Справа № 127/11937/25
Провадження № 3/127/2551/25
14 травня 2025 року місто Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., за участю прокурора Конончука В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 25.11.1997, РНОКПП: НОМЕР_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд
Старший сержант ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старшого стрільця 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік (2023) в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що у період декларування випадково подав декларацію кандидата замість щорічної декларації, коли зрозумів, що допустив помилку подав щорічну декларацію, але прострочив подачу на пів року.
Прокурор Конончук В.В. у судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення підтримав та просив суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , думку прокурора, дослідивши матеріали справи, що надійшли до суду приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
У ході судового розгляду та відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 317 від 11.04.2025, встановлено, що старший сержант ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старшого стрільця 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік (2023) в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 195 від 14.07.2023 старшого сержанта ОСОБА_1 відповідно до мобілізаційного призначення призначено на посаду старшого бойового медика роти охорони шостого відділу.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 180 від 25.06.2024 старшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду старшого стрільця 3 відділення охорони взводу охорони 6-го відділу.
Згідно з наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 286 від 06.10.2024 старшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду діловода відділення обліку мобілізаційної роботи шостого відділу.
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.
ОСОБА_1 є військовою посадовою особою, у силу п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», тобто суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
У примітці до ст. 172-6 КУпАП зазначено що суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Тобто, ОСОБА_2 , є також суб'єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.
Статтями 2, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що кожен громадянин України, вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, бере офіційне зобов'язання неухильно додержуватися Конституції України, цього Закону, Законів України «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інших законів України, а також прийнятих відповідно до них указів Президента України та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та сумлінно виконувати обов'язки військової служби.
Крім того, ч. 9 ст. 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, визначені Законом України "Про запобігання корупції", зобов'язані подавати декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у порядку та строки, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».
Статтею 65-1 Законом України «Про запобігання корупції» встановлено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у п. 1, п. п. "а", "в"-"ґ" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Тобто, у ОСОБА_1 виник обов'язок подати декларацію за 2023 рік (щорічну) до 23:59 год. 31.03.2024.
З роздруківки з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті НАЗК, встановлено, що ОСОБА_1 , лише 25.09.2024 о 19:33 год. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особи за 2023 рік (щорічна).
Поважні причини щодо несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у судовому засіданні не встановлені.
Так, за наявності поважних причин пропуску подачі декларації, відповідальність за вищезазначеною статтею виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою.
ОСОБА_1 , подавав наступні Е-декларації:
?19.01.2024 щорічну;
?27.01.2024 щорічну;
?27.01.2024 щорічну;
?13.03.2024 кандидата на посаду;
?18.03.2024 кандидата на посаду;
?18.03.2024 кандидата на посаду;
?18.03.2024 кандидата на посаду;
?25.09.2024 щорічну;
?18.03.2025 щорічну.
У зв'язку із заповненням ОСОБА_1 вище вказаних декларацій йому відомий порядок подачі декларацій.
Так, відповідно до відповіді НАЗК № 47-10/14428-24 від 07.03.2024, за аналогічною ситуацією, роз'яснено, що коло осіб, які зобов'язані подавати декларації, передбачені ч. 1, 2 та ч. 3 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не є тотожними, обсяг відомостей, які відображаються у «декларації кандидата на посаду» обмежений у порівняні з іншими деклараціями (ч. 4 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції»), а також суб'єктами відповідальності за правопорушеннями, передбаченими ст. 172-6 КУпАП та ст. 366-2, 366-3 КК України є лише особи, які відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконанні функцій держави або місцевого самоврядування.
Зважаючи на вищенаведене, декларації, передбачені ч. 1, 2 та ч. 3 ст. 45
Закону України «Про запобігання корупції» мають різне правове призначення для встановлення фактів, що мають юридичне значення, а отже, подання «декларації кандидата на посаду» не звільняє особу від подання «щорічної декларації» за той самий звітний період, а також від відповідальності за її неподання чи несвоєчасне подання.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини суду приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КупАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Зі змісту ст. 33 КУпАП слідує, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Таким чином, при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд враховує обставини передбачені ст. 33 КУпАП, а тому приходить до переконання, що з метою попередження вчинення ним аналогічних правопорушень у майбутньому до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 40-1, 172-6, 283, 284 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: