Справа №:755/8489/25
Провадження №: 2-а/755/282/25
"15" травня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.
за участю секретаря - Бєльченко М.В.,
учасники справи:
представник позивача - Мельник М.М.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
перекладач - Кіпоренко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, адміністративну справу за позовною заявою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -
14 травня 2025 року до суду надійшов адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Відповідно до заявлених позовних вимог, представник позивача просить суд затримати громадянина Російської Федерації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 12 травня 2025 року службовими особами військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував в Україні з порушенням вимог чинного міграційного законодавства. У ході перевірки не встановлено коли та яким чином Відповідач перетнув державний кордон в бік в'їзду в Україну, оскільки за обліками ЦП ДСК «Аркан» така інформація відсутня. З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів іноземець не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав. 12.05.2025 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшло подання від військової частини НОМЕР_2 щодо доцільності прийняття відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 рішення про примусове видворення з подальшою забороною в'їзду в Україну строком на 5 (п'ять) років, оскільки останній, перебуваючи на службі за контрактом, який на даний час розірвано, вчинив дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Окрім того, у іноземця відсутні документи на підставі яких можливо ідентифікувати його особу, та які надавали б право перетину державного кордону для виїзду з України. Вищевикладене свідчить про те, що Відповідачем порушено вимоги статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення до іноземців не застосовується. 12 травня 2025 року Центральним міжрегіональним управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП. Того ж дня, 12 травня 2025 року о 13 год. 00 хв. працівниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області затримано ОСОБА_1 строком на 72 години та поміщено до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою з'ясування причин та обставин адміністративного правопорушення і умов, що йому сприяли.
Вказана позовна заява та додані до неї документи подані через систему «Електронний суд».
Зазначену позовну заяву передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.
Представник позивача ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області - Мельник М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення стосовно обставин справи, фактично проти задоволення позову не заперечував. Зазначив, що до 2023 року у нього був паспорт громадянина РФ, закордонного паспорту не мав.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
23 квітня 2012 року наказом № 353/271/150 Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби Безпеки України було затверджено Інструкцію про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка визначає порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів (далі - органи ДМС), органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (далі - СБУ) під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці), їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання.
Основним законодавчим документом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.
Судом установлено, що 12 травня 2025 року до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшло подання від військової частини НОМЕР_2 щодо прийняття відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 рішення про примусове видворення з подальшою забороною в'їзду в Україну строком на 5 (п'ять) років, оскільки останній, перебуваючи на службі за контрактом, який на даний час розірвано, вчинив дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, у ОСОБА_1 відсутні документи, які посвідчують його особу.
12 травня 2025 року стосовно відповідача, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МКМ 016950 за ч. 2 ст. 203 КУпАП.
12 травня 2025 року стосовно відповідача, складено протокол № МКМ № 000489 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 263 КУпАП, за яким 12 травня 2025 року, о 13 годині 00 хвилин, у зв'язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП для з'ясування причин та обставин правопорушення та умов, що їх спричинили, останнього затримано на 72 години.
12 травня 2025 року начальником відділу ідентифікації, правового забезпечення та міграційного контролю управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві Київській області Михайлом Мельником стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було прийнято рішення про примусове видворення з України.
Як убачається зі змісту даного рішення, 12 травня 2025 року службовими особами військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на території України з порушенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». У ході перевірки не встановлено коли та яким чином Відповідач перетнув державний кордон в бік в'їзду в Україну, оскільки за обліками ЦП ДСК «Аркан» така інформація відсутня. Окрім того, у іноземця відсутні документи на підставі яких можливо ідентифікувати його особу, та які надавали б право перетину державного кордону для виїзду з України. Відповідача притягнуто адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.203 КУпАП.
Рішення особисто отримано відповідачем в приміщенні міграційної служби в день його винесення та у присутності перекладача, про що міститься відмітка на зворотній сторінці цього рішення.
Приписи ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначають, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Частиною 2 статті 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію або якщо такий договір не має механізму реалізації чи не виконується.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
За приписами ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені ст. 289 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов'язання внести заставу.
За змістом п.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Частиною 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначає, у ході перевірки не встановлено коли та яким чином відповідач перетнув державний кордон в бік в'їзду в Україну, оскільки за обліками ЦП ДСК «Аркан» така інформація відсутня.
Згідно відомостей про осіб, які перетнули державний кордон, даних щодо перетинання кордону України за період з 21 січня 2018 року, 00 годин 00 хвилин, по 05 травня 2025 року, 15 годин 00 хвилин, особою з реквізитами «Vlasenko Anrey», ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає.
В судовому засіданні встановлено, що у відповідача відсутні документи які посвідчують його особу та документи, які дають право на перебування на території України.
12 травня 2025 року, головним спеціалістом сектору правового забезпечення та міграційного контролю управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві Київській області Михайлом Мельником винесено рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого останнього поміщено у Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ДМС України, які незаконно перебувають на території України для підготовки адміністративного позову про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Згідно акту приймання-передавання іноземця або особи без громадянства від 13 травня 2025 року відповідача передано до Миколаївського ПТПІ.
Відповідно до пп. «f» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Розділом VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства визначено порядок дій з ідентифікації та документування іноземців.
Відповідно до п.1 Розділу VI Інструкції якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.
Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Проаналізувавши дані норми спеціального законодавства можна дійти до висновку, що ідентифікація органами міграційної служби відносно іноземців здійснюється з обов'язковим урахуванням запитів до відповідних дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця та відповідей на них.
З викладеного вище убачається, що доказів, які б мали підтвердити законність перебування відповідача на території України, суду не надано, відповідач не звертався до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області із заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
На момент виявлення та затримання іноземця документ, що посвідчує особу іноземця та дає йому право на виїзд за територію України іноземцем надано не було.
Поряд з цим, оскільки відповідач не має постійного місця проживання, в останнього відсутній документ, що дає право на виїзд з України, у суду наявні підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення та існує ризик його втечі, позовні вимоги про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України строком на шість місяців, підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу на те, що виявлення та надання іноземцем, що вже перебуває ПТПІ та знаходиться в процесі його ідентифікації, будь-якого документу що має відношення до іноземця, не являється підставою для скасування прийнятого рішення про затримання та поміщення такого іноземця до ПТПІ, як і не може слугувати беззаперечним аргументом щодо його ідентифікації. Такий документ може лише посприяти органам державної влади у вчиненні дій стосовно ідентифікації іноземця.
Наведені обставини у розрізі викладених вище мотивів та з урахуванням положень п.1 ч.1 ст. 289 КАС України дають підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150, статей 2, 4, 5, 6, 194, 211, 217, 241, 245, 246, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення - задовольнити.
Затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців.
На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи органу Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано у десятиденний строк з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копії повного рішення суду видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення рішення. Учасникам справи, які не були присутні під час проголошення, невідкладно надіслати копії рішення суду.
Суддя: