Справа № 756/11920/24
Провадження № 4-с/756/30/25
12 травня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ткач М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича та зобов'язання вчинити певні дії, боржник: ОСОБА_2 ,
Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Аваєва Н.В. через систему «Електронний суд» звернулася до Оболонського районного суду міста Києва зі скаргою про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича та зобов'язання вчинити певні дії, боржник: ОСОБА_2 . В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.11.2024 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 гривень 00 копійок, щомісячно, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років у розмірі 3000 гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною трирічного віку. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок. Рішення набрало законної сили 26.12.2024. 19.02.2025 позивачем було отримано два виконавчих листа, які 14.03.2025 були пред'явлені до примусового виконання в Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). За виконавчим листом щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000грн., щомісячно, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною повноліття, старшим державним виконавцем Рустамом Хайдарі 20.03.2025 винесена постанова відкриття виконавчого провадження № АСВП НОМЕР_5. Водночас, за виконавчим листом щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років у розмірі 3000 гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною трирічного віку, старшим державним виконавцем Рустамом Хайдарі 20.03.2025 складено Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання згідно повідомлення (№ АСВП НОМЕР_1), яке було отримане скаржником 31.03.2025. Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20.04.2025 мотивоване тим, що старший державний виконавець Рустам Хайдарі вважає, що «відповідно до реквізитів документу» сплинув строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, який був обрахований останнім «до 16.06.2023 року», тому згідно пункту 6 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання. Скаржник зазначає, що виконавчий лист, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років у розмірі 3000,00 грн, щомісячно, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною трирічного віку (№ АСВП НОМЕР_1 ), відповідає вимогам ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Представник зазначає, що старший державний виконавець Рустам Хайдарі на свій розсуд фактично змінив рішення суду, в частині виданого виконавчого листа, а саме, зазначивши наступне: «Виконавчий документ 756/11920/24 від 19.02.2025 передбачає строк пред'явлення виконавчого листа до виконання протягом всього періоду, на якій присуджено платежі, тобто до стягнення дитиною ( ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) трирічного віку.». Водночас, суд розглядав справу під час вагітності стягувача і присудив стягнення, оскільки стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років, стосуються дитини ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . З огляду на вище, викладене рішення підлягає виконанню: стягнення аліментів на утримання стягувача з 20.09.2024 по 08.12.2024 - за період вагітності та стягнення аліментів на утримання стягувача з 09.12.2024 по 09.12.2027 - на період догляду за дитиною до трьох років. При цьому, аліменти на сина скаржника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнені окремою частиною рішення. Таким чином, виконавець, діючи на підставі власних припущень, допустив фактичне свавільне трактування резолютивної частини рішення суду та допустив незаконну відмову у прийнятті виконавчого документу до виконання. Ураховуючи викладене, представник скаржника просить суд визнати дії старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича при винесенні повідомлення від 20.03.2025 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, а саме виконавчого листа від 19.02.2025, виданого у справі № 756/11920/24 пр. 2/756/5155/24, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років у розмірі 3000,00 грн., щомісячно, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною трирічного віку - неправомірними; скасувати повідомлення старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича від 20.03.2025 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу від 20.03.2025; усунути порушення (поновити порушене право заявника ОСОБА_1 , а саме, зобов'язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання і відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа (виконавчого листа) від 19.02.2025, виданого у справі № 756/11920/24 пр. 2/756/5155/24 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років у розмірі 3000,00 грн, щомісячно, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною трирічного віку; стягнути з Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, які визначені скаржником у фіксованому розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15.04.2025 відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича та зобов'язання вчинити певні дії, боржник: ОСОБА_2 та призначено судове засідання. У задоволенні клопотання представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Аваєвої Н.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - відмовлено.
02.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича надійшли письмові заперечення на скаргу, в яких виконавець не погоджується з наведеними у скарзі доводами. Зазначає, що 17.03.2025 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за заявою ОСОБА_1 надійшов для примусового виконання виконавчий лист, виданий 19.02.2025 Оболонським районним судом міста Києва у справі №756/11920/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років у розмірі 3000,00 гривень, щомісячно, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною трирічного віку (виконавче провадження ВП №73680257). Матеріали виконавчого провадження складалися з: заяви ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження, ксерокопії ID-паспорту ОСОБА_1 та оригіналу виконавчого документа № 756/11920/24 від 19.02.2025. 20.03.2025 старшим державним виконавцем Хайдарі Р.Р., з посиланням на пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (далі -Закон), сформовано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Зі змісту зазначеного повідомлення вбачається, що виконавчий документ 756/11920/24 від 19.02.2025 передбачає строк пред'явлення виконавчого листа до виконання протягом усього періоду, на який присуджено платежі, тобто до досягнення дитиною ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) трирічного віку. З огляду на наведене, строк пред'явлення виконавчого листа - до 16.09.2023. Отже, відповідно до реквізитів виконавчого документа, пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання. Зі змісту матеріалів виконавчого провадження ВП НОМЕР_6 вбачається, що заява стягувачки від 17.03.2025 не містить визначених Інструкцією реквізитів. Також, зі змісту заяви стягувачки від 17.03.2025 та поданого для виконання виконавчого листа не вбачається за можливе встановити період, протягом якого належить здійснювати стягнення за виконавчим документом. Так, зі змісту виконавчого листа, виданого 19.02.2025 Оболонським районним судом міста Києва у справі №756/11920/24, вбачається, що дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи викладене та зміст резолютивної частини рішення, викладеної у виконавчому листі від 19.02.2025 Оболонського районного суду міста Києва у справі №756/11920/24, встановити період стягнення не вбачається за можливе, адже станом на 20.09.2024 (дата, з якої належить здійснювати стягнення відповідно до виконавчого документа) та на 26.12.2024 (дата набрання рішенням законної сили) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був таким, що досягнув трирічного віку. Документів, що давали б змогу встановити державному виконавцю наявність другої дитини, у зв'язку з вагітністю якою та до досягнення якою трирічного віку належало здійснювати стягнення, до заяви додано не було. Виконавчий документ таких відомостей також не містить. Водночас, стягувач не позбавлений права на повторне пред'явлення повернутого без прийняття до виконання виконавчого документа у визначеному Законом порядку. Щодо доводів про недотримання строків, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, винесена 20.03.2025, прийнята у межах строків, визначених законодавством, зокрема вищезазначеною Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2012 року за № 519/20832 та статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження». Додатково повідомлено, що 01.04.2025 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зверталася адвокат Аваєва Н.В. зі скаргою на дії державного виконавця, за результатами розгляду якої надано відповідь від 15.04.2025, у якій зазначено, що стягувач не позбавлений права на повторне пред'явлення повернутого без прийняття до виконання виконавчого документа у визначеному Законом порядку. Враховуючи викладене, просив суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
05.05.2025 до суду від представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Агаєвої Н.В. надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому просила стягнути на користь скаржника в розмірі 5000,00 грн.
Учасники судового провадження у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. При цьому, 05.05.2025 до суду від представника скаржника через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій, серед іншого, просила розглянути скаргу без участі скаржника та його представника, вимоги скарги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судовий контроль за виконанням судових рішень, ухвалених відповідно до ЦПК України, здійснюється відповідно до розділу VІІ Цивільного процесуального кодексу України (ст.ст. 447- 453-4).
Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Судом встановлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №756/11920/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, щомісячно, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на її утримання під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною трирічного віку.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
На виконання вищезазначеного заочного рішення суду, 19.02.2025 Оболонським районним судом міста Києва було видано, зокрема, виконавчий лист №756/11920/24 про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на її утримання під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною трирічного віку, який стягувачем пред'явлено до примусового виконання до Оболонського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
20.03.2025 старшим державним виконавцем Оболонського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку із тим, що виконавчий документ №756/11920/24 від 19.02.2025 передбачає строк пред'явлення виконавчого листа до виконання протягом усього періоду, на який присуджено платежі, тобто до досягнення дитиною ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), трирічного віку. З огляду на наведене, строк пред'явлення виконавчого листа - до 16.09.2023. Отже, відповідно до реквізитів виконавчого листа, пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктом 2 частини 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Як зазначалося вище, заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.11.2024, серед іншого, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання під час вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років у розмірі 3000,00 грн., щомісячно, починаючи з 20.09.2024 та до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 17.12.2024, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно із виконавчого листа №756/11920/24 від 19.02.2025, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання протягом усього періоду, на який присуджено платежі.
Ураховуючи те, що заочним рішенням суду від 19.11.2024 аліменти стягнуто на утримання ОСОБА_1 під час її вагітності та на період догляду за дитиною до трьох років, яка у подальшому народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , то строк пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання до 09.12.2027.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Тобто, практика Європейського суду з прав людини переконливо свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскільки заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19.11.2024 про стягнення аліментів не виконано, зокрема, період на який призначені платежі по сплаті аліментів триває, отже станом на день винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, строк пред'явлення до виконання цього виконавчого документу, не закінчився.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи зазначене вище, дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними, а повідомлення є таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог скаржника щодо неправомірності дій державного виконавця при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а відтак до задоволення вимог скарги.
Питання про стягнення витрат скаржника на правничу допомогу адвоката у даній справі суд вирішує наступним чином.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником скаржника було надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 21.08.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Аваєвою Н.В., додаткову угоду від 09.04.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 21.08.2024, додаткову угоду від 05.05.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 21.08.2024, акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 05.05.2025, ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності таких робіт та значимості таких дій у справі, суд вважає, що справедливим, співмірним та обґрунтованим є розмір витрат скаржника на професійну правничу допомогу на загальну суму 2000,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника скаржника про стягнення судових витрат на правову допомогу, та такі витрати слід стягнути з Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на підставі ст.452 ЦПК України. У решті вимог, слід відмовити.
Керуючись статтями 4, 5, 76-81, 258-260, 354, 450-452 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича та зобов'язання вчинити певні дії, боржник: ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича з винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Скасувати повідомлення старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича від 20.03.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Зобов'язати старшого державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа № 756/11920/24, виданого 19.02.2025 Оболонським районним судом міста Києва.
Стягнути з Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), (код ЄДРПОУ 35018577, адреса місцезнаходження м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, буд. 2-Д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Якщо в судовому засіданні було підписано лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 12.05.2025.
Суддя М. М. Ткач