ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1293/25
провадження № 2/753/4235/25
23 квітня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сирбул О. Ф.
за участю секретаря Пічкур А. О.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Сьома київська державна нотаріальна контора про стягнення заборгованості зі спадкоємців боржника,
установив:
У грудні 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 2, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач 3, ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі по тексту - відповідач 4, ОСОБА_5 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Сьома київська державна нотаріальна контора про стягнення заборгованості зі спадкоємців боржника.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 15.01.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей. Згідно п. 1 договору позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 доларів США. Пунктом 2.3 договору встановлено остаточний розрахунок щодо повернення суми позики позичальником позикодавцю має бути здійснено не пізніше 15 січня 2022 року. 24.08.2017 ОСОБА_2 за власною ініціативою повернув позивачу 1 000,00 доларів США, про що отримав розписку від позивача. З осені у позивача почалися проблеми зі здоров'ям, в результаті зв'язок між ним та ОСОБА_2 було втрачено. 15.01.2022 ОСОБА_2 кошти відповідно до умов договору не повернув. На чисельні дзвінки позивача не відповідав, телефон було вимкнено, двері квартири за адресою проживання ОСОБА_2 ніхто не відчиняв. В жовтні 2022 року від дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_2 дізнався, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на запитання щодо повернення коштів ОСОБА_2 повідомила, що нічого не знала про укладення договору позики, кошти повертати відмовилася, мотивуючи це тим, що кошти у неї відсутні. Позивач звернувся до нотаріуса щодо спадкової справи, заведеної після померлого ОСОБА_2 , йому повідомили, що спадкова справа відкрита Сьомою київською державною нотаріальною конторою та спадщина вже прийнята відповідачами. Оскільки у добровільному порядку заборгованість позивачу спадкоємцями боржника не сплачено, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту свого порушеного права з метою стягнення боргу з відповідачів у розмірі 29 000,00 доларів США.
Ухвалою суду від 06.02.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та одночасно витребувано у Сьомої Київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, що заведена після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
24.02.2025 на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2025 надійшла копія спадкової справи, що заведена після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 05.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
10.03.2025 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позову, позивач як кредитор пред'явив вимогу 05.11.2022 до неї, при цьому не надає доказів коли йому стало відомо про прийняття нею спадщини. Крім цього має сумніви в укладенні її батьком договору позики з позивачем.
20.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що незважаючи на те, що він був близьким товаришем ОСОБА_2 його ніхто не повідомляв ні про смерть ОСОБА_6 , ні про відкриття спадщини. Згідно договору позики грошей, який був укладений між позивачем та ОСОБА_2 передбачено строк повернення коштів не пізніше 15.01.2022. Враховуючи характер даного договору позики, взаємовідносини між позивачем та померлим ОСОБА_2 , а також цілі на які бралася позика, позивач ніяким чином не здійснював пошук ОСОБА_2 , не вимагав дострокового повернення коштів, тощо. Таким чином, позивач став перейматися долею позичених коштів виключно після того, як ОСОБА_2 не повернув їх у призначений строк. Про смерть ОСОБА_2 позивач дізнався в жовтні 2022 року. Таким чином позивач не пропустив жодних строків для пред'явлення вимоги.
Ухвалою суду від 26.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзив відповідача 2 до матеріалів справи, відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Ухвалою суду від 26.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відповідь на відзив позивача до матеріалів справи, відповідно до ст. 179 ЦПК України.
У судовому засіданні 26.03.2025 позивач виступив зі вступною промовою, позов підтримав, зазначив, що дружив з покійним ОСОБА_2 , у 2017 році дав йому кошти в борг на 5 років на придбання земельної ділянкки, він віддав борг трішки, потім почалися проблеми зі здоров'ям, пізніше телефонував ОСОБА_2 , але він не відповідав, приходив додому двері ніхто не відчиняв, потім зустрівся з його дружиною і вона сказала, що він помер.
У судовому засіданні 26.03.2025, відповідач 1 виступила зі вступною промою, вказала, що вона є дружиною померлого ОСОБА_2 , спільних дітей у них немає, його діти з ним не спілкувались, про договір позики вона дізналася від позивача у 2022 році, вона не знала, що чоловік позичив такі кошти. Після смерті чоловіка звернулася до нотаріуса, свідоцтва про спадщину не оформлювала, вартість квартири їй невідома.
22.04.2025 від позивача надійшло клопотання поновлення строку для подання доказів та долучення доказів.
Ухвалою суду від 23.04.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у клопотанні про поновлення строку для подачі доказів, клопотання про долучення доказів залишено без розгляду та повернуто позивачу.
У судових дебатах 23.04.2025, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
У судових дебатах 23.04.2025, відповідач 1 просила задовольнити частково позов.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача 1, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 15.01.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей. Згідно п. 1 договору позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 доларів США. Сторони домовились, що дані кошти надаються позикодавцем позичальнику для особистих потреб позичальника.
Пунктом 2.3 договору встановлено остаточний розрахунок щодо повернення суми позики позичальником позикодавцю має бути здійснено не пізніше 15 січня 2022 року (а. с. 8).
24.08.2017 ОСОБА_2 повернув позивачу 1 000,00 долрів США, про що отримав розписку від позивача (а. с. 9).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 53 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , зареєстровано відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 22 листопада 2017 року (а. с. 38).
Після смерті ОСОБА_2 , Сьомою київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 80/2018 до майна померлого (а. с. 34-53).
В матеріалах спадкової справи міститься копія свідоцтва про право власності від 17.02.2017 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 у рівних долях (а. с. 49 зворот).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 власник транспортного засобу марки «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , колір сірий (а. с. 52).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
Так, 19 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 712/19272/12, провадження № 61-3836св22 (ЄДРСРУ № 106878513) досліджував питання щодо особливостей спадкування і припинення іпотеки та строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.
Згідно частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Відповідний правовий висновок виклав Верховний Суд України у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, Велика Палата Верховного Суду у пункті 46 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц зазначила, що строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов'язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження 14-397цс19)).
Отже при вирішенні спору суд має визначити обсяг відповідальності спадкоємців в межах вартості успадкованого майна, а також дотримання кредитором строків, передбачених статтею 1282 ЦК України (10 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 521/17134/18, провадження № 61-597св22 (ЄДРСРУ № 104308945).
Подібні за змістом висновки щодо застосування норми права у викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 241/1796/18-ц (провадження № 61-7431св21), від 11 лютого 2022 року у справі № 482/1561/20-ц (провадження № 61-19071св21, ЄДРСРУ № 103282557).
Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
У відповідностідо вимог ч. ч. 2-4 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Враховуючи що у межах даної справі судом встановлено, що позивачу достеменно стало відомо у 2022 році про смерть боржника та наявність спадкової справи відкритої Сьомою київською державною нотаріальною конторою,про що свідчать клопотання позивача про витребування спадкової справи, суд вважає що позов, який надійшов до суду 30.12.2024, із вимогами до спадкоємців поданий із порушенням строків визначених ст. 1281 ЦК України, отже кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч. 4 ст. 1281 ЦК України).
Виховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Сьома київська державна нотаріальна контора про стягнення заборгованості зі спадкоємців боржникане підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 19, 42, 76, 89, 263-264, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Сьома київська державна нотаріальна контора про стягнення заборгованості зі спадкоємців боржника - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: