Справа № 755/5175/25
"15" травня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040000531 від 14.02.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово не працюючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 29.06.2016 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за п.п. 4,6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років;
- 18.09.2024 року Любарським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 34 000 грн. (зі слів сплачено);
- 22.11.2024 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 років пробаційного нагляду,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю учасників кримінального провадження
прокурора: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , 04 січня 2025 року маючи у користуванні транспортний засіб марки «Renault», моделі «Megane grand scenic 3», р.н. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 2.3. а) ПДР України, зокрема перед виїздом на зазначеному транспортному засобі не забезпечив технічно справний стан і комплектність вказаного транспортного засобу, у порушення п. 31.1 ПДР України усвідомлюючи, що технічний стан вказаного транспортного засобу та його обладнання не відповідають вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та правил технічної експлуатації, маючи встановлені на транспортному засобі марки «Renault», моделі «Megane grand scenic 3», р.н. НОМЕР_1 , безкамерні шини, а саме на задній вісі «Petlas» 205/60 R16, переднє ліве колесо «Premiorri» 205/60 R16, переднє праве колесо «Yokohama» 205/60 R16 з висотою малюнка протектора шин, що складає, переднього лівого колеса близько - (5.0...5.5) мм, заднього лівого колеса близько - (2.0...2.5) мм, порушив вимоги п.п. 31.4.5 а), г) ПДР України, а саме маючи на шині переднього правого та заднього правого коліс зовнішньої сторони по колу бігових доріжок граничний знос малюнку протектора, що виник у зв'язку із тривалим періодом експлуатації шини, одночасно маючи на шинах коліс передньої вісі встановлені шини різних моделей з різними малюнками протектора розпочав експлуатацію транспортного засобу шляхом керування ним.
Так, ОСОБА_3 , 04 січня 2025 року приблизно о 17 год. 17 хв., керуючи технічно не справним транспортним засобом марки «Renault» моделі «Megane grand scenic 3», р.н. НОМЕР_1 , що мав невідповідності ходової частини вимогам п.п. 31.4.5 а), г) ПДР України рухався по проїзній частині пр-ту. Воскресенського зі сторони вул. Чорних Запорожців в бік вул. Алішера Навої в м. Києві, де під час руху відволікся від керування транспортного засобу, чим допустив порушення вимог п.п. 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), а саме:
- п. 2.3. а) ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
- п. 31.1 ПДР України - технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації;
- п. 31.4.5 а) ПДР України - шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм.;
- п. 31.4.5 г) ПДР України - на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора для вантажних автомобілів;
- п. 2.3 б) ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 12.3 ПДР України - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Порушення вище вказаних вимог правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 , виразилось в тому, що він, керуючи транспортним засобом марки «Renault», моделі «Megane grand scenic 3», р.н. НОМЕР_1 , в салоні якого, на передньому пасажирському сидінні перебував пасажир ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з власної необачності та необережності, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, під'їжджаючи до будинку № 1-Б по пр-ту. Воскресенському в м. Києві проігнорував вимоги п.п. 2.3 б) та 12.3 ПДР України, в наслідок чого допустив зіткнення передньою частиною керованого ним транспортного засобу марки «Renault», моделі «Megane grand scenic 3», р.н. НОМЕР_1 , з задньою частиною стоячого транспортного засобу марки «Mazda», моделі «6», р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від чого транспортний засіб марки «Mazda» моделі «6» інерційно здійснив зіткнення з задньою частиною стоячого перед ним транспортним засобом марки «BMW», моделі «Х5», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир транспортного засобу марки «Renault», моделі «Megane grand scenic 3», р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, які виразились у закритій хребетно-спиномозковій травмі: уламковий перелом тіла хребця С6 (шостий шийний хребець) зі зміщенням уламків в хребтовий канал, переломі дужок хребця С6 зі зміщенням уламків, стиснення і забиття спинного мозку на рівні шийного потовщення, забійній рані лобної ділянки.
У водія ОСОБА_3 була технічна можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог ПДР України. Тобто, в даній дорожній ситуації з технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія транспортного засобу марки «Renault», моделі «Megane grand scenic 3», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 вимогам пунктів 2.3 а), б), 31.1, 31.4.5 а), г) та 12.3 ПДР України.
Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіяння пасажиру ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, якими підтвердив вище викладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що дійсно, 04 січня 2025 року, керував автомобілем марки «Renault», моделі «Megane grand scenic 3», р.н. НОМЕР_1 , проте під час руху його відволік пасажир - ОСОБА_6 , внаслідок чого він не встиг зреагувати на дорожню обстановку та здійснив зіткнення з стоячим транспортним засобом «Mazda», моделі «6», р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від чого транспортний засіб марки «Mazda» моделі «6» інерційно здійснив зіткнення з задньою частиною стоячого перед ним транспортним засобом марки «BMW», моделі «Х5», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначив, що пасажир ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку із тим, що не був пристебнутий паском безпеки, проте іншим учасникам ДТП та особисто йому не було завдано тілесних ушкоджень. Повідомив, що відшкодував потерпілому витрати на лікування та примирився з останнім.
Виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за вище встановлених обставин.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття та примирення обвинуваченого з потерпілим.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; має постійне місце проживання, спосіб життя (раніше судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, має задовільний стан здоров'я, військовозобов'язаний), позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання та заяву потерпілого, який підтвердив відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого та засвідчив факт примирення з останнім, відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, який є злочином вчиненим з необережності, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини першої статті 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, із застосуванням ст. 71 КК України частково приєднавши до покарання за даним вироком, невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22.11.2024 року, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.
Дане остаточне покарання (позбавлення волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.20, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При цьому, згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує те, що ОСОБА_3 вчинив злочин внаслідок порушення Правил дорожнього руху, від якого настали тяжкі наслідки у виді тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а також вказаним кримінальним правопорушенням було завдано істотну матеріальну шкоду двом іншим власникам автомобілів, у зв'язку із чим суд, з урахуванням тяжкості вчиненого правопорушення, обставин та наслідків що настали, вважає, що наявні необхідні передумови для застосування до обвинуваченого додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду, у період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв., за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого із покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, слід залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
В той же час, на підставі ч. 7 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 02.04.2025 року по 15.05.2025 року, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду міста Києва від 22.11.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України, та остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 3 (трьох) років та 1 (одного) місяця позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши у строк відбуття покарання строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 02.04.2025 року по 15.05.2025 року, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду, у період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв., за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого із покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлявся.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення експертизи (висновок експерта №СЕ-19/111-25/10873-ІТ від 18.03.2025 року) в сумі 3 979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення експертизи (висновок експерта № 909-Е від 24.02.2025 року) в сумі 8 481 (вісім тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 60 коп.
Речові докази у кримінальному проваджені:
- автомобілі «Renault megane grand scenic 3», р.н. НОМЕР_1 , автомобіль «Mazda 6», р.н. НОМЕР_2 та автомобіль «BMW Х5», р.н. НОМЕР_3 - залишити у володінні власників.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя