Справа № 755/4485/25
"15" травня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000155 від 13.02.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, маючого на утриманні матір похилого віку, неодруженого, працюючого неофіційно садівником, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 08.01.2025 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду;
- 03.03.2025 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08.01.2025 року до остаточного покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи протягом року засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08.01.2025 року до покарання у виді 1 (одного) року 1 місяця позбавлення волі, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив кримінальне правопорушення (злочин) за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , 13.02.2025 року приблизно о 12 год. 15 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Миколи Кибальчича, 15, побачивши на землі згорток в ізоляційній стрічці чорного кольору, розгорнувши його, побачивши в ньому зіп-пакет із кристалічною речовиною білого кольору, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, порушуючи вимогу Закону України «Про незаконний обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, маючи умисел спрямований на незаконне придбання, зберігання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини, загорнув зіп-пакет із кристалічною речовиною білого кольору та поклавши його до правої кишені штанів, почав незаконно зберігати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.
Так, 13.02.2025 року приблизно о 13 год. 01 хв. за адресою: м. Київ, бул. Перова, 25, працівниками поліції зупинено ОСОБА_3 , який повідомив, що зберігає при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.
В подальшому, 13.02.2025 року в період часу з 14 години 29 хвилин по 14 годину 36 хвилин, за адресою: м. Київ, бул. Перова, 25, співробітниками поліції проведено обшук затриманої особи, в ході якого у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено та вилучено з правої кишені штанів, в які останній був одягнутий, згорток обмотаний липкою стрічкою чорного кольору, всередині якого був прозорий поліетиленовий зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору - PVP, яку зберігав при собі, для власного вживання, без мети збуту.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-25/9937-НЗПРАП від 21.02.2025 року:
1. В наданій на дослідження порошкоподібній речовині білого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено.
2. В наданій на дослідження порошкоподібній речовині білого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.
Маса PVP в речовині становить 0,524 г.
PVP, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Згідно наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,15 г.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що він дійсно 13.02.2025 року побачив на землі згорток, загорнутий в ізоляційну стрічку чорного кольору, та розгорнувши його, переконався, що у ньому знаходиться зіп-пакет із психотропною речовиною - РVP. Вказав, що в подальшому він загорнув згорток та помістив його до правої кишені штанів, в які був одягнений, з метою подальшого особистого вживання, проте невдовзі був зупинений працівниками поліції яким добровільно видав вказаний згорток в присутності понятих.
Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини, проте просив суворо не карати, оскільки має на утриманні матір похилого віку, яка потребує догляду.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даних злочинів, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме - у незаконному придбанні, зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, має задовільний стан здоров'я, не є інвалідом І чи ІІ групи, не одружений, спосіб життя (працює неофіційно садівником, має на утриманні матір похилого віку), позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 309 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України із урахуванням вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 03.03.2025 року, призначивши покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.
Дане остаточне покарання (позбавлення волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та 2 (два) місяці.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03.03.2025 року за ч. 2 ст. 309 КК України більш суворим за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 1 (одного) року та 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід не обирався.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільний позов не заявлявся.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-25/9937-НЗПРАП від 21.02.2025 року в сумі 3183 гривень 60 копійок.
Речовий доказ у кримінальному провадженні:
- пакет із полімерного матеріалу з пазовим замком, в середині якого знаходиться порошкоподібна речовина, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,524 г, переданий в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а засудженим який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя