єдиний унікальний номер справи 546/346/25
номер провадження 1-кп/546/59/25
15 травня 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Решетилівка кримінальне провадження № 12025175440000103, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 квітня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка Котовського району Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, не маючого утриманців, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не інваліда, не депутата, військовозобов'язаного, учасника бойових дій, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, -
03 квітня 2025 року близько 20:00 год ОСОБА_5 , правомірно перебуваючи на подвір'ї домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , під час спільного відпочинку та розпиття спиртного з раніше знайомою ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих непорозумінь вступив з останньою у конфлікт, у ході якого у ОСОБА_5 виник прямий умисел на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 03.04.2025 близько 20:00 год на подвір'ї домоволодіння за вказаною вище адресою кулаком правої руки наніс ОСОБА_4 один удар в ділянку правого ока, в результаті чого ОСОБА_4 упала на землю. У подальшому, ОСОБА_5 , не зупиняючись на досягнутому, ногою наніс ОСОБА_4 не менше п'яти у ділянку правої руки та правої ноги.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_5 03.04.2025 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синців: нижньої повіки правого ока; на зовнішній поверхні правого плеча в середній третині з розповсюдженням на задню поверхню; на задній поверхні правого плеча у верхній третині; на зовнішній поверхні правого стегна у верхній третині; на зовнішній поверхні правого стегна в середній третині з розповсюдженням на задню поверхню в нижній третині; на зовнішній поверхні правої гомілки в середній третині, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, 04 квітня 2025 року близько 07:15 год ОСОБА_5 , правомірно перебуваючи у приміщенні будинку за місцем проживання потерпілої ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті виниклих непорозумінь вступив з останньою у конфлікт, у ході якого у ОСОБА_5 виник прямий умисел на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 04.04.2025 близько 07:15 год у приміщенні будинку за вказаною вище адресою кулаком правої руки наніс ОСОБА_4 один удар в ділянку лівого ока, в результаті чого ОСОБА_4 упала на підлогу. У подальшому, ОСОБА_5 , не зупиняючись на досягнутому, кулаком правої руки наніс ОСОБА_4 не менше одного удару в ділянку лівого ока та не менше одного удару в ділянку лобу зліва, а ногою не менше восьми ударів у ділянку лівої руки, лівої ноги та в ліву поперекову ділянку спини.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_5 04.04.2025 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синців: обох повік лівого ока; на зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині в кількості 3-х; на зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині; на зовнішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині; у лівій поперековій ділянці спини; на переднє-зовнішній поверхні лівого стегна в середній третині та в нижній третині в кількості 2-х, а також садна в лобній ділянці зліва, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого за всіма епізодами умисного нанесення легких тілесних ушкоджень, а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж частини статті Закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують, що відповідає висновкам ККС ВС у постанові від 22.05.2018 у справі № 187/1354/15.
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне нанесення потерпілій ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень.
23 квітня 2025 року між потерпілою ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 укладена угода про примирення. Зі змісту угоди про примирення вбачається, що обставини вчинення кримінальних правопорушень повністю відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, та ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України. Сторони узгодили міру покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди сторонам угоди роз'яснені.
У підготовче судове засіданні з'явилися прокурор, потерпіла та обвинувачений.
Потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що добровільно за обопільною ініціативою уклала угоду про примирення з обвинуваченим. Просила суд затвердити угоду про примирення, призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. Зазначила, що претензій до обвинуваченого не має, оскільки той у повному обсязі відшкодував їй завдану шкоду та вони примирилися.
Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що в повному обсязі беззастережно визнає свою провину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджує обставини їх вчинення в обсязі, визначеному обвинувальним актом та угодою. Зазначив, що угода була укладена добровільно за обопільною ініціативою. Просив затвердити угоду про примирення та призначити узгоджену нею міру покарання. Пояснив, що має доходи, оскільки має заощадження, отриманні за час проходження військової служби. Зазначив, що наслідки укладення угоди та її невиконання йому зрозумілі, перешкоди щодо виконання умов угоди відсутні.
Прокурор не заперечувала проти затвердження угоди про примирення. Зазначила, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, узгоджена між сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстави для відмови у затвердження даної угоди відсутні. Зазначила, що процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши потерпілу, обвинуваченого, а також думку прокурора та перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений визнав себе винуватим відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальними проступками.
Органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковані за кожним епізодом тотожних кримінальних проступків, що на думку суду не потребувало повторної кваліфікації. Однак ці обставини не впливають на правильність кваліфікації дій обвинуваченого.
Судом встановлено, що угода про примирення була укладена за обопільною ініціативою підозрюваного та потерпілої у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, які кримінальним законом віднесено до кримінальних проступків та які не пов'язані з домашнім насильством.
Обвинувачений ОСОБА_5 добровільно, беззастережно, без примусу та тиску в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень. При цьому, як обвинувачений, так і потерпіла, погоджуються на призначення покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_4 матеріальні збитки не завдано. Під час досудового розслідування та в суді потерпілою цивільний позов не заявлено, жодних претензій матеріального характеру щодо відшкодування матеріальної або моральної шкоди до обвинуваченого не має, а обвинувачений ОСОБА_5 не несе перед потерпілою зобов'язань щодо будь-якого іншого відшкодування шкоди.
Судом з'ясовано, що обвинувачений, потерпіла цілком розуміють права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані у разі затвердження угоди судом. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, а також можливість притягнення до кримінальної відповідальності за умисне невиконання угоди. Наслідки невиконання угоди, визначені ст. 476 КПК України також роз'яснені потерпілій.
Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосуванням насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Зміст угоди про примирення відповідає вимогам ст. 471 КПК України.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України згідно з ч. 7 ст. 474 КПК України, суд, враховує, що умови Угоди про примирення не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
Суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальними проступками, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_5 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, розлучений, не має утриманцем, є учасником бойових дій, негативні характеризуючі ознаки відсутні, свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень визнав повністю, до лікарів нарколога та психіатра не звертався, матеріальні збитки потерпілій відшкодовані.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, що безпосередньо встановлено судом під час судового провадження.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 органом досудового розслідування встановлено вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Однак стороною обвинувачення належних і допустимих доказів цієї обставини суду не надано.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про примирення вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, та розміру призначеного покарання, яке встановлене Кримінальним Кодексом України.
Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про примирення із призначенням обвинуваченому узгодженої в угоді міри покарання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.
Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 369-371, 373-376, 393-395, 468, 469, 471, 473-475, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
Угоду про примирення від 23 квітня 2025 року, укладену між потерпілою ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку лише з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вступна та резолютивна частини вироку проголошені судом на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України.
Копію повного тексту вироку негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1