1-кп/130/146/2025
130/86/25
14.05.2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023020130000197 від 11 квітня 2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жмеринка Вінницької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, військовозобов'язаного, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 7 жовтня 2014 року за частиною першою статті 122, частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України до 6 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 6 липня 2023 року за частиною четвертою статті 185, статтями 75, 76 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання іспитовим строком тривалістю один рік; вироком Вінницького міського суду Вінницької області за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, - по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених статтею 126-1, частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Формулювання обвинувачення та кваліфікація кримінального правопорушення, визнані судом доведеними
Обвинувачений ОСОБА_3 , умисно систематично вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї племінниці ОСОБА_7 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_2 , що призводило до психологічних страждань потерпілої, погіршення якості її життя, що виразилось у формі втрати енергійності, втоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку. Обвинувачений неодноразово, не маючи підгрунтя, словесно ображав племінницю, висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, словами погроз фізичною розправою, принижував та залякував її, тим самим викликав у ОСОБА_7 побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, - чим завдав шкоду психічному здоров'ю потерпілої.
Так, 21 березня 2024 року, приблизно о 23 год, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаній вище квартирі, вчинив відносно своєї племінниці ОСОБА_7 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого потерпілою було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії обвинуваченого, склавши відносно нього протокол за частиною другою статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, 11 квітня 2024 року, приблизно о 21-30 год, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаній вище квартирі, вчинив відносно своєї племінниці ОСОБА_7 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого потерпілою було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії обвинуваченого, склавши відносно нього протокол за частиною другою статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В подальшому, 5 листопада 2024 року о 19 год обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаній вище квартирі, вчинив відносно своєї племінниці ОСОБА_7 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого потерпілою було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії обвинуваченого.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений статтею 126-1 Кримінального кодексу України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
Обвинувачений ОСОБА_3 , крім цього, 15 січня 2025 року, приблизно о 9-30 год, перебуваючи на вул. Княгині Ольги в м. Жмеринка біля паркану КП «Жмеринкаводоканал», знайшов металевий кастет, який є контактною неклинковою холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом, який носив при собі без передбаченого законом дозволу. В цей же день обвинувачений був виявлений працівником поліції, кастет при особистому огляді виявлений та вилучений.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України - носіння кастету без передбаченого законом дозволу.
Досліджені судом докази
У вчиненому злочині обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнає повністю і беззаперечно, погоджується надати показання.
Прокурор просить розглянути кримінальне провадження відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, з чим погодились обвинувачений, його захисник та потерпіла.
Оскільки обвинувачений повністю визнає свою вину, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, з чим погодились прокурор і захисник, суд у відповідності із частиною третьою статті 349 Кримінального процесуального кодексу України визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні. При цьому суд з'ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, переконався у добровільності їх позиції та роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Отже, суд визначає такий обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та встановлює такий порядок їх дослідження : допит обвинуваченого, допит потерпілої, дослідження матеріалів кримінального провадження щодо речових доказів, процесуальних витрат, а також характеризуючих особу обвинуваченого.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надає показання, що він дійсно на протязі 2024 року вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї племінниці ОСОБА_8 . Такі його дії були викликані по стійними сварками, пов'язаними з тим, що він і племінниця мають право кожен на половину квартири, де остання проживає. Розуміє, що був неправий. Просить пробачення у племінниці. Крім цього, 15 січня 2025 року біля водоканалу знайшов кастет. Розумів, що це холодна зброя. Навіщо взяв цей кастет - пояснити не може. У вчинених злочинах розкаюється, просить його суворо не карати.
Потерпіла у судовому засіданні підтверджує факти вчинення обвинуваченим психологічного насильства щодо неї. Просить покарати його згідно із законом.
З матеріалів кримінального провадження видно, що :
- ухвалою суду від 18 березня 2025 року об'єднані у одному провадженні кримінальні провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за статтею 126-1 та частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України (т.1 а.с.28);
- постановою слідчого від 15 січня 2025 року визнано речовим доказом кастет, який переданий до Жмеринського РВП на зберігання (т.1 а.с.29-30);
- згідно з довідкою до висновку експерта від 16 січня 2025 року, вартість проведення дослідження холодної зброї склала 1591,80 грн (т.1 а.с.31);
- постановами судді від 15 квітня 2024 року, 29 квітня 2024 року обвинувачений ОСОБА_3 притягувався до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т.1 а.с.32-33).
Відомості щодо особи обвинуваченого
Особа обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується фотокопією його паспорта (т.1 а.с.34).
Згідно з довідками Жмеринської ЦРЛ від 17 січня 2025 року, обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря психіатра не знаходиться, за лікуванням останніх п'ять років не звертався. Перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з приводу зловживання наркотичними засобами опіоїди, являється пацієнтом замісної підтримуючої терапії (т.1 а.с.35-36).
Згідно з довідкою та характеристикою з місця проживання від 21 січня 2025 року, обвинувачений ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_1 разом з дружиною, скарг на нього не поступало (т.1 а.с.37-38).
Згідно з довідкою про судимість від 15 січня 2025 та копією вироку від 10 квітня 2025 року, обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий (т.1 а.с.39-40, 69-82).
Згідно з висновком органу пробації від 14 березня 2025 року, ризик вчинення повторних кримінальних правопорушень ОСОБА_3 високий (т.1 а.с.26-27).
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання
Обставинами, що у відповідності із статтею 66 Кримінального кодексу України пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставино., яка у відповідності із статтею 67 цього Кодексу, обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочину.
Мотиви призначення покарання
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приймає до уваги, що дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду; враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є нетяжким та тяжким злочином; обставини, що пом'якшують покарання та особу винного, який характеризується позитивно, одружений, раніше судимий; що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, і яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого; виходячи з принципів індивідуалізації, розумності покарання з метою попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Отже, виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Водночас суд враховує, що санкцією статті 126-1 Кримінального кодексу України передбачене покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційного нагляду на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років; а санкцією частини першої статті 263 цього кодексу передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Суд вважає, що виходячи з принципу справедливості покарання, суд має застосувати більш суворий вид покарання за скоєний злочин лише тоді, коли менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження скоєння нею нових злочинів.
У справі "Бакланов проти росії" (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі "Фрізен проти росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було "свавільним". У справі "Ізмайлов проти росії" (пункт 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи"".
Суд приймає до уваги щире каяття обвинуваченого, яке характеризує його суб'єктивне ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення; повне визнання своєї вини; враховує, що обвинувачений дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочини, намагався виправити ситуацію шляхом принесення потерпілій вибачень, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Суд також приймає до уваги, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2025 року обвинувачений засуджений за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна за вчинення злочинів у 2020 році.
Приймаючи до уваги вказані вище обставини, що враховані судом при розгляді судового провадження, суд вважає, що призначення покарання у вигляді позбавлення волі, як про це просить прокурор, є пропорційним та адекватним, тобто справедливим і спрямованим на досягнення легітимної мети та співмірними з нею.
Тому суд вважає доцільним призначити обвинуваченому покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді позбавлення волі за сукупністю злочинів в межах інкримінованих йому статей.
Суд упевнений, що саме таке покарання буде відповідати принципу індивідуалізації покарання, відповідно до якого суд, на основі оцінки ряду вказаних вище загальних і спеціальних критеріїв, зазначених у законі, визначає особі, яка вчинила злочин, справедливу міру покарання, спрямовану на досягнення цілей виправлення засудженого і приватної превенції.
При цьому суд також бере до уваги висновок органу пробації, який оцінює ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_3 як високий (т.1 а.с.26-27).
Мотиви ухвалення інших процесуальних рішень
Суд вважає, що процесуальні витрати на залучення експерта, згідно зі статтею 124 Кримінального процесуального кодексу України, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового слідства, до набрання вироком законної сили відсутні.
Цивільний позов не заявлявся, речовий доказ - кастет - слід знищити.
Керуючись статтями 349, 370, 371, 374, 394 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Відповідно до частини першої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обрати ОСОБА_3 остаточну міру покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Згідно з частиною четвертою статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень до обраного покарання частково приєднати покарання за попереднім вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2025 року і обрати ОСОБА_3 остаточну міру покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві приватної власності, зарахувавши у строк покарання, згідно з цим же вироком, строк перебування під домашнім арештом з 26 грудня 2023 року по 13 січня 2025 року та з 06 березня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку 3 (три) дні цілодобового домашнього арешту за 1 (один) день позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з часу затримання на виконання вироку.
Речовий доказ - кастет, який знаходиться на зберіганні у Жмеринському РВП, знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні експертизи холодної зброї у розмірі 1591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) грн 80 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнане судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення направити потерпілій ОСОБА_7 , яка не була присутньою у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_9