Справа № 755/1043/25
"15" травня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040004128 від 11 грудня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
03 березня 2017 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі;
19 лютого 2018 року вироком Апеляційного суду м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі (скасовано вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року), звільненого з місць позбавлення волі 06 червня 2024 року за відбуттям строку, призначеного покарання,
23 квітня 2025 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч.2 ст. 186 КК України на 7 років позбавлення волі,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому, на підставі відповідних Указів Президента України неодноразово продовжувався та станом на день вчинення кримінального правопорушення є діючим.
10 грудня 2024 року близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, маючи незняту та не погашену судимість у встановленому законом порядку, перебував поруч із будинком 3-Є по вул. Леоніда Каденюка в м. Києві, де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, повторно, вчинене в умовах воєнного стану.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах дії воєнного стану, ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до площадки, яка знаходиться поруч з аптекою «Аптека 911», яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Леоніда Каденюка, 3-Є, де знаходився генератор марки EnerSol EPG7500SE (7 кВт), що належить ТОВ «ФАРМАЦІЯ КИЄВА».
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_3 підійшовши до генератора марки EnerSol EPG7500SE (7 кВт), вартістю 30 390 грн. 20 коп., взяв його обома руками з одного боку та перемістив його за будівлю, в якій розташована аптека «Аптека 911». Після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення зник разом з викраденим майном, та розпорядився ним на власний розсуд.
Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи за 5691/24 від 27 грудня 2024 року: «Ринкова вартість генератор марки EnerSol EPG7500SE (7 кВт) бувшого у використанні, у технічно-справному стані, з урахуванням зносу, станом на 10 грудня 2024 року, становить 30 390 гривень 20 копійок.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 завдав матеріального збитку ТОВ «ФАРМАЦІЯ КИЄВА», на загальну суму 30 390 гривень 20 копійок.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину та підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, а саме: дату, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та показав, що 10 грудня 2024 року близько 19 години 30 хвилин він проходив повз аптеку «Аптека 911» по вул. Леоніда Каденюка 3-Є, поряд з якою звернув увагу на генератор. У цей час, у нього виник умисел викрасти цей генератор, оскільки були необхідні гроші на життя. Впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та те, що аптека не працює, він підійшов до генератора, витягнув шнур та перетягнув його за будівлю аптеки. Після чого, викликав свого знайомого, який працює водієм таксі, та попросив його допомогти перевезти генератор, повідомивши, що отримав його у рахунок погашення боргу. В подальшому, він знайшов покупця на генератор та продав його за 11 000 гривень. Отриманими коштами розпорядився на власний розсуд, майнову шкоду не відшкодував. Він щиро розкаюється у вчиненому злочині, просить його суворо не карати.
Дані обвинуваченим ОСОБА_5 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.
Винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 та тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, висновку експеризи, цивільного позову, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.
Крім того, винність ОСОБА_5 , який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, не працює, не має постійного місця проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив рецидив кримінальних правопорушень, потерпілим не відшкодовані збитки.
У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 вчинив рецидив кримінальних правопорушень (відносно ст. 187 КК України). Органом досудового розслідування ця обставина не була визнана обставиною, яка обтяжує відповідальність обвинуваченого. З урахуванням наведеного та того, що ОСОБА_5 не захищалася від обставин, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують його покарання, а саме, вчинення рецидиву кримінальних правопорушень, суд не може погіршувати його становище, - тому цю обставину суд враховує лише як обставину, яка характеризує особу обвинуваченого.
Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшує покарання ОСОБА_5 - суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_5 , - органом досудового розслідування не встановлено.
Крім того, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого. Даний вид покарання будесправедливим для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , сприятиме попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
При призначенні покарання, суд враховує положення ч.1 ст.69 КК України, які надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, (…) призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. (ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021)
Однак, органом досудового слідства та судом не були встановлені обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для призначення ОСОБА_3 покарання із застосування ст. 69 КК України.
Крім того, відповідно до вимог ст. 75 КК України, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням,(….).
З урахуванням вищенаведеного, підстави для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України - відсутні.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то у цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72 КПК України.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, за яке він засуджується цим вироком, вчинив до постановлення щодо нього вироку Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яким він засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років, то остаточне покарання йому необхідно призначити, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України.
На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому провадженні не обирався, клопотань про його обрання від прокурора не надходило.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його затримання для відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.
Врахувати у строк відбування покарання, строк відбутого покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року.
Крім того, представником цивільного позивача ТОВ «Фармація Києва» - ОСОБА_6 у кримінальному провадженні було заявлено до обвинуваченого ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 45960 гривень.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав суму цивільного позову, погодився на його відшкодування.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч.5 ст. 128 КПК України).
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст. 129 КПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.3, ч.4 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Під час досудового розслідування було проведено судово-товарознавчу експертизу за №5691/24 від 27 грудня 2024 року, згідно висновків якої, ринкова вартість генератора марки EnerSol EPG7500SE (7 кВт), бувшого у використанні, у технічно-справному стані, з урахуванням зносу, станом на 10 грудня 2024 року, становить 30 390 гривень 20 копійок.
Крім того, згідно постанови від 13 грудня 2024 року та акту прийому- передачі грошових коштів від 27 грудня 2024 року, вилучені кошти в сумі 2000 гривень, необхідно передати цивільному позивачу в рахунок відшкодування цивільного позову.
Тому заявлений представником потерпілого ТОВ «Фармація Києва» - ОСОБА_6 цивільний позов про матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 28 390 гривень 20 копійок.
Питання процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання, призначене вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року, та остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні не обирався, клопотань про його обрання від прокурора не надходило.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його затримання для відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.
Врахувати у строк відбування покарання, строк відбутого покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фармація Києва» на відшкодування матеріальної шкоди - суму 28 390 гривень(двадцять вісім тисяч триста дев'яносто) гривень 20 копійок.
Речові докази:
грошові кошти у сумі 2000 гривень, а саме купюри VN8899456; KA8380166; BT2036228; БВ0138317, які запаковано до спец. пакету №CRI 1024963 та передані на зберігання до індивідуального сейфу №0438 в спеціальне сховище Головного управління Солом'янського відділення АБ «УКГАЗБАНК», за адресою: м. Київ, вул. Єреванська 1 - передати ТОВ «Фармація Києва»;
DVD диск- залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати за проведення: судово-товарознавчої експертизи № 5691/24 від 27 грудня 2024 року суму 320 гривень.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1