Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2945/23
номер провадження 2/695/139/25
07 березня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Біліченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
03.08.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» звернулось до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 45 055,00 гривень, що складається з: 19 370,03 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 5 722,55 гривень - заборгованість за процентами; 17 676,82 гривень - заборгованість за комісією; 0,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня); 418,32 гривень - 3% річних за користування грошовими коштами за період з 28.10.2021 р. по 23.02.2022 р.; 1 867,58 гривень - інфляційних втрат за період з 28.10.2021 р. по 23.02.2022 р.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 13.12.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «РВС БАНК» було підписано заяву-договір №0046593 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Відповідачка підписанням заяви-договору про надання банківської послуги акцептував укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на Сайті Банку і беззастережно приєдналася до умов Договору. За умовами заяви відповідачці було надано споживний кредит у сумі 25252,53 гривень, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, строк дії кредиту 12 місяців, процентна ставка - 18% річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту - 1 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 5 % від суми наданого Кредиту.
У день підписання заяви-договору №0046593 від 13.12.2019 відповідачка отримала платіжну картку і грошові кошти в сумі 25 252,53 гривень були зараховані банком на картковий рахунок клієнта.
28.10.2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» було укладено договір про відступлення права вимоги №28/10/2021-1, за умовами якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в Додатку №1, в тому числі й право вимоги до відповідача за заявою-договором №0046593 від 13.12.2019 року на загальну суму 42769,40 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 19370,03 гривень; заборгованість за процентами - 5722,55 гривень; заборгованість за комісією - 17676,82 гривень; заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 0,00 гривень.
На дату звернення до суду відповідач грошові кошти, отримані в кредит, не повернув та інші платежі, передбачені умовами договору, не сплатив.
Станом на 20.07.2023 року заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ПАРІС» становить 42769,40 гривень, з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 19370,03 гривень;
- заборгованість за процентами - 5722,55 гривень;
- заборгованість за комісією - 17 676,82 гривень;
- заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 0,00 гривень.
У зв'язку з простроченням позивачем грошового зобов'язання в сумі 42769,40 гривень, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.7, 2.17 публічної пропозиції нараховано за користування грошовими коштами за період з 28.10.2021 р. по 23.02.2022 р. 3% річних - 418,32 гривень та 1867,58 гривень інфляційних втрат.
Таким чином, всього до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 45055,30 гривень, з них: 42769,40 гривень - боргу за кредитом; 418,32 гривень - 3% річних (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України); 1867,58 гривень - інфляційних втрат.
Позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді 09.08.2023 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від відповідачки 28.08.2023 надійшов відзив, в якому зазначено, що в «Умовах та правилах надання банківських послуг» відсутній її підпис. Позивачем не надано доказів, що Банком було ознайомлено її з «умовами та правилами надання банківських послуг» та не доведено, що саме ці умови та правила надання банківських послуг діяли на момент укладення договору (враховуючи їх мінливий характер), тому їх неможливо вважати складовою Договору, про що зазначено в постанові ВС від 23 грудня 2019 року в справі №572/1169/17.
У додатку №1 до договору № 0046593 від 13.12.2019 року визначена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) в розмірі 5% від суми кредиту. Щомісячний розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає 1 262,53 грн, а її загальний розмір (за весь період користування кредитом) - 15 151,56 грн., що становить 60% річних.
Однак, встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 5% від суми кредиту, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими. Відповідач при погашенні заборгованості в терміналах чи в касі банку і так сплачує комісію за розрахунково-касове обслуговування.
Згідно матеріалів справи відповідач, відповідно до договору, повинен сплачувати щомісячно 1262,53 грн. та одноразовий платіж 252,53грн. за розрахунково-касове обслуговування кредиту.
Велика Палата Верховного суду в своєму рішенні від 13.07.2022 р. №496/3134/19 дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
У кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору .
За таких обставин положення щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, без врахування суми комісії сума основного боргу була б 24939,98 грн. (42 769,40 -17 576,82 - 25253 = 24 939,98).
Відповідачка просила у відзиві скасувати комісію.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем було здійснено три платежі на загальну суму 10733,34 грн:
13.01.2020 на суму - 3 577,78 грн.
13.02.2020 на суму - 3 577,78 грн.
19.03.2020 на суму - 3 577,78 грн.
Згідно ж того ж розрахунку: за тілом кредиту сплачено - 5882,50 грн., за комісією щомісячною - 3 757,89 грн., за процентами - 1099,61 грн., за разовою комісією - 252,53 грн.
Відповідачка вважала, що сплачену комісію в розмірі 3 757,89 грн., яка нарахована безпідставно, слід перенести на погашення тіла кредиту.
25000,00 (сума кредиту) - 5882,50 (сплачене тіло) - 3757,89 (сплачена комісія) =15359,61 грн. (залишок тіла кредиту).
Позивач просить стягнути заборгованість за процентами в розмірі 5722,55 грн. При цьому, в Додатку № 1 до Договору сума процентів визначена в розмірі 2577,55 грн.
Разом із тим, як убачається з розрахунку, поданого позивачем, розрахунок процентів за користування кредитом зроблено з 13.12.2019 р. по 13.10.2021р. Натомість, згідно додатку № 1 до Договору строк кредитування становить 12 місяців, тобто до 13.12.2020 р.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 13.12.2020. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та комісію.
Оскільки прострочення зобов'язання за договором відбулося 13.04.2020 року, а дата закінчення строку кредитування 13.12.2020, то розрахунковий період нарахування процентів за договором становить 244 дні, а сума нарахованих відсотків становить 1849,40 грн.
Сума заборгованості за кредитом, яка визнається відповідачем становить 17 211,01 грн, з яких 15359,61грн. - тіло кредиту та 1849,40 грн. - відсотки.
3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані за період з 28.10.2021 по 23.02.2022 будуть становити 168,34 грн., а інфляційні втрати -751,54 грн.
У зв'язку цим відповідачка у відзиві просила відмовити в стягнені з неї на користь позивача 45055,30 грн., а стягнути суму заборгованості в розмірі 18 130,88 грн.
04.09.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідач у відзиві зазначає, що розрахунки ціни позову за Кредитним договором не підтверджують наявність заборгованості, ані сум (розмірів) такої заборгованості та надання банківської послуги Відповідачу, зокрема зарахування кредитних коштів на рахунок Відповідача. Сторона позивача вважає, що таке твердження Відповідача не відповідає дійсності, оскільки крім наданих розрахунків заборгованості за укладеним Договором були надані також меморіальні ордери, що підтверджують надання кредиту та виписки по картковим рахункам, які в свою чергу також підтверджують наявність заборгованості за кредитами. Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. У свою чергу умовами Заяви-Договору №1037369 від 17.12.2019 року, яка підписана сторонами передбачена, щомісячна комісія за супроводження кредиту. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 січня 2023 року зазначила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21) вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону №1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Також Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення в кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування. Крім того, положення договору щодо нарахування комісії є чинними та не визнані недійсними в судовому порядку. Таким чином, позивач вважає, що доводи Відповідача, на підставі яких він заперечує проти позову, є необгрунтованими та не доведеними жодними доказами.
Ухвалою суду від 16.10.2023 участь представника позивача та відповідачки була визнана обов'язковою.
У судовому засіданні 08.01.2024 р. представник позивача підтримав позов у повному обсязі та пояснив, що договір укладено 13.12.2019 р. строком на 1 рік. Тіло кредиту було частково сплачено відповідачкою і залишок складає 19370,03 грн. Відсотки нараховані були первісним кредитором (банком) до 28.10.2021 р. Останній платіж по відсоткам було здійснено відповідачем у сумі 32,66 грн. Всі істотні умови договору зазначені в додатку №1 до договору. Комісія щомісячна встановлена договором і вона відповідала вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Відповідачка була ознайомлена з Умовами та Правилами, про що свідчить підпис в заяві-договорі.
У подальшому в судове засідання 07.03.2025 представник позивача не прибув, але в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, але скерувала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. При винесенні рішення просила врахувати доводи, викладені у відзиві.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання 07.03.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши письмові докази, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.12.2019 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_2 підписано заяву-договір №0046593 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до умов договору сума кредиту становить 25252,53 грн. Строк дії кредиту - 12 місяців. Процента ставка фіксована - 18,00% річних. Разова комісія при видачі кредиту складає 1% від суми наданого кредиту. Щомісячна комісія за супроводження кредиту становить 5% від суми наданого кредиту. Кредит надано на споживчі потреби. Спосіб видачі - переказ на картковий рахунок клієнта № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_2 ).
Додатком №1, який є невід'ємною частиною заяви-договору №0046593 від 13.12.2019 визначено наступні умови: складові загальної вартості кредиту, вартість платежів з повернення кредиту та сплати відсотків (процентів) за його користування, суми комісійної винагороди та інші платежі за договором.
Підписом у заяві-договорі №0046593 від 13.12.2019 ОСОБА_1 ствердила, що вона отримала платіжну картку № НОМЕР_3 , яка відкрита згідно умов заяви-договору.
Наявність підпису відповідачки в заяві-договорі №0046593 від 13.12.2019 та додатку №1 до заяви-договору свідчить про її обізнаність з усіма умовами кредитування.
Факт перерахування банком кредитних коштів за договором №0046593 від 13.12.2019 підтверджується меморіальними ордерами №5070,5071 від 13.12.2019 та виписками по особовому рахунку за період з 28.10.2021 по 28.10.2021 на суму дебет 42769,40 грн.
28.10.2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «ПАРІС» був укладений договір про відступлення права вимоги №28/10/2021-1.
Відповідно до п. п. 1.1, 3.1 договору про відступлення права, первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, зазначеними в додатку №1 до цього договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є його невід'ємною частиною, які укладені між АТ «РВС БАНК» та боржниками. Права вимоги за кредитним договором вважаються відступленими з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі прав та документів, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до додатку №1 до договору №28/10/2021-1 від 28.10.2021 про відступлення прав вимоги, від АТ «РВС БАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» перейшло право вимоги за договором №0046593 від 13.12.2019 щодо боржника ОСОБА_1
Копіями платіжних інструкцій №3538 від 28.10.2021 та №4198 від 29.11.2021 підтверджено оплату коштів ТОВ «ФК «ПАРІС» на користь АТ «РВС БАНК» за договором про відступлення прав вимоги №28/10/2021-1 від 28.10.2021.
28.10.2021 р. ТОВ «ФК «ПАРІС» направило на адресу відповідача вимогу про усунення порушення кредитного зобов'язання, в якій також повідомлено про здійснення відступлення права вимоги від АТ «РВС БАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «Паріс».
Станом на 20.07.2023 р. ТОВ «ФК «ПАРІС» здійснило розрахунок заборгованості по боржнику ОСОБА_1 , в якому зазначено: кредитний договір №0046593 від 13.12.2019 на суму 25252,53 грн., термін дії договору - по 31.12.2020; 13.12.2019 надано кредит в сумі 25252,53 грн.; дата купівлі права вимоги - 28.10.2021; період нарахувань - з 13.12.2019 по 28.10.2021; дата виникнення прострочки платежу - 16.03.2020. Станом на 20.07.2023 року заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ПАРІС» становить 42769,40 гривень, з яких:
- за тілом кредиту - 19370,03 грн.;
- за процентами - 5722,55 грн.;
- за комісією - 17676,82 грн.;
- за пенею - 0,00 грн.
Позивачем за прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 42769,40 гривень здійснено нарахування за період з 28.10.2021 р. по 23.02.2022 р. інфляційних втрат - 1867,58 гривень та 3% річних - 418,32 гривень.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку позивач.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Нормами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
У відповідності до ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, позивач відповідно до умов договору відступлення права вимоги, який був предметом дослідження в даній справі, є правонаступником у відносинах за вказаним кредитним договором, тому має право вимоги до відповідача.
Судом із наданого позивачем розрахунку заборгованості установлено, що фактично отримані та використані відповідачкою кредитні кошти за договором у сумі 25252,53 грн. у добровільному порядку повернуті частково в сумі 5882,50 грн., неповернута частина тіла кредиту становить 19370,03 грн. Тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення й стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 19370,03 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Із розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що нарахування відсотків в сумі 5722,55 грн. (які й заявлені до стягнення) здійснено позивачем поза межами строку дії договору, а саме з 13.12.2019 р. по 28.10.2021 р.
Натомість в період дії кредитного договору (з 13.12.2019 по 13.12.2020) нараховано відсотків у сумі 3712,67 грн., сплачено відповідачкою - 1099,61 грн. відсотків. Залишок несплачених відсотків становить 2613,09 грн.
У зв'язку з вище викладеним вимоги позивача в частині стягнення процентів підлягають до часткового задоволення, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути залишок несплачених процентів у сумі 2613,09 грн.
У підписаній позичальником заяві-договорі №0046593 від 13.12.2019 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, встановлено разову комісію при видачі кредиту в розмірі 1% від суми наданого кредиту та щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 5% від суми наданого кредиту.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
У кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості, тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.11.2023 року по справі №204/224/21.
У кредитному договорі відповідачці встановлено щомісячну комісію за супроводження кредиту без конкретизації, які саме послуги мають надаватися банком у межах супроводження кредиту за вказану в договорі плату.
Отже, суд вважає, що встановлення щомісячної комісії за супроводження кредиту є нікчемним, а нарахування заборгованості за цією комісією є безпідставним, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією в сумі 17676,82 грн. не підлягають до задоволення.
Із розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що відповідачкою булу сплачено разову комісію в сумі 252,53 грн. та щомісячну в сумі 3787,89 грн. Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачка не зверталася до суду з зустрічним позовом про зарахування сплаченої нею комісії в суму боргу.
За приписами статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що загальна сума боргу за кредитним договором становить 21983,09 грн. (19370,03 грн. тіло кредиту + 2613,06 грн. проценти).
Відповідно до положень ст.625 ЦК України за період з 28.10.2021 р. по 23.02.2022 р. із розміру заборгованості за кредитним договором, що становить 21983,09 грн. підлягає стягненню 3% річних - в сумі 215,01 грн. та інфляційні втрати в розмірі 959,92 грн.
З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені на суму 45055,30 грн. підлягають до часткового задоволення на суму 23158,02 грн.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2684,00 грн. Оскільки вимоги позивача задоволено частково (51%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1368,84 грн.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» заборгованість в сумі 23158 (двадцять три тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 02 коп., із них: 19 370,03 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2613,06 грн. - заборгованість за процентами; 215,01 грн. - 3% річних; 959,92 грн - інфляційних втрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» судовий збір у сумі 1368,84 грн.
У решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Ю. Степченко