печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35149/24-ц
пр. 2-3305/25
07 квітня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Григоренко І.В.,
при секретарі судового засідання - Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: Тетерук М.А.,
представника відповідача: не з'явився,
представника третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 71 172,17 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн., витрат, пов'язаних із проведенням експертизи у розмірі 8 848,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 02.03.2024 року о 00 год. 10 хв. відповідач, керуючи автомобілем «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1 , по провулку Індустріальному у м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не врахував дорожньої обстановки, безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «Nissan Titan», державний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) сталась з вини відповідача, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києві від 14.05.2024 року у справі № 760/6046/24. Оскільки на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий альянс» (далі - ПрАТ «Європейський страховий альянс») на підставі полісу обов'язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР № 216359285 з лімітом страхового відшкодування 160 000,00 грн., позивач 03.03.2024 року звернувся до страховика з повідомленням про ДТП, що мала місце 02.03.2024 року. Крім того, судовим експертом Ковалем І.М. на замовлення позивача було проведено експертне транспортно-товарознавче дослідження з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (висновок від 20.03.2024 року № ЕД-2507-2-2153.24), відповідно до висновку якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Titan», державний номер НОМЕР_2 , становить 102 352,61 грн., а з урахування коефіцієнту фізичного зносу - 60 966,82 грн. Вказує, що 01.05.2024 року позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та 17.07.2024 року ПрАТ «Європейський страховий альянс» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 55 111,83 грн. Оскільки завдані позивачу збитки не були відшкодовані у повному обсязі, позивач здійснив ремонтні роботи з відновлення автомобіля «Nissan Titan», державний номер НОМЕР_2 , за власні кошти на суму 124 284,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 19.07.2024 року № 1907/3. Крім того, для визначення ступеню пошкодження датчика парктроніка 18.03.2024 року було проведено комп'ютерну діагностику автомобіля позивача, зняття, встановлення датчика парктроніка для перевірки його стану, за що ОСОБА_1 сплатив 2 000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 18.03.2024 року № 10. За таких обставин, зважаючи на те, що розмір страхового відшкодування, виплаченого ПрАТ «Європейський страховий альянс», не покриває усіх завданих позивачу збитків, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача різницю між сумою виплаченого ПрАТ «Європейський страховий альянс» страхового відшкодування та фактичними понесеними позивачем витратами на ремонт автомобіля автомобіля «Nissan Titan», державний номер НОМЕР_2 , що становить 71 172,17 грн. Також представник позивача зазначає, що в результаті пошкодження належного ОСОБА_1 транспортного засобу, йому було завдано моральної шкоди, оскільки він був позбавлений можливості використувавати власний транспортний засіб більше чотирьох місяців, переніс стрес, душевні хвилювання, змінився його спосіб життя, він був змушений докладати додаткових зусиль для вирішення особистих питань Такою протиправною поведінкою відповідач заподіяв позивачу моральну шкоду, яку останній оцінює у 20 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та 08.08.2024 року отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.11.2024 року; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (далі - третя особа).
27.08.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Тетерук М.А. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.
29.10.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ПрАТ «Європейський страховий альянс» надійшли пояснення щодо позову, в яких представник третьої особи зазначає, що страховик здійснив позивачу виплату страхового відшкодування у повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а різницю між фактичною вартістю ремонту пошкодженого транспортного засобу та страховим відшкодуванням, виплаченим ПрАТ «Європейський страховий альянс», має відшкодовувати саме винуватець ДТП на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
11.10.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Тетерук М.А. надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних засобів. 04.11.2024 року вказану заяву передано головуючому судді.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.11.2024 року у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Тетерук М.А. про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПрАТ «Європейський страховий альянс» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, в режимі відеоконференції відмовлено.
12.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Станіславського С.В. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 12.11.2024 року, без фіксування технічними засобами та відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи у зв'язку із тим, що позивач не надіслав відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2024 року, приєднано до матеріалів справи пояснення третьої особи щодо позову, та, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 27.01.2025 року.
13.11.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Тетерук М.А. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 12.11.2024 року, за відсутності позивача та його представника.
27.01.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Станіславського С.В. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2025 року, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 07.04.2025 року.
28.01.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Станіславського С.В. надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави, оскільки відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.04.2022 року № 1601-5001440988 фактичним місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 .
28.03.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Тетерук М.А. надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю.
28.03.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Тетерук М.А. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., а саме: копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.07.2024 року № 200724; копії акту № 1 від 12.08.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.07.2024 року № 200724; копії акту № 2 від 26.03.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.07.2024 року № 200724; докази направлення клопотання учасникам справи.
В судове засідання 07.04.2025 року з'явилася представник позивача. Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою представника відповідача та довідками про доставку електронного документа до електронного кабінету в системі «Електронний суд». Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету в системі «Електронний суд».
Оскільки, як визначено у ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вирішив розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача та представника третьої особи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.04.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю відмовлено.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просила їх задовольнити.
Вислухавши вступне слово представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль «Nissan Titan», державний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим 05.05.2021 року (а. с. 18).
02.03.2024 року о 00 год. 10 хв. по провулку Індустріальному у м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , під час якої, останній перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не врахував дорожньої обстановки, безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «Nissan Titan», державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києві від 14.05.2024 року у справі № 760/6046/24 (а. с. 19-21).
Постановою Солом'янського районного суду м. Києві від 14.05.2024 року у справі № 760/6046/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому, пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що, відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених ст. 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, № 1961-IV (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 4 Закону, суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону, страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс» на підставі полісу обов'язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР № 216359285 від 18.08.2023 року, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Nissan Juke», державний номер НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320 000,00 грн. (а. с. 100).
Згідно ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Як визначено у п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно п. 9.1, п. 9.2 ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.
Отже, ПрАТ «Європейський страховий альянс» відповідає перед позивачем за заподіяну ОСОБА_2 шкоду у межах 160 000,00 грн.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Власник автомобіля «Nissan Titan», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 03.03.2024 року звернувся до ПрАТ «Європейський страховий альянс» з повідомленням про ДТП від потерпілого, що мала місце 02.03.2024 року з вини ОСОБА_2 , що не заперечується сторонами та підтверджено позивачем у позовній заяві, а третьою особою у поясненнях щодо позову.
Як визначено у п. 34.2 ст. 34 Закону, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
На виконання зазначених вимог 11.03.2024 року було проведено огляд автомобіля «Nissan Titan», державний номер НОМЕР_2 , та складено протокол огляду колісного транспортного засобу, що не заперечується сторонами та підтверджено третьою особою у поясненнях щодо позову (а. с. 108-109).
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів врегульовані Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Статтею 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 було затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика № 142), яка встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Згідно п. 1.4. Методики, вона застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Так, відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 26.04.2024 року № 260_20_ESA визначено вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу з урахуванням зносу у розмірі 66 134,20 грн. (а. с. 113-120).
Згідно страхового акту № 359/24/50/ЦВ04/01/2 від 29.04.2024 року, сума страхового відшкодування власнику автомобіля «Nissan Titan», державний номер НОМЕР_2 , становить 51 111,83 грн. (різниця між вартістю відновлювального ремонту колісного транспортного засобу з урахуванням зносу, визначеного у звіті про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 26.04.2024 року № 260_20_ESA за мінусом ПДВ (а. с. 111).
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
01.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся ПрАТ «Європейський страховий альянс» із заявою на виплату страхового відшкодування. При цьому, підписуючи вказану заяву позивач погодився із способом та розміром збитку, розрахованим Страховиком, про що зазначено безпосередньо у заяві (а. с. 107).
За наслідком розгляду заяви власника автомобіля «Nissan Titan», державний номер НОМЕР_2 , ПрАТ «Європейський страховий альянс» перерахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 55 111,83 грн., що підтверджується інформацією про рух коштів по картці ОСОБА_1 від 30.07.2024 року, не заперечується позивачем у позовній заяві, а третьою особою у поясненнях щодо позову (а. с. 24).
Так, на замовлення позивача було складено судовим експертом ТОВ «Судова незалежна експертиза України» Ковалем І.М. було проведено експертне транспортно-товарознавче дослідження з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (висновок від 20.03.2024 року № ЕД-2507-2-2153.24), відповідно до висновку якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Titan», державний номер НОМЕР_2 , становить 102 352,61 грн., а з урахування коефіцієнту фізичного зносу - 60 966,82 грн. (а. с. 26-59).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено правовий висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. А у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Пунктом 6 цієї ж Постанови роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
У ст. 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відповідно до чт. ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 року у справі № 753/21303/16-ц зазначив, що, відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом зазначеної норми закону обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди. Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи викладене, оскільки позивач отримав від ПрАТ «Європейський страховий альянс» страхове відшкодування, якого недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем у результаті ДТП, ОСОБА_2 в силу положень ст. 1194 ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, якою є вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, і страховою виплатою, яка ним одержана від страховика.
За таких обставин, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту та вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу, що входить до ліміту відповідальності страховика, а саме: 126 284,00 грн. (фактична вартість відновлювального ремонту) - 55 111,83 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу/частка відповідальності страховика), що становить 71 172,17 грн.
Належних, достатніх та допустимих доказів, в розумінні ст. 76, 77, 78 ЦПК України, на підтвердження відшкодування завданої позивачу шкоди, відповідач не надав.
Щодо відшкодування витрачених позивачем коштів для визначення ступеню пошкодження датчика парктроніка у розмірі 2 000,00 грн., суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вказаної вимоги, оскільки позивачем не надано доказів оплати вказаних витрат.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у розмірі 69 172,17 грн.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У п. 9 цієї постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зазначене кореспондується зі змістом ст. 81 ЦПК України.
Як зазначає представник позивача у зв'язку із пошкодженням належного ОСОБА_1 автомобіля, він був позбавлений можливості використувавати власний транспортний засіб більше чотирьох місяців, переніс стрес, душевні хвилювання, змінився його спосіб життя, він був змушений докладати додаткових зусиль для вирішення особистих питань.
Позивач оцінює заподіяну ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що діями відповідача ОСОБА_2 позивачу було заподіяно моральну шкоду та, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню завдана моральна шкода у розмірі 5 000,00 грн., яка є співмірною глибині душевних переживань позивача, їх тривалості та можливості відновлення.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією № 2341-5979-4388-0023 від 05.08.2024 року та витрати на проведення експертного транспортно-товарознавче дослідження, що підтверджується квитанцією № 9Н33-422Е-1В16-4Е69 від 11.03.2024 року.
Оскільки для розгляду справи необхідно було визначити, в тому числі, і розмір завданого матеріального збитку, що є предметом позову, для чого і було замовлено звіт, то суд вважає такі судові витрати обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 985,36 грн. та витрати пов'язані із проведенням експертизи у розмірі 7 198,20 грн.
Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становлять 25 059,20 грн. та складаються з: судовий збір за подання позовної заяви - 1 211,20 грн.; витрати на професійну правничу допомогу - 16 000,00 грн.; витрати пов'язані із проведенням експертизи - 8 848,00 грн.
28.03.2025 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів здійснення судових витрат, в якому остання просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.07.2024 року № 200724, укладеного між адвокатом Тетерук М.А. (далі - Виконавець) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт); копію акту № 1 від 12.08.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.07.2024 року № 200724; копію акту № 2 від 26.03.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.07.2024 року № 200724.
Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.07.2024 року № 200724, за цим договором на визначених нижче умовах Виконавець зобов'язується надати Клієнту за його дорученням правову допомогу, а Клієнт зобов'язується прийняти надану правову допомогу та оплатити її надання і фактичні витрати, потрібні для виконання цього договору.
Як визначено у п. 3.4. договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.07.2024 року № 200724, засвідченням факту належного надання послуг за цим Договором є акт приймання-передачі послуг, підписаний сторонами чи уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. п. 5.1.-5.3. договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.07.2024 року № 200724, вартість правової допомоги (винагорода Виконавця) за підготовку та подання до суду позовної заяви про стягнення коштів становить 16 000 грн. Вартість однієї години роботи Виконавця з надання правової допомоги за цим Договором становить 4 000 грн. Вартість здійснення представництва інтересів у судовому засіданні становить 4 000 грн. за одне судове засідання. Клієнт зобов'язується оплатити Виконавцеві вартість наданих та прийнятих послуг, які визначені в підписаних актах приймання-передачі послуг протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення суду у справі в суді першої інстанції.
Згідно акту № 1 від 12.08.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.07.2024 року № 200724, Виконавець надав, а Клієнт прийняв такі послуги: підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення коштів з ОСОБА_2 (4 години) - 16 000 грн. Послуги надано та прийнято в повному обсязі. Сторони взаємних претензій щодо наданих та прийнятих послуг не мають.
Відповідно до акту № 2 від 26.03.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.07.2024 року № 200724, Виконавець надав, а Клієнт прийняв такі послуги: представництва інтересів у суді першої інстанції (1 судове засідання) - 4 000 грн. Послуги надано та прийнято в повному обсязі. Сторони взаємних претензій щодо наданих та прийнятих послуг не мають.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У частині 3 ст. 141 ЦПК України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова Верховного Суду від 23.06.2022 року у справі № 607/4341/20).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу , а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.
Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним.
Суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Доказів на підтвердження понесення інших витрат позивачем не надано. Відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 4, 17, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 23, 386, 1162, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 69 172 (шістдесят дев'ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 17 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 (п'ять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 36 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 7 198 (сім тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 20 коп. у відшкодування судових витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», 03039, м. Київ, просп. Науки, 3, код ЄДРПОУ 19411125.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 28.04.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко