Справа № 550/105/25
Номер провадження 2/530/383/25
08 травня 2025 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6 до ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості, -
Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
ТОВ "СВЕА ФІНАНС" звернулося до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором в сумі - 63830,00 грн. та понесені судові витрати.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 березня 2025 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано п"ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня вручення копії ухвали та додатків до неї.
Відповідач, ОСОБА_1 , в установлений ч.7 ст.178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленої належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз"яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов"язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов"язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 18 ЦПК України, встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов"язковою для суду.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об"єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Відповідно дост. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.
Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 “Про судове рішення у цивільній справі», - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
В судовому засіданні було встановлено, що 22.04.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДИНОК КОМФОРТУ» (далі - Орендодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди майна з правом викупу № 1144210422047 (далі - Договір оренди) у порядку, визначеному ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одн; сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконанні робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Пропозицією укласти договір є зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, як містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах : кожним, хто звернеться (частина 1 статті 641 ЦК України). Якщо пропозицію укласті договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір ( укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку встановленого актом цивільного законодавства (частина 2 статті 644 ЦК України) Правові відносини під час вчинення електронних правочинів у сфері електронної комерці регулює Закон України «Про електронну комерцію» (частина 1 статті 1 цього закону).
Так, 22.04.2021 Орендар через веб-сайт Орендодавця (https://domcomfort.ua), на яком станом на момент укладення договору була розміщена публічна оферта договору оренді майна з правом викупу з усіма його істотними умовами, в особистому кабінеті подаї заявку на укладення договору з наданням необхідної інформації та копій документів дл; вчинення електронного правочину. Після цього Боржник здійснив послідовність дій і особистому кабінеті у порядку визначеному статтею 11 Закону України «Про електрони комерцію» (вхід до особистого кабінету за допомогою ідентифікації в інформаційно телекомунікаційній системі, ознайомлення з офертою договору, вибрав опцік «підписати» та підписав одноразовим ідентифікатором із отриманого на його телефоі 380636001778 електронного повідомлення про прийняття умов (підписання), щодс укладення Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі). У додатках до заяві додаємо копію Log-file із послідовністю дій і одноразовими ідентифікаторами, що булі використані при підтвердженні вчинення дій в системі Орендодавця Орендарем. Таким чином, Договір оренди між Орендодавцем і Боржником був укладений у спосіб, визначений статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» та підписанні відповідно до статті 12 цього ж Закону. Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За умовами Договору оренди Орендодавець надав Орендарю у строкове платне володіння та користування Об'єкт оренди (Тип товару : Пральна машина; Модель товару: Wash/fr INDESIT OMTWE81283KEU) з подальшим переходом права власності на умовах, передбачених Правилами надання майна у оренду (далі - Правила), які € невід'ємною частиною Договору та на момент укладення договору були розміщені на веб- сайті Орендодавця у вільному доступі для необмеженого кола осіб. Орендар у свою чергу зобов'язався прийняти Об'єкт оренди у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, на визначених умовах, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.
Відповідно до статті 705 ЦК України за договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару.
Орендодавець відповідно до умов Договору оренди передав Об'єкт оренди шляхом відправлення на адресу Орендаря оператором поштового зв'язку ТОВ «НОВА ПОШТА», що підтверджується транспортною накладною (експрес-накладною, копію надаємо у додатках до заяви) оператора поштового зв'язку. Таким чином, передавши оренди Орендареві, Орендодавець свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі.
Сторонами відповідно до умов Договору оренди, погоджено строк оренди майна на 18 місяці (-в) та щомісячним платежем у розмірі 1 649,00 гривень, а також вартість Об'єкту оренди: при викупі за 18 місяці (-в) складатиме 29 682,00 гривень (Пункт 2 Договору оренди майна з правом викупу). Сплата Орендної плати у розмірі 1 649,00 грн. (в тому числі ПДВ 274,83 грн.) здійснюється Орендарем до 22-го числа (включно) кожного наступного календарного місяця, що слідує за місяцем укладення Договору протягом всього строку оренди, який становить 18 місяців, де днем внесення останнього платежу є 22.10.2022 р..
Орендар в свою чергу виконував свої зобов'язання за договором неналежним чином, у зв'язку із чим починаючи із 22.08.2021 за договором виникла прострочена заборгованість за орендними платежами. Також відповідно до пункту 4 Договору оренди та пункту 8.4 Правил до договору оренди за прострочення Орендних платежів, Орендодавець має право нараховувати Орендарю пеню в розмірі до 3% (трьох відсотків) від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, починаючи з першого дня прострочення, але не більше 50% від загальної суми прострочених Орендних платежів за цим Договором оренди. Орендодавець відповідним правом скористався і нараховував пеню. Також варто зазначити, що станом на дату складення відповідної позовної заяви унаслідок порушення Орендарем умов викупу Об'єкту оренди до Орендаря не перейшло власності на Об'єкт оренди.
03.07.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДИНОК КОМФОРТУ», та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (після перейменування ТОВ «СВЕА ФІНАНС», (надалі - Позивач, Фактор)) було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-28/23, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок Комфорту» (далі - Клієнт) передає (відступає) Фактору, а Фактор набуває Права вимоги Клієнта за Договорами та сплачує Клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Згідно з підпунктом 3.1.3 Договору факторингу сторони погодили, що право вимоги переходить до Фактора (Позивача) з моменту підписання Договору факторингу після чого Фактор (Позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за договорами оренди. Разом з правами вимоги Фактору (Позивачу) переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували у Клієнта (Орендодавця) на момент переходу цих прав та передбачених Договором оренди.
Відповідно до п.1.1. Договору Факторингу погоджений перелік Боржників, їх Договорів оренди, Права вимог за якими відступаються за цим Договором Факторингу, особистих даних і розмірів грошових зобов'язань кожного з них із зазначенням суми заборгованості, а також інших даних у разі їх наявності у Клієнта, за формою, наведеною в Додатку 1 до цього Договору (Реєстр Боржників).
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 01.02-28/23 від 03.07.2023 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором оренди з правом викупу №1144210422047 (станом на дату відступлення права вимоги) складала: 37 098,00 грн. (Тридцять сім тисяч дев'яносто вісім гривень 00 копійок).
Варто зазначити, що відповідний Додаток 1 (Реєстр боржників) до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 01.02-28/23 від 03.07.2023 року є об'ємним документом на 483 (чотириста вісімдесят три) сторінки і містить інформацію щодо 18 298 (вісімнадцяти тисяч двохсот дев'яносто восьми) Боржників за договорами оренди, права вимоги за заборгованістю яких були відступлені ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (після перейменування ТОВ «СВЕА ФІНАНС») за цим Договором Факторингу.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Кредитор у зобов'язанні замінюється іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правовиком - відступлення права вимоги (пункт 1 частина 1 статті 511 ЦК України). Таким чином, в силу положень статей 512 та 1077 ЦК України, а також Договору факторингу Позивач набув прав (статусу) кредитора та всіх прав вимог зі Договором оренди по відношенню до Відповідача.
Відповідно до п.2.2 Договору факторингу передбачено, що загальний розмів Заборгованостей складається з: заборгованості зі сплати сум орендної плати з| Договорами оренди, сум неустойки, обов'язок сплати яких виникає у зв'язку з невиконанням умов Договорів оренди та сум вартості викупу орендованого майна, що Фактор матиме право самостійно нарахувати Боржникам за Договорами оренди у зв'язку із розірванням Договорів оренди внаслідок прострочення сплати Боржниками орендної плати за Договорами оренди. Заборгованості, що зазначені т цьому пункті Договору, передаються Фактору з правом подальшого самостійного нарахування (отримання) Фактором майбутніх орендних платежів, штрафних санкцій. вартості викупу орендованого майна, комісій та інших платежів, що передбачені Договорами оренди.
Відповідно до п.8.5 «Правил надання майна в оренду» (що згідно умов Договору є його невід'ємною частиною), у разі не здійснення оплати Орендарем орендної плати протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту останнього платежу або укладання Договору оренди майна з правом викупу, Орендодавець в односторонньому порядку має праве розірвати Договір оренди майна з правом викупу, повідомивши орендаря за 15 (п'ятнадцять) днів до фактичної дати такого розірвання.
Відповідно до п. 6.4.6 «Правил Надання майна в орендуяу разі припинення Договору оренди майна з правом викупу, в тому числі і в разі одностороннього його розірвання за ініціативи Орендодавця Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати вартості Об'єкту оренди за вирахуванням суми вже внесених на момент припинення Договору оренди майна з правом викупу Орендних платежів.
Позивач таким правом скористався і як правонаступник Орендодавця 05.07.202І направив Відповідачу Сповіщення про розірвання договору оренди майна з правом викупу із вимогою сплатити заборгованість за договором. Станом на дату складання даної позовної заяви Орендар дане сповіщення проігнорував.
Орендар на користь Позивача жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, тому станом на дату складання позовної заяви заборгованість, яка не оспорюється Орендарем, за Договором №1144210422047 від 22.04.2021року становить:
1.Заборгованість за простроченими орендними платежами24 732,00 грн.
2.Заборгованість за пенею за договором12 366,00 грн.
3.Заборгованість за вартістю орендного майна, донарахована Позивачем24 732,00 грн.
4.Загальна заборгованість61 830,00 гри.
На підтвердження вищенаведеного Позивач додає до заяви Розрахунок заборгованості за договором №1144210422047, в якому відображено інформацію щодо всіх нарахувань, періодів та підстави таких нарахувань а також інформацію щодо внесених на користь ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» платежів, деталізовано принципи складення такого розрахунку.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації та на підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:
-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим, способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет- магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обгрунтованого висновку про те, що договір оренди майна з правом викупу підписаний Орендарем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної, пошти та/або CMC повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між Заявником та кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.
Отже сторони досягли згоди щодо усіх Істотних умов правочину. Аналогічної позиці притримується Верховний Суд по справі № 524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 року (провадження № 61-16243 св 20). Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Орендарем було порушено умови Договору оренди майна з правом викупу та станом на дату складанні позовної заяви несплачена заборгованість складає: 61 830,00 грн. (Шістдесят одні тисяча вісімсот тридцять гривень 00 копійок), на підтвердження чого Позивач додає до заяви розрахунок заборгованості за договором.
Відповідно до ст. 263 ЦК України, Судове рішення повинно ґрунтуватись на засада верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховуі висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясуванні обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і запереченії підтверджених тими доказами, які булц досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. Законом України «Про судовий збір» встановлено, що розміром судового збору позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою є 1,5 відсотка ціни позову (але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду), а в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідної ставки судового збору. Тобто, розмір судового збору складає 2 422,40 грн. 16 листопада 2022 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/228/22 сформулювала правовий висновок, щодо відсутності підстав вимагати сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.ст.1,2,4,7, 8,12,13,19, 30, 81, 210, 247, 258-259, 263-268, 274, 279,354 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір", суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", що знаходиться за адресою: м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6 до ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) заборгованість за договором оренди з правом викупу №1144210422047 від 22.04.2021 року у розмірі 61 830 (шістдесят одну тисячу вісімсот тридцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422.40 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області в 30 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського районного суду
Полтавської області С.Р.Должко