125/767/25
1-кс/125/154/2025
про застосування запобіжного заходу
15.05.2025 м. Бар Вінницька область
Барський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Барського районного суду Вінницької області клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області у кримінальному провадженні №12025020140000100 від 20.04.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бар Барського району Вінницької області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, -
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання слідчий обґрунтував тим, що у квітні 2025 року у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення насильницьких дій сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, 20.04.2025 близько 09:00 год., ОСОБА_4 , прийшов до будинку ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , яка є матір'ю малолітньої ОСОБА_6 , де вони разом на кухні вказаного будинку близько двох годин розпивали алкогольні напої в присутності малолітньої.
Того ж дня, близько 11:00 год., під час розпиття алкогольних напоїв, ОСОБА_7 вийшла з кухні до іншої кімнати будинку, щоб нагодувати свою молодшу дитину, а ОСОБА_4 залишився наодинці з малолітньою ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, близько 11.05 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, впевнившись, що дорослі члени сім'ї малолітньої ОСОБА_6 за ним не спостерігають, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що остання є малолітньою особою, з метою задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, використовуючи при цьому її вік та довірливе ставлення до себе, як до друга її батьків, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, діючи всупереч загальноприйнятим моральним принципам, Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства» ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, якими кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів, з сексуальних мотивів підійшов до останньої та почав торкатись своєю рукою її грудей і талії. Після чого, ОСОБА_4 відійшов від неї на невелику відстань, розщібнув ширінку штанів та демонстративно дістав перед малолітньою потерпілою свій статевий орган, а малолітня ОСОБА_6 одразу ж сказала ОСОБА_4 припинити вказані дії, однак, він умисно не зупинявся. Далі малолітня ОСОБА_6 вимушено крикнула про допомогу своїй матері ОСОБА_7 , яка відразу прибігла з сусідньої кімнати та побачила, як ОСОБА_4 демонструє її малолітній дочці свій статевий орган та припинила його дії, вивівши його з будинку на подвір'я.
Своїми умисними діями, ОСОБА_4 вчинив насильницькій дії сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_6 , чим спричинив шкоду нормальному психічному та фізичному становленню малолітньої потерпілої ОСОБА_6 .
20.04.2025 СВ ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області відомості по вказаному факту були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020140000100 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
ОСОБА_4 15.05.2025 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_4 ніде не працює, неодружений, не має постійного джерела прибутку, він може впливати на свідків та потерпілу, щоб останні змінили свої покази в суді, в особливості на малолітню потерпілу ОСОБА_6 , з якою він проживає у одному невеликому місці і може зустрічати її, що також негативно може впливати на нормальний психологічний стан дитини. ОСОБА_4 вчинив умисний злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої, тому обрання йому менш м'якого запобіжного заходу недоцільне, тим паче, якщо у разі не обрання запобіжного заходу пов'язаного з ізоляцією підозрюваного від суспільства він вчинить новий умисний злочин сексуального характеру відносно малолітніх.
Слідчий вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку особи та перешкоджати здійсненню ним психологічного впливу на осіб у кримінальному провадженні. Тому, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав повністю та наполягав на його задоволенні.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, просив застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання частково та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Ознайомившись з клопотанням та доказами, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного, думку захисника, вважаю, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
Встановлено, що 20.04.2025 відомості по вказаному факту були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020140000100 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
15.05.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: поясненнями ОСОБА_6 від 20.04.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 20.04.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 20.04.2025 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 15.05.2025 року; висновком психолога про правдивість показів малолітньої дитини, іншими матеріалами кримінального провадження.
При цьому, слід зазначити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, відносно ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він є особою, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Разом із цим, у вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема: 1)незаконно впливати на свідків та потерпілу; 2)переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути покарання та затягування строків досудового та судового розслідування; 3)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання та затягування строків досудового розслідування та судового розгляду прокурор обґрунтував тяжкістю ймовірного покарання; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 153 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. Ураховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного ОСОБА_4 , який не має сталих соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, неодружений, не має постійного прибутку, та характером злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризику того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та йому відомі дані, місце проживання свідків та потерпілої.
Слідчий суддя вважає переконливими та погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні. При цьому слідчий суддя ураховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України. З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, але є особливо гострим саме на початковому етапі досудового розслідування.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення слідчий суддя виходить з встановлених вище ризиків впливу ОСОБА_4 на свідків та потерпілу, що може бути вчинений шляхом перешкоджання з'явленню свідків та потерпілої до органів досудового розслідування, суду, примушування їх до відмови від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань шляхом погрози або підкуп свідка з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання, описаний вище вплив містить ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Вважаю, що слідчим у клопотанні, доданих документах та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Також вважаю, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а тому підозрюваному ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, враховуючи, що він вчинив умисний тяжкий злочин, його вік і стан здоров'я, матеріальний стан, тому наявні усі підстави вважати про схильність останнього до вчинення протиправних діянь, наявність можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Вказане свідчить про наявність ризиків, яким неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В той же час, частиною четвертою статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України.
Таким чином, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства та погрозою його застосування, слідчий суддя вважає не доцільним визначати підозрюваному розмір застави.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 176 -179, 182-184, 186, 187, 193, 194, 196, 205, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме з моменту його затримання 15 травня 2025 року до 13 липня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 13 липня 2025 року.
Строк дії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 13 липня 2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду в термін п'ять днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя: