Справа №705/3893/16-ц
2/705/17/25
13 травня 2025 року м. Умань
Уманський міськрайонним суд Черкаської області
в складі: головуючої - судді Гудзенко В.Л.
при секретарі Музичук Л.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Паланської сільської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності,
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.11.1989 між нею та відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. 14.07.1992 на підставі Договору дарування ОСОБА_5 їй був подарований житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Вказаний договір був посвідчений Уманською районною державною нотаріальною конторою 14.07.1992 за № 2495. В період часу з 2005 року по 2011 рік сімейні стосунки між ними, як подружжям погіршувалися, в сім'ї панувала несприятлива атмосфера, у зв'язку з чим вона змушена була періодично проживати в м. Київ у дочки, або тимчасово проживати у підсобному приміщенні належного їй магазину по АДРЕСА_1 . Після розпаду сім'ї у 2012 році та після того, як відповідач ОСОБА_2 забрав всі правовстановлюючі документи на належне їй домоволодіння, 07.09.2013 в неї стався ішемічний інсульт, в результаті чого стався частковий параліч лівої сторони. Після розірвання шлюбу 24.12.2012 жодна із сторін не зверталася до суду з позовом щодо розподілу спільного майна. В листопаді 2014 року вона випадково натрапила на оригінали документів стосовно того, що у відповідача ОСОБА_2 виникло право власності на належний їй за договором дарування житловий будинок по АДРЕСА_1 . Вказане право власності виникло на підставі рішення виконавчого комітету Громівської сільської ради №39 від 26.10.2012. У зв'язку із виявленим, вона 26.11.2014 звернулася до голови села Громи Молоченка Володимира Сергійовича з метою отримання пояснень стосовно незрозумілих їй правових підстав, за якими відповідач ОСОБА_2 став власником належного їй домоволодіння. Проте, він пояснив, що будь-які документи, які б підтверджували оформлення права власності домоволодіння АДРЕСА_1 на відповідача ОСОБА_6 відсутні, від інших пояснень він відмовився. В отриманому позивачем Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо власника зазначеного майна відсутні. Згодом, позивач отримала Відомості про інформацію із реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.11.2014, з яких вбачається, що ОСОБА_2 є одноособовим власником домоволодіння на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 22.11.2012, виданого виконавчим комітетом Громіської сільської ради. Вбачаючи в цій ситуації шахрайські дії, вона 05.10.2015 звернулася через прокуратуру до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, відомості за якою були внесені до ЄРДР. Проте, в телефонному режимі слідчим їй було повідомлено про відмову у відкритті кримінального провадження, оскільки всі документи стосовно оформлення права власності ОСОБА_2 на зазначений будинок були викрадені із сільської ради с. Громи. Оскільки, іншим шляхом дане питання вирішити неможливо, позивач з даним позовом звернулася до суду, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (будинковолодіння АДРЕСА_1 ), видане на ім'я ОСОБА_2 ; скасувати державний акт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , виданий на ім'я ОСОБА_2 ; визнати договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений Уманською районною державною нотаріальною конторою 14.07.1992, реєстр за №2495 від 14.07.1992 - дійсним; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
За вх. №15347 від 09.06.2016 від представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій він просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (будинковолодіння АДРЕСА_1 ), видане на ім'я відповідача ОСОБА_2 та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
За вх. № 5290 від 14.03.2017 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строків позовної давності у справі, в якій він просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 з підстав пропущення строку позовної давності. Заява обґрунтована тим, що Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (будинковолодіння АДРЕСА_1 ) на ім'я відповідача ОСОБА_2 було видане у 2012 році, а Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_2 ще у 2009 році, тому позивач втратила право на звернення з позовом до суду ще у 2015 році, а звернулася вона лише у 2016 році. Доказів поважності пропуску строків позовної давності позивачем не надано.
За вх. № 19855 від 31.07.2018 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він не визнає заявлених позовних вимог та заперечує проти їх задоволення, оскільки позивачем пропущений трьохрічний строк позовної давності, визначений законодавством для звернення з позовом до суду за захистом своїх порушених прав. При цьому, позивачем не надано жодного доказу поважності пропуску визначеного строку. У відзиві зазначено, що позивач не обґрунтовує свої позовні вимоги про визнання свідоцтва про право власності недійсним, тобто на яких підставах вона просить визнати його недійсним та яке цивільне право було порушене вказаним свідоцтвом, при тому, що будинок на який воно видане, був спільно побудований під час їхнього спільного проживання. Позивачем не надано підтвердження того, що 26.11.2014 вона зверталася до голови с. Громи ОСОБА_8 з приводу отримання будь-якої інформації стосовно спірного свідоцтва. Також, позивач не надала доказів того, що в жовтні 2015 року вона зверталася до прокуратури чи правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину стосовно незаконного заволодіння належним їй майном. Крім того, позивачем долучено до позовної заяви довідку Громівської сільської ради про те, що будинок, який був їй подарований, вже знесений, чим сама суперечить поданому нею позову, оскільки зазначає про порушення її законних прав стосовно майна, якого на даний час не існує.
Представник позивача адвокат Хатковський А.В. в судовому засіданні позовну заяву з урахуванням змін позовних вимог підтримав, просить задоволити. Зазначив, що будинок, який на підставі договору дарування належить позивачу знесений у 1993 році. Відомостей щодо земельної ділянки у договорі немає. До 2014 року сторони проживали однією сім'єю і побудували новий будинок. Позивач знала, що відповідач отримав дозвіл на будівництво нового будинку. Однак позивач не знала, що згідно документів одноособовим власником спільно побудованого будинку є ОСОБА_2 .
Представник відповідача адвокат Кушнеренко Т.В. в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту свого права. Будинок, який був подарований позивачу знесений у 1992 році. Новий будинок зводився на підставі дозвільних документів на земельній ділянці, що належить відповідачу, яку відповідач приватизував ще у 1994 році, про що позивач достовірно знала. Позивач повинна доводити, що таке майно побудоване під час шлюбу та вона має на нього право. Задоволення позовних вимог позивача не призведе до відновлення її прав. В зв'язку з неналежним способом захисту просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні.
В матеріалах справи наявні заяви представника відповідача - Паланської сільської ради, в яких він просить ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства на підставі наявних у матеріалах справи документів та справу розглядати у відсутність представника сільської ради.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1,ч.2, ч.3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до Договору дарування від 14.07.1992, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , остання прийняла в дар житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний договір зареєстрований в реєстрі за №2495.
Технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 від 16.07.1992 був оформлений на ОСОБА_4 .
Згідно довідки Уманського виробничого відділку КП « ЧООБТІ » №2891 від 28.11.2014 будинок АДРЕСА_1 станом на 01.01.2013 в Уманському відділку Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації був зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого Уманською районною державною нотаріальною конторою від 14.07.1992 реєстр за №2495 - знесений. Технічний паспорт від 16.07.1992 недійсний.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЗ №044447 на підставі рішення Громівської сільської ради від 15.12.1994 за №51 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,3171 по АДРЕСА_1 .
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1989 по 2012 рік.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що в період зареєстрованого між сторонами шлюбу, будинок по АДРЕСА_1 , який на підставі договору дарування належав ОСОБА_4 був знесений, земельна ділянка за вказаною адресою була приватизована відповідачем ОСОБА_2 та на ній було збудовано новий житловий будинок.
В матеріалах справи міститься Інформація Громівської сільської ради №02-14/5 від 12.01.2017, з якої вбачається, що згідно «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 за №715, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 30.07.2010 № 582/17877, свідоцтва про право власності на нерухоме майно видавалися органом БТІ на підставі рішення виконавчого комітету, відповідно другий примірник свідоцтва знаходиться в Уманському відділі КП ЧООБТІ. В протоколах виконавчого комітету Громівської сільської ради та в переліку рішень за 2012 рік, рішення виконавчого комітету про визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 - відсутнє. Є лише заява ОСОБА_2 від 26.10.2012 до виконавчого комітету Громівської сільської ради з проханням визнати за ним право власності. Інших документів, на підставі яких мало бути прийняте відповідне рішення, в матеріалах протоколів виконкому також немає.
Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований 22.11.2012 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 22.11.2012.
Положеннями статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Отже, законодавством передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить спільно подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Вирішуючи цивільний спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Аналогічна позиція викладена у постанові ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц
Спосіб захисту - це матеріально-правовий засіб примусового характеру, за допомогою якого відбувається відновлення/визнання порушеного/оспорюваного права чи законного інтересу особи.
Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
В даному випадку, при встановлених в судовому засіданні обставинах, зазначений позивачем спосіб захисту, не призведе до поновлення її прав та законних інтересів, адже вона не набуде в такий спосіб права власності на житловий будинок, який збудований у шлюбі.
Враховуючи те, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, суд доходить до висновку, про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,372 ЦК України, ст.ст.60,61,63,70 СК України, ст.ст.2,4, 12,13,76,81,83, 258-259,264,265,273,354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Паланської сільської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 15 травня 2025 року.
Суддя В.Л. Гудзенко