Справа № 524/3008/24
Провадження № 2/536/75/25
15 травня 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Реки А.С.,
за участю секретаря судового засідання Черненко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт» про поділ спільного сумісного майна,
за участю:
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки - адвоката Олійник Л.М.,
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача - адвоката Єрмоленка О.В.,-
Встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Олійник Л.М., звернулася до Кременчуцького районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт». В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог щодо предмету позову - садового (дачного) будинку, яку було прийнято до провадження під час підготовчого судового засідання, зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2002 року по січень 2024 року спільно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За період спільного проживання однією сім'єю як чоловік та дружина з 2002 року позивачка та відповідач проживали у квартирі позивачки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина, оскільки впродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме: були пов'язані спільним побутом, спільними інтересами, мали взаємні права та обов'язки, мали спільний сімейний бюджет, в рамках якого разом купували речі, меблі, побутову техніку, разом проводили свій вільний час та дозвілля, разом подорожували. Під час спільного проживання сторони придбали за спільні кошти: легковий автомобіль марки Chevrolet модель aveoSF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , придбаний у 2007 році, вартістю 69 900,00 грн., зареєстрований на відповідача; дачний будинок з господарськими будівлями, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_3 на території СТ «Граніт» Кременчуцького району Полтавської області, придбаний у лютому 2012 року, зареєстрований на відповідача; металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м, придбаний у 2013 році вартістю 3184,00 грн., зареєстрований на відповідача; мопед Hondasky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 , колір синій, зареєстрований на позивачку. Доказом того, що автомобіль був придбаний за спільні кошти, підтверджують довіреності видані ОСОБА_2 на ОСОБА_1 від 14 грудня 2007 року терміном три роки та від 23 грудня 2010 року терміном на десять років з правом розпоряджатися (продавати, обміняти, заставити, здавати в оренду, передавати в позичку, зняти з обліку в органах ДАІ тощо) та розпискою відповідача в якій він визнає, що сторони проживали разом та за спільні кошти придбали автомобіль. Сторони в 2012 році прийняли спільне рішення придбати садовий будинок і використовувати його як дачу. З цією метою відповідач 17.05.2013 був прийнятий в члени товариства садоводів «Граніт» в Кременчуцькому районі Полтавської області та йому була виділена земельна ділянка під АДРЕСА_2 , на якій розташований садовий (дачний) будинок з надвірними спорудами. За спільні кошти (5000 доларів США) сторони придбали в попереднього члена СТ «Граніт» право на земельну ділянку № НОМЕР_3 з розташованими на ній будинком та спорудами. За спільні кошти сторін були сплачені членські внески в повному обсязі (квитанції додаються). Дані обставини визнаються відповідачем, про що свідчить написана ним власноручно розписка від 03.02.2024. Однак належним чином право власності на вказаний будинок, як нерухоме майно, сторони не набули, у встановленому законом порядку в експлуатацію вказаний будинок не ввели, свідоцтво про право власності на нього не отримали. Земельна ділянка також не формувалась, а є частиною земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні СТ «Граніт». Сторонами було здійснено значну кількість заходів щодо добудови та поліпшення майна (садового будинку). Протягом довготривалого часу у літні періоди вони проживали у садовому будинку, доглядали за ним, здійснювали разом необхідний косметичний та капітальний ремонт (у 2014 році), а також сплачували членські внески садовому товариству, оплачувавли електроенергію, воду, утримував, переобладнував та поліпшував будинок та прилеглу (прибудинкову) територію. З урахуванням викладеного, просить суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : легковий автомобіль марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_7 ; дачний будинок з господарськими будівлями, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_3 на території СТ «Граніт» Кременчуцького району Полтавської області; металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м, придбаний у 2013 році вартістю 3 184,00 грн.; мопед Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_8 , колір синій; визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали з яких побудований дачного будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_3 (колишня ділянка № НОМЕР_3 ) на території Товариства Садоводів «Граніт»; визнати за ОСОБА_1 право власності на металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м, придбаний у 2013 році вартістю 3 184,00 грн., зареєстрований на відповідача; визнати за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_7 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на мопед Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_8 , колір синій. Також просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 травня 2024 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт» про поділ спільного сумісного майна. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача - адвокат Єрмоленко О.В. зазначає, що позовні вимоги сторона відповідача не визнає в повному обсязі зважаючи на наступне. Факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року (після набрання чинності СК України), оскільки КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. Спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, вирішувалися згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про власність». Тобто, факт спільного проживання не може бути встановлений з 2002 року, так як про це заявляє позивачка ОСОБА_1 . Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Показання свідків та спільні фотографії, факт періодичного спільного відпочинку не можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Також, вважає, що вимоги позивачки щодо поділу спільного сумісного є нікчемними не лише через відсутність доведеності нею вимоги про фактичне проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а й з огляду на наступне. Земельна ділянка в ТС «Граніт» по АДРЕСА_3 , зареєстрована на ОСОБА_3 з 09.02.2024 року згідно заяви, а ОСОБА_2 не є членом ТС «Граніт» з 09.02.2024 року. За відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку - поділ, виділ, або розподіл в порядку спільного майна неможливий. Вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо «зміни» фактичного власника транспортних засобів є нікчемними, оскільки перехід права власності (навіть у випадку їх поділу) відбувається на підставі Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів. Також просить суд взяти до уваги, що вимога позивачки про поділ автомобіля та мотоцикла не можуть бути задоволені без належного доведення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а відтак похідна вимога про поділ спільного майна бути не може. Щодо неможливості поділу металевого гаражу зазначає, що позивачка взагалі не зазначає точну адресу гаражу, який бажає поділити, тобто взагалі відсутні будь-які ідентифікуючи ознаки такого об'єкта. По-друге, згідно до відповіді за № 641/10 від 24.05.2024 року КП «Благоустрій Кременчука», вбачається, що гараж для зберігання транспортного засобу (тимчасова збірна-розбірна металева конструкція типу А) за адресою: АДРЕСА_4 , інвентарний номер10008, площею 19,9 кв.м. - не зареєстрований, правовстановлюючі документи відсутні, та взагалі інформація щодо даного тимчасового об'єкта у КП «Благоустрій Кременчука» відсутня. А відтак посилання позивачки на «доказ» у вигляді сумнівної копії договору № 10008 від 19.02.2024 є необґрунтованими, та сам договір являється непідтвердженим через відсутність його реєстрації, а тому можна прийти до висновку, що даний договір був сфальсифікований самою ОСОБА_1 . Також, заявлена вимога про зменшення витрат на правничу допомогу через завищену вартість та неспівмірності і необґрунтованості витрат позивачки на позовну заяву.
Представником позивачки подано відповідь на відзив, де вказано, що позиція представника відповідача, який заперечує фактичне проживання сторін по справі однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не узгоджується з позицією самого відповідача, який в Кременчуцькому районному управлінні поліції ГУ Національної поліції в Полтавській області надав пояснення, що 22 роки перебував з ОСОБА_1 в «цивільному шлюбі» та мас з нею за цей час спільно нажите майно. Окрім того, доказами спільного проживання однією сім'єю є укладений відповідачем в інтересах сина позивачки договір про надання освітніх послуг. Окрім того, позивачка не просить встановити факт спільного проживання до 2002 року, показання свідків та фотографії є далеко не єдиними доказами спільного проживання. Сторони в 2012 році прийняли спільне рішення придбати садовий будинок і використовувати його як дачу. Позивачка особисто займалась пошуками такого будинку та моніторингом ринку. В приватній газеті № 7 від 24 січня 2012 року позивачка знайшла оголошення про продаж дачі в ТС «Граніт». Сторони вирішили, що до членів садового товариства з метою забезпечення обслуговування даного садового будинку вступить ОСОБА_2 . Після чого ТС «Граніт» видало ОСОБА_2 членську книжку садівника на земельну ділянку під №74 Однак належним чином право власності на вказаний будинок, як нерухоме майно, сторони не набули, у встановленому законом порядку в експлуатацію вказаний будинок не ввели, свідоцтво про право власності на нього не отримали. Земельна ділянка також не формувалась, а є частиною земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні СТ «Граніт». Сторонами було здійснено значну кількість заходів щодо добудови та поліпшення майна (садового будинку). Протягом довготривалого часу у літні періоди вони проживали у садовому будинку, доглядали за ним, здійснювали разом необхідний косметичний та капітальний ремонт (у 2014 році), а також сплачували членські внески садовому товариству, оплачували електроенергію, воду, утримували, переобладнували та поліпшували будинок та прилеглу (прибудинкову) територію. Підтвердженням даних фактів слугують квитанції, товарні чеки про сплачені суми витрат на будівельні матеріали та сантехніку, виписані як на позивачку, так і відповідача. Твердження представника відповідача, що тимчасова металева конструкція не підлягає поділу є хибною, оскільки об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Так, дійсно, тимчасова металева конструкція не є нерухомим майном, але позовна вимога не про поділ об'єкту нерухомого майна, а саме тимчасової металевої конструкції. З урахуванням викладеного, просить задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 червня 2024 року було закрите підготовчого провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 травня 2025 року було прийнято відмову представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Олійник Л.М. від частини заявлених позовних вимог та закрите провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт» про поділ спільного сумісного майна в частині заявлених позовних вимог про визнання об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : легковий автомобіль марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_7 ; дачний будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_3 на території Товариства Садоводів «Граніт»; металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м, придбаний у 2013 році вартістю 3184 грн.; мопед Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_8 , колір синій.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та суду пояснила, що з 22.03.2002 року вони почали з відповідачем спільно проживати однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та придбали за час сумісного проживання як подружжя майно - автомобіль у 2007 році, мотоцикл у 2017-2018 р.р., гараж у 2013 році та дачний будинок у 2012 році. Вона під час їх сумісного проживання займалася підприємницькою діяльністю, була зареєстрована як ФОП, також отримувала пенсію, тож майно було придбане за їх спільні з відповідачем кошти. Вони з відповідачем проживали у неї в будинку в м. Кременчуці, за адресою її реєстрації, відповідач був зареєстрований за іншою адресою. Автомобіль вони придбали у 2007 році за 70000 грн. (35000 грн. - її кошти, а 35000 грн. - кошти відповідача), але автомобіль оформили на відповідача, оскільки він мав посвідчення водія, а у неї посвідчення водія немає. Також, вони з відповідачем у 2012 році знайшли за оголошенням в газеті садовий будинок, який купили за 5500 доларів США. До садового кооперативу втупив відповідач, але вони спільно користувалися майном, облаштовували його. Вона просила відповідача, щоб майно було оформлено на двох та він навіть оформлював на її ім'я «генеральні» довіреності на розпорядження автомобілем, щоб вона не хвилювалася. Також, відповідач власноруч написав розписки, зі місту яких вбачається, що майно придбане ними разом під час сумісного проживання як подружжя без реєстрації шлюбу.
Представник позивачки - адвокат Олійник Л.М. підтримала заявлені позовні вимоги, обґрунтувавши їх доводами, викладеними в позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що вони з позивачкою не проживали однією сім'єю як чоловік та дружина, не мали спільного бюджету, а просто зустрічалися, інколи проводили час разом. У них з ОСОБА_1 були дружні відносини, вони допомагали один одному, але він зустрічався також із іншими жінками. Наголосив, що він купував майно, яке є предметом позову, за свої особисті кошти. Металевий гараж у нього був ще з 1997 року, стояв спочатку на іншій земельній ділянці, а потім він гараж переніс. Оскільки біля будинку, де він мешкав не було місця для встановлення гаражу, то гараж поставив біля будинку позивачки. Також вказав, що довіреності на ім'я ОСОБА_1 він зробив, щоб та могла користуватися автомобілем та возити його коли він буде вживати спиртні напої. Мопед також придбав він, але оформив на позивачку як подарунок. В декларації з сімейним лікарем були вказані дані як контактної особи позивачки, тому що ці декларації оформлювала ОСОБА_1 , а він лише їх підписав, не ознайомившись зі змістом. Розписки про те, що вони з позивачкою проживають в цивільному шлюбі він писав, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, тому не міг повністю розуміти їх зміст. Зазначив, що він особисто за свої власні кошти в розмірі 5500 доларів США придбав дачний будинок, ОСОБА_1 туди їздила відпочивати, інколи допомогала поратися по господарству. Він також надавав ОСОБА_1 посильну допомогу коли їй було необхідно, тому що він добра людина та допомагає багатьом людям.
Представник відповідача - адвокат Єрмоленко О.В. заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, обґрунтувавши свої заперечення доводами, викладеними у відзиві по позов.
Судом було допитано свідків, та в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона знайома зі сторонами по справі з того часу як вони стали проживати разом, це більше 20 років. Вони разом мешкали в будинку АДРЕСА_4 , свідок також проживає в цьому будинку. Вона та її чоловік спілкувалися з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , разом відпочивали на свята. Їй відомо, що сторони проживали однією сім'єю, до них приїздили діти, родичі, родина була дружньою. Сторони разом їздили на дачу, займалися господарством, купували речі. Коли вони захотіли придбати автомобіль, то ОСОБА_1 зверталася до неї позичити кошти, але у неї не було матеріальної можливості їй допомогти. Коли сторони придбали автомобіль, то паркували його в гаражі біля будинку, де вони проживали. На думку свідка, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була повноцінна родина, вони спільно проживали, відпочивали, всі їх родичі, діти спілкувалися між собою як одна родина, ОСОБА_2 вона бачила в будинку майже щодня. Свідку відомо з слів позивачки, що в ОСОБА_1 була довіреність на автомобіль, хоча його водив ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона особисто знайома зі сторонами більше як двадцять років. Вона познайомилася спочатку з ОСОБА_1 , а потім з ОСОБА_2 як з її чоловіком. Сторони жили в квартирі, належній ОСОБА_1 , та свідок завжди вважала, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, тому що сторони завжди були разом, спільно робили закупи, купили автомобіль, дачу, разом подорожували, запрошували на свята, також приходили на свята до родини свідка. На її думку, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була дружня сім'я, вони разом проживала, вона майже кожного дня бачила ОСОБА_2 у будинку. ОСОБА_2 піклувався про сина ОСОБА_1 , а та в свою чергу піклувалася про його сина. Їй відомо, що після покупки дачі сторони займалися її облаштуванням, батько позивачки також багато робив роботи на дачі. Їй відомо, що ОСОБА_2 мав власну квартиру, яку здавав в оренду. Також, на її думку, більш платежоспроможньою в родині була ОСОБА_1 , вона здавала приміщення в оренду, а ОСОБА_2 на той час працював у банку. Їй відомо зі слів позивачки, що та давала кошти на придбання автомобілю, дачі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом не проживають менше року.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він сусід позивачки, проживає в будинку з 2016 року. З часу його проживання в цьому будинку сторони вже проживали разом, він бачив, що вони часто їздять разом на автомобілі. На думку свідка, ОСОБА_2 постійно жив в будинку, де проживала ОСОБА_1 , свідок бачив його і вранці, і у вечері, автомобіль ОСОБА_2 паркував біля будинку. Свідок сприймав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як сімейну пару, інші сусіди також вважали їх родиною. Також, свідок бачив, що ОСОБА_2 спілкувався з сином ОСОБА_1 . Вказав, що бачив ОСОБА_7 в будинку, де проживала ОСОБА_1 і раніше 2016 року, оскільки в цьому будинку проживала мати свідка.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що в 2002 році його родина разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їздили відпочивати на море. Тоді розпочалися їх відносини, а потім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали жити разом в квартирі ОСОБА_1 . Коли свідок приїздив в гості до ОСОБА_1 в квартирі завжди був ОСОБА_7 .. ОСОБА_2 казав йому, що вони купили дачу, там поралися ОСОБА_1 , її батько та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 завжди в розмові називала ОСОБА_2 своїм чоловіком, а ОСОБА_2 завжди казав, що вони спільно проживають з ОСОБА_1 .
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.
Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , яка згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_9 є особою з 2 групою інвалідності (а.с. 11), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та є власницею частини квартири за вищевказаною адресою, що підтверджується копією паспорту громадянина України на ім'я позивачки серії НОМЕР_10 (а.с. 9) та копією договору дарування частини квартири від 07.02.2002 (а.с. 15).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с17), ОСОБА_1 є власницею мопеда Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується копією паспорту громадянина України на ім'я відповідача серії НОМЕР_11 (а.с. 12), та згідно даних з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 123) з 16.02.2024 відповідач змінив адресу реєстрації та має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_6 .
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 32), ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля марки Chevrolet модель aveoSF69Y, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , державний номерний знак НОМЕР_14 , акт прийому-передачі 14.08.2007 (а.с 32).
14 серпня 2007 року ОСОБА_2 було сплачено за придбання автомобілю 69900 грн., що підтверджується копією квитанції № 20201 від 14.08.2007 (а.с. 28-29).
Територіальним сервісним центром № 5342 РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області було надано лист від 25.05.2024 № 31/325342-582 (а.с. 144 з.б.), згідно якого відповідно до підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 24.05.2024 за ОСОБА_2 числиться зареєстрованим автомобіль марки Chevrolet модель aveo, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_15 , а за ОСОБА_1 значиться зареєстрованим мопед Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 .
У відповідності до копії довіреностей від 14.12.2007 року (а.с. 24-25) та від 23.12.2010 року (а.с. 26-27), ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися (продати, обміняти, заставити, здати в оренду, передати в позичку, зняти з обліку в органах ДАІ тощо) належний йому автомобіль марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску. Довіреність від 23.12.2010 була видана на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_9 строком на десять років і була дійсна до 23.12.2020.
Згідно копії договору купівлі-продажу № 2 від 2013 року та акту передання приймання (а.с. 20-22), ОСОБА_2 купив у ПАТ ТКБ «Приватбанк» металевий бокс (металевий гараж) площею 19,9 кв.м., який на момент продажу розташований за адресою: АДРЕСА_7 .
19 лютого 2024 року КП «Благоустрій Кременчука» та ОСОБА_1 було укладеного договір про порядок використання розміщених тимчасових збірно-розбірних металевих конструкції (гаражів) для зберігання транспортних засобів на території Кременчуцької міської територіальної громади (а.с. 16), згідно якого сторони узгодили порядок використання металевої конструкції (гаража), розташованого на території Кременчуцької міської територіальної громади та тимчасово встановленого по АДРЕСА_4 .
Згідно листа КП «Благоустрій Кременчука» від 24.05.2024 № 541/10 (а.с. 144), комунальне підприємство не володіє інформацією на кого зареєстрований гараж для зберігання транспортного засобу та на підставі якого правовстановлюючого документу.
Також додані копії членської книжки огородника ТС «Граніт» на ім'я ОСОБА_2 , який прийнятий до членів товариства 15.02.2012 (а.с 34-36), де стоять позначки про сплату членських внесків за період з 15.02.2012 по 04.06.2023., а також копії квитанції про сплату членських внесків від ОСОБА_2 за період з 15.02.2012 по 04.06.2023 (а.с. 37-39).
Згідно відповіді на адвокатський запит від 05.02.2024 Товариство садоводів «Граніт» повідомило, що власником ділянки № НОМЕР_3 є член ТС «Граніт» ОСОБА_2 , заборгованість зі сплати членських внесків відсутня (а.с. 43).
У відповідності до довідки Товариства садоводів «Граніт» від 10.05.2024, дачний будинок з господарськими будівлями, що розташований на земельній ділянці та території Товариства садоводів «Граніт» члена СТ ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 (колишня земельна ділянка № НОМЕР_3 ) (а.с. 93).
Згідно відповіді на адвокатський запит від 23.05.2024 Товариство садоводів «Граніт» повідомило, що земельна ділянка в ТС «Граніт» по АДРЕСА_3 зареєстрована на ОСОБА_3 з 09.02.2024 згідно заяви, ОСОБА_2 не членом ТС «Граніт» з 09.02.2024 згідно заяви ( а.а. 145-146). Також додано копію протоколу № 04/20-1 від 20.04.2024 та список переоформлених земельних ділянок ТС «Граніт» з 01.01.2024 по 01.03.2024 (а.с. 147-148).
Відповідно до висновку судового експерта Маківського Миколи Володимировича № 11-24 від 12.02.2024 року за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження дачного будинку з господарськими будівлями, розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_3 території СТ «Граніт» Кременчуцького району Полтавської області, вартість будівельних матеріалів, з яких побудований дачний будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_3 (колишня ділянка № НОМЕР_3 ) на території Товариства Садоводів «Граніт» Кременчуцького району, Полтавської області складає становить 189957 грн. (а.с. 163-171).
Відповідно до висновку судового експерта Сумцова Сергія Станіславовича № 19 від 12.02.2024 року за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, вартість автомобіля Chevrolet Aveo № НОМЕР_7 , складає 179460 грн. (а.с. 54-57).
Відповідно до висновку судового експерта Сумцова Сергія Станіславовича № 22 від 21.02.2024 року за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, вартість мопед Hondasky, рама № НОМЕР_4, синього кольору, 1997 року випуску, складає 15286,16 грн. (а.с. 58-62).
Відповідно до висновку судового експерта Маківського Миколи Володимировича № 17-24 від 22.02.2024 року за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження тимчасової металевої конструкції № 10008 (гаража), розташованої в АДРЕСА_4 , вартість становить 25212 грн. (а.с. 64-69).
У декларації № 0001-Т827-4Т00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 21.11.2019, ОСОБА_2 вказав як довірену особу пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом ОСОБА_1 (а.с. 33).
Також додано договір-доручення на проведення ПриватБанком платежів від 2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 (а.с 18) та додаток до Договору-доручення від 16.04.2007 про здійснення ОСОБА_2 з власного рахунку платежу за свою квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , та квартиру позивачки за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 19).
Згідно копій актових записів та інформації, наданої Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області від 17.04.2025 № 332/30.1-35, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час, коли ставиться вимога про спільне проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу - з 2002 року по січень 2024 року не перебували у зареєстрованих шлюбах.
До матеріалів справи долучені копії фотознімків, оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні, де зображені позивачка, відповідач та інші особи (а.с. 71-73), а також копії розписок ОСОБА_2 від 03.02.2024 (а.с.30-31).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка, яка на підставу для задоволення своїх позовних вимог, посилалася на те, що вона та ОСОБА_2 з 2002 року по січень 2024 року спільно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а отже вищевказане майно, яке є предметом позову, є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу між ними.
Частинами 1-3, 4 ст. 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, сторони в шлюбі не перебували, незважаючи на те, що познайомились у 2002 році, що не заперечується сторонами.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для застосування до майнових відносин осіб, які перебувають у фактичному шлюбі статті 74 СК України, ці стосунки мають мати такі ознаки: відбуваються між чоловіком та жінкою; ці чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі; між ними склалися усталені відносини, характерні для подружжя.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, у свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України тощо.
При цьому, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склалися та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
При цьому, факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів.
Без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, спільний відпочинок осіб не є достатнім для визнання факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 367/7714/16-ц, від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20, від 04.12.2023 у справі №543/563/22, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) вказувала на те, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
Факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Так, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 стверджує, що вони разом з ОСОБА_2 з 2002 року по січень 2024 року спільно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поряд із цим вимоги про такий факт проживання пов'язані із вимогами позивачки майнового характеру, а саме визнання за ОСОБА_1 права власності на частину спірного майна як спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
До предмету доказування у даній справі належить встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно, тобто: факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між ними подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю у період з 2002 року по січень 2024 року.
Як вбачається з наданих доказів, автомобіль марки Chevrolet модель aveoSF69Y, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , НОМЕР_13 у 2007 році було придбано ОСОБА_2 , який 14 серпня 2007 року особисто сплатив кошти за придбання автомобілю в розмірі 69900 грн., що підтверджується копією відповідної квитанції № 20201 від 14.08.2007, де платником вказано ОСОБА_2 .
На підтвердження заявлених вимог стороною позивача вказується, що надання ОСОБА_2 довіреностей ОСОБА_1 на легковий автомобіль від 14 грудня 2007 року терміном три роки та від 23 грудня 2010 року терміном на десять років з правом розпоряджатися (продавати, обміняти, заставити, здавати в оренду, передавати в позичку, зняти з обліку в органах ДАІ тощо) свідчить про спільне придбання цього майна, але суд критично ставиться до наведених доводів, оскільки у змісті довіреностей, які є нотаріальною дією на розпорядження майном, жодним чином не вказується про джерела придбання цього майна, окрім того довіреність від 23.12.2010 надана не лише на ім'я позивачки, а й іншої особи ОСОБА_9 з правом такого ж розпорядження цим майном незалежно від позивачки.
Розписки ОСОБА_2 від 03.02.2024 суд не вважає належним доказом сумісного проживання сторін та придбання сумісно майна, оскільки, з врахуванням пояснень відповідача, не можливо встановити однозначно обставини за яких були написані такі розписки та з якою метою, такі розписки не є діловою чи особистою перепискою, з якої можливо було б встановити, що сторони вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного тощо.
Також, суд вважає, що надані позивачкою світлини (фотографії), на яких зображено спільний відпочинок сторін, показання свідків, зокрема, про обставини, що їм стали відомі зі слів позивачки, якими підтверджується спільний відпочинок позивачки і відповідача, їх спільна присутність на святах, самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Зазначене також не є підставою беззаперечно стверджувати, що ОСОБА_1 спільно проживала із ОСОБА_2 на час придбання спірного майна, спільно з ним вела господарство як подружжя, що вони мали спільний бюджет та побут.
Докази отримання позивачкою коштів, які б могли бути використані для ведення спільного господарства сторонами, були б їх спільним бюджетом, а також того, що ці кошти були призначені і використані на придбання спірного майна, відсутні.
Інші належні письмові докази, які б підтверджували доводи позивачки щодо обставин спільного проживання з ОСОБА_2 , ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету і побуту відсутні. Позивачка посилається на те, що сторони спільно придбали транспортні засоби, гараж та будівельні матеріали з яких побудований дачний будинок. Однак, стверджуючи про проживання із відповідачем без реєстрації шлюбу як сім'я, вона не надала доказів про спільне придбання предметів побуту, щоденного вжитку, створення та використання спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання за власні кошти чи спільні кошти іншого майна в інтересах сім'ї, а тому, на думку суду, позивачка не довела належними та допустимими доказами факт проживання разом з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Лише факт дружби або спільного проживання, періодична сплата відповідачем комунальних платежів за адресою проживання позивачки та покази свідків не можуть підтверджувати обставини участі коштами ОСОБА_1 у придбанні спірного майна, або створення спільного бюджету сторін, за рахунок якого придбано спірне майно. Окрім того, при придбанні вартісних об'єктів позивачка не була позбавлена можливості оформити і своє право на такі об'єкти, якщо вони були придбані сторонами спільно.
Та обставина, що ОСОБА_2 у декларації № 0001-Т827-4Т00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 21.11.2019 вказав як довірену особу пацієнта ОСОБА_1 , не є належним доказом, який підтверджує наявність відносин, притаманних подружжю в розумінні ст. 3 СК України, саме станом на час придбання ОСОБА_2 спірного нерухомого майна, як і розміщення згідно договору № 1008 від 19.02.2024 року металевої конструкції (гаражу) біля будинку АДРЕСА_4 , де знаходиться квартира ОСОБА_1 , який не можливо однозначно ідентифікувати як гараж, придбаний відповідачем у 2013 році.
Також, суду не було надано доказів про час придбання мопеда Honda sky, 1997 року випуску, номер рами (шасі): НОМЕР_4 , власницею якого є ОСОБА_1 .
За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, як кожному окремо, так і в їх сукупності, суд виходить із наступного.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Так, у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, а на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей»…Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
У даній справі суд вважає, що доводи відповідача про те, що спірне майно було придбане ОСОБА_2 за рахунок його особистих коштів, переважають над доводами позивачки про придбання спірного майна за спільні з відповідачем кошти в період спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Як уже зазначалось вище, належних та допустимих доказів, підтверджуючих факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрацію шлюбу в період придбання спірного майна позивачкою не надано та матеріали справи не містять.
Крім того, позивачкою також не надано доказів, підтверджуючих її фінансову спроможність взяти участь у придбанні спірного майна, внесення нею грошових коштів та взагалі, наявність будь-яких доходів станом на час придбання спірного майна.
Так, доводи позивачки про отримання нею доходу від підприємницької діяльності не можуть бути взяті до уваги суду, оскільки доказів на підтвердження отримання нею доходу, його розміру суду не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачка не надала належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження ведення сторонами спільного бюджету, господарства та побуту в період придбання спірного майна, а тому суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено, що між нею та відповідачем виникли відносини, притаманні подружжю, а спірне майно було придбане за спільні кошти.
За таких обставин суд дійшов висновку, що докази, надані стороною позивача є недостатніми, та не свідчать про факт спільного проживання сторін як чоловіка та дружини в період з 2002 року по січень 2024 року.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частинами 1-3 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За правилами ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Норми статті 60 СК України визначають презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.
Установивши, що позивачка ОСОБА_1 не довела суду факту проживання з відповідачем ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу суд приходить до висновку про відмову в позові про поділ спільного майна, тому що позивачка не довела поширення на спірне майно правового режиму спільного сумісного майна.
Отже, за відсутності правових підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України, вважати спірне майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам у справі як жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін (Постанова Верховного Суду № 442/2219/11 від 26 вересня 2019 року).
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт» про поділ спільного сумісного майна.
Згідно ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Таким чином, у відповідності до положень ст. 158 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд вважає за необхідне у судовому рішенні зазначити про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13.02.2024 та Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.05.2024. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.
Керуючись ст.ст. 3, 21, 26, 60, 61, 70, 74 СК України, ст.ст.10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт» про поділ спільного сумісного майна - відмовити.
Після набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову, а саме скасувати арешт автомобілю марки Chevrolet модель aveo SF69Y, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_16 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 , вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 лютого 2024 року;
скасувати заборону вчинення реєстраційних та інших дій щодо припинення членства в Товаристві Садоводів «Граніт» (код ЄДРПОУ 23550007) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_17 ), який є власником (користувачем) земельної ділянки АДРЕСА_9 на території Товариства Садоводів «Граніт», вжиті ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування учасників процесу:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РОКПП НОМЕР_17 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство садоводів «Граніт», код ЄДРПОУ 23550007, місцезнаходження: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд.15.
СуддяА. С. Река