення вимог п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_7 умисно вказала недостовірні відомості в декларації за 2023 звітній рік, а саме не в повному обсязі внесла до її відповідних розділів інформацію про об'єкти нерухомості, дані щодо транспортних засобів, що знаходяться у неї в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину внаслідок якого набуте таке право.
Так, у розділі у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації ОСОБА_7 умисно не зазначила відомості про наявність у неї та її чоловіка ОСОБА_8 станом на 31.12.2023 в оренді об'єкту нерухомого майна під № 1929267646101, а саме гаражу (паркомісця) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 16.6 кв.м, та вартістю 56160 грн., власником якого є ОСОБА_9 .
У розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації ОСОБА_7 умисно не зазначила відомості про наявність у неї та її чоловіка ОСОБА_8 станом на 31.12.2023 в оренді чи на іншому праві користування наступних транспортних засобів: легкового автомобілю марки «Mercedes-Benz», моделі «GLE 300D COUPE» чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , номер та серія знака НОМЕР_6 , вартістю 3 850 722,41 грн., власником якого є її батько ОСОБА_10 , право користування яким виникло 05.05.2023, та легкового автомобілю марки «BMW», моделі «Х5», сірого кольору VTN: НОМЕР_3 , номер та серія знака НОМЕР_4 , вартістю 2 090 000 грн., власником якого є мати чоловіка ОСОБА_11 , право користування яким виникло 08.11.2023.
Таким чином, діючи з порушенням вимог положень ст.ст. 3, 45, 46 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_7 подала щорічну Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік з недостовірними відомостями у розділах З «Об'єкти нерухомості» та 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби», приховавши інформацію щодо наявності у неї в оренді та на іншому праві користування вищевказаного рухомого та нерухомого майна загальною вартістю 5 996 882, 41 грн., що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Оскільки у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» за 2023 рік ОСОБА_7 не зазначила відомості про користування нею та її чоловіком легковими автомобілями марки «Mercedes-Benz», моделі «GLE 300D COUPE» чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , номер та серія знака НОМЕР_7 та «BMW», моделі «Х5», сірого кольору VIN: НОМЕР_3 , номер та серія знака НОМЕР_4 , та вони могли бути отримані шляхом незаконного збагачення або легалізації (відмивання) доходів, тобто злочинним шляхом, постановами слідчого від 28.10.2024 вказані транспортні засоби визнані речовими доказами.
Таким чином вказані транспортні засоби зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Разом з тим, розслідуванням встановлено, що підозрювана ОСОБА_7 у автосалоні ПАТ «Галичина-Авто» вибрала для купівлі автомобіль марки ««Mercedes-Benz», моделі «GLE 300D COUPE» чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , для надання законності купівлі здійснила оформлення договору купівлі-продажу 22.04.2023 на свого батька ОСОБА_10 . Оплату за транспортний засіб ОСОБА_7 здійснила своїми коштами, походження яких не відомо. Після купівлі транспортного засобу ОСОБА_7 використовувала його в особистих пі лях до моменту вилучення.
03.12.2024 батько ОСОБА_7 - ОСОБА_10 здійснив дарування легкового автомобіля марки «Mercedes-Benz», моделі «GLE 300D COUPE» чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 ОСОБА_12 . Надалі, відповідно до договору, укладеного в ТСЦ № 4641/2024/5033598 від 03.12.2024 вказаний транспортний засіб перереєстрований на ОСОБА_4 .
Також, ОСОБА_11 (мати чоловіка ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ) за договором купівлі-продажу, укладеного також 03.12.2024 здійснила відчуження легкового автомобілю «BMW», моделі «Х5», сірого кольору VTN: НОМЕР_3 , номер та серія знаку НОМЕР_4 ОСОБА_5 .
Вказані дії щодо відчуження легкових автомобілів наближеними до підозрюваної особами дають підставу дійти до висновку про бажання сторони захисту приховати вказані речові докази від слідства та суду, і свідчать про наявність ризику їх можливого знищення, що обґрунтовує підставу для накладення на них арешту з метою забезпечення їх схоронності.
Арешту підлягає наступне майно:
- легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «GLE 300D COUPE» чорного кольору, VIN: НОМЕР_1 , номер та серія знаку НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 ;
- легковий автомобіль марки «BMW», моделі «Х5», сірого кольору VIN: НОМЕР_3 , номер та серія знаку НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_5 .
Право власності на вказане майно підтверджується реєстраційними картками транспортних засобів.
У судове засідання прокурор не з'явився, про розгляд даного клопотання повідомлений належним чином.
До суду надійшла заява адвоката ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_5 відповідно до якої просить відмовити в задоволенні клопотання, вказує, що автомобіль не відносяться до зазначеного кримінального провадження та не являються речовим доказом, власник майна чи його члени сім'ї не є підозрюваними у будь-якому злочині. Крім того, ухвалою суду від 12.02.2025 (справа № 757/60001/24-к) відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вказані автомобілі.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського Суду від 09.06.2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації», рішення Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу та мету для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства, яке регулює накладення арешту на майно третьої особи із вказаною метою, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна, відповідність його ознакам речового доказу, наслідки арешту для третіх осіб (в даному випадку - це власник майна), а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
При цьому, обов'язок доведення існування зазначених умов КПК України покладається на орган досудового розслідування.
Так, постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_14 від 28.10.2024 майно на арешті якого наполягає прокурор, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Дана постанова про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні не міститься достатніх обґрунтувань, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає вказане вище майно, відсутні будь-які докази того що вилучене майно містять дані щодо обставин кримінального правопорушення.
Крім того, відсутні докази того, що вилучене майно має відношення до розслідуваного кримінального провадження.
За таких обставин, клопотання про арешт майна є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства, а відтак в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 392, 532, 535 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62024000000001095 - залишити без задоволення.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1