Справа №:755/7693/25
Провадження №: 1-кп/755/1115/25
"13" травня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Київської міської прокуратури про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 у межах кримінальному провадженні № 42023100000000538 від 27.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 3 ст. 332 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_11 ,
захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023100000000538 від 27.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 3 ст. 332 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_17 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора у зв'язку з його необґрунтованістю, просив суд змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_3 на домашній арешт, або визначити розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обвинувачені та захисники заперечували щодо задоволення вказаного клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
Отже, суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст. 177 КПК України, метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Також відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені п. 1 - п. 3 ч. 1 цієї статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу та визначені у п. 1-п. 11 ч. 1 вказаної статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочину.
Також згідно ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини справи, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків та їх майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання їх винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, і те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, враховуючи існування ризиків, які стали підставою для застосування вказаного запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Крім цього, з моменту застосування судом відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до теперішнього часу не з'явилися будь-які нові фактичні дані, які б свідчили, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а за станом здоров'я обвинувачений не може перебувати під вартою.
Між тим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2025 року у справі «Багатий проти України (заява № 14748/24) під час обрання чи продовження підозрюваному/обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно належним чином оцінювати необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин різних стадій провадження, розглядати можливість застосування інших запобіжних заходів як альтернативу триманню під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.В.С. v. The UK" п. п. 23-24).
Відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні. Можливість суду не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом суду, а не його обов'язком. Відтак, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід (Рішення КСУ від 19 червня 2024 року № 7-р(ІІ)/2024).
Отже, враховуючи викладене, з огляду на тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою та стадію судового розгляду, а саме завершення досудового розслідування та перебування кримінального провадження на стадії розгляду безпосередньо в суді, суд вважає слушними доводи сторони захисту щодо зменшення обсягу ризиків відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Разом із тим, ані у клопотанні, ані в судовому засіданні прокурором не було наведено обставин, які б унеможливлювали визначення відносно обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Крім того, прокурором не зазначено, чому застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, про що клопотав прокурор, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та буде запобігати наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, запобіжний захід у виді застави відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених та буде запобігати наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у той час, як вважає неможливим визначення застави відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , обсяг обвинувачення щодо якого згідно обвинувального акту є аналогічним обвинувачення відносно ОСОБА_4 .
Більше того, щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прокурор взагалі не порушував питання про застосування будь якого запобіжного заходу або ж продовження його строку.
За таких обставин, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора, продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання його під вартою, водночас, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КІК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
З урахуванням наведеного, враховуючи обставини інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, його майновий стан, наявність постійного місця проживання, особи обвинуваченого, який одружений, має неповнолітню дитину, не судимий, оскільки така обставина не була спростована прокурором у судовому засіданні, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що застава у розмірів 650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
На переконання суду, саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого, підстав вважати його завідомо непомірним для обвинуваченого суд не вбачає. У разі внесення застави, покласти на нього обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181-183, 193-196, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Київської міської прокуратури відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, тобто до 11 липня 2025 року, включно.
Визначити розмір застави ОСОБА_3 , достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у виді 650 (шестисот п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 1 968 200 (мільйон дев'ятсот шістдесят вісім тисяч двісті) гривень.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою суду обов'язків - 60 днів з моменту внесення обвинуваченим, заставодавцем застави у розмірі, визначеному судом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя: