ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8859/25
провадження № 3/753/3885/25
"15" травня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Колесник О.М., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 183-1 КУпАП
ОСОБА_1 , при примусовому виконанні судового наказу, виданого Дніпровським районним судом м. Києва за № 755/3147/19 від 15 березня 2019 року, ухилився від сплати аліментів на утримання дитини з інвалідністю, в результаті чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та станом на 01.04.2025 року складає 115 057,46 грн., чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 183-1 КУпАП.
До суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 183-1 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 183-1 КУпАП не належить до цих випадків.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.
Крім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Так, відповідно до положень ч. 12 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що саме за наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується в повному обсязі сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи, а саме даними: протоколу про адміністративне правопорушення, заяви ОСОБА_2 про прийняття до виконання судового наказу № 755/3147/19 від 20.03.2019 року; судового наказу № 755/3147/19 від 27.02.2019 року; постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2019 року; розрахунків заборгованості зі сплати аліментів; постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; медичним висновком №48 про дитину-інваліда віком до 18 років від 01.07.2021 року та викликів державного виконавця.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є накладення адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт в мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 183-1 КУпАП.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 34, 40-1, 183-1, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 183-1 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду.
Суддя