Дата документу 14.05.2025Справа № 554/7279/24
Провадження № 1-кп/554/317/2025
14.05.2025 р. м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Максимівка, Богодухівський район, Харківська області, громадянин України, військовослужбовець, на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді водія-електрика зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної батереї управління військової частини НОМЕР_1 , військове звання «молодший сержант», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи на посаді водія-електрика зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної батареї управління військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов?язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, не маючи об?єктивних та поважних підстав для залишення розташування військової частини, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 01.03.2024, приблизно о 08 год. 00 хв., самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 та перебував поза ії межами, при цьому час проводив на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби, не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину НОМЕР_1 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
У подальшому, 23.03.2024 молодший сержант ОСОБА_4 самостійно повернувся до військової частини НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.03.2024 №85, молодший сержант ОСОБА_4 , вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов?язків за посадою після самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, 01.03.2024 молодший сержант ОСОБА_4 , умисно, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 без поважних причин, в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 22.03.2024, тобто у період понад три доби.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме, самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Доказом на підтвердження встановлених судом обставин є показання обвинуваченого, які надані ним в судовому засіданні, під час яких останній свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та показав про обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони зазначені вище у вироку суду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд за згодою всіх учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
За змістом ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень. Крім того, суд враховує при обранні виду та розміру покарання дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, відповідно до службової характеристики за час проходження військової служби зарекомендував себе негативно, до виконання професійних обов'язків ставиться безвідповідально. Відзначається відсутністю ініціативи, низьким рівнем військової дисципліни та відповідальності, професійними знаннями та навичками не володіє, не завжди виконує поставлені завдання.
Крім того, суд враховує, що з 12.10.2022 по 20.10.2022 року обвинувачений перебував на стаціонарному лікуванні в КП ПОР "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги" з діагнозом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Хронічна токсична енцефалопатія.
Стаціонарно лікувався з 26.10.2022 по 09.11.2022 року в Наркологічному диспансері з діагнозом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Хронічна токсична енцефалопатія.
Перебував на стаціонарному лікуванні з 23.10.2023 по 25.10.2023 року в КНП «Міська клінічна лікарня №4 Дніпропетровської міської ради» з діагнозом: Двобічний гонартроз 2ст. Стадія загострення. Виражений больовий синдром. Розповсюджений ОХЗ. Спонділоартроз поперекового відділу хребта. Корінцевий синдром. Виражений больовий синдром. Тимчасове порушення функцій.
Стаціонарно лікувався в Відокремленому структурному підрозділі «Університетська лікарня» Дніпровського державного медичного університету з 25.10.2023 по 10.11.2023 року з діагнозом: Вертеброгенна помірна люмбалгія з м?язово-тонічним синдромом на фоні остеохондроза, деформуючого спондильоза поперекового відділу хребта.
Лікувався стаціонарно з 09.02.2024 по 23.02.2024 року в КП ПОР "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги" з діагнозом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Хронічна токсична енцефалопатія.
Проведено медичний огляд обвинуваченого позаштатною госпітальною військово-лікарською комісією КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» «02» листопада 2022 року. Встановлений діагноз: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, помірно виражені, синдром залежності.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 03.11.2023 р. має захворювання не пов'язані з проходженням військової служби: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, помірно виражені, синдром залежності; визнаний обмежено придатний до військової служби.
Все вищевикладене дозволяє суду призначити показання за нижньою межею, передбаченою ч. 5 ст. 407 КК України, без звільнення від відбування покарання з іспитовим строком.
З урахуванням наведеного, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, так, як його виправлення та перевиховання неможливо без ізоляції від суспільства, і саме таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
В даному кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався. З пояснень обвинуваченого встановлено, що на даний час він перебуває на гауптвахті військової частини за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-374 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання для ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1