Справа № 524/3970/25
Провадження №2-а/524/66/25
15.05.2025 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:
головуючого судді - Ковальчук Т. М.
за участю секретаря судових засідань - Воблікової І. О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № 27/03/2025/2 від 27 березня 2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.
На обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до порушення норм матеріального права, зокрема, без складання 27 березня 2025 року протоколу про адміністративне правопорушення, містить розбіжності із зазначеною у протоколі від 13 березня 2025 року інформацією. Також зауважив про відсутність доказів направлення йому повістки, за якою він, за доводами представників ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з'явився за викликом.
Ухвалою від 08 квітня 2025 року суду відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому послався на те, що: медична документація, яка додана до позову, не є належними та допустимими доказами, оскільки лише військово-лікарська комісія може надати їм належну оцінку при визначені ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби; наявність у його дружини статусу «обвинуваченої», а також неповнолітніх дітей, не стосуються обставин складення та винесення 27 березня 2025 року постанови № 27/03/2025/2; посилаючись на порушення процедури складення протоколу від 13 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), наявні недоліки у цьому протоколі, ОСОБА_1 не оскаржує дій зазначених осіб. Окрім того, звернув увагу, що станом на 27 березня 2025 року під час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 повідомив про наявність протоколу від 13 березня 2025 року, копія якого ним була отримана цього ж дня; під час розгляду справи, складення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 вину свою визнавав у повному обсязі, жодних зауважень під час оголошення постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 не мав. Отже, за доводами, представника відповідача, військовозобов'язаний ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Належним чином повідомлений позивач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою, у якій просив проводити розгляд справи без його участі; позов підтримав та просив його задовольнити; зазначив про непогодження з доводами відзиву на його позовну заяву, оскільки висновок ВЛК підроблений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його медичні довідки не взяті до уваги; зазначив, що виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 надісланий на недостовірну адресу; додав копію виписки з історії його хвороби.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив; причини неявки суду не повідомив; про розгляд справи повідомлений належним чином. Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача відповідно до статті 205 КАС України.
Вивчивши позовну заяву, додані до неї матеріали та відзив відповідача суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Встановлено, що 13 березня 2025 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 складено протокол, згідно з яким ОСОБА_1 не прибув вчасно за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв'язку з чим був оголошений у розшук, чим вчинив передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП адміністративне правопорушення.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_2 № 27/03/2025/2 від 27 березня 2025 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.
За обставинами, викладеними в оскаржуваній постанові встановлено, що 27 березня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 прибув військовозобов'язаний ОСОБА_1 , під час перевірки документів якого було з'ясовано, що 23 лютого 2025 року о 14:00 він не з'явився за згенерованою ГШ ЗСУ № 2437409 повісткою, а також у визначений законом 7-дений термін не повідомив про зміну місця проживання, чим вчинив передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП адміністративне правопорушення.
Законність та обґрунтованість зазначеної постанови є предметом спору у цій справі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У частині третій статті 210-1 КУпАП встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За правилами статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зобов'язані з'являтися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
З аналізу наведеної норми вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до відповідальності, зокрема, за те, що він 23 лютого 2025 року о 14:00 не з'явився за згенерованою ГШ ЗСУ № 2437409 повісткою.
Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем була отримана згенерована ГШ ЗСУ № 2437409 повістка про виклик його до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 23 лютого о 14:00, що б свідчило про належне повідомлення позивача щодо дати та часу на який необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд зауважує, що позивач у позовній заяві зазначає про те, що відсутні докази направлення позивачу згенерованої ГШ ЗСУ № 2437409 повістки та не встановлено дату, на яку позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому відповідач як суб'єкт владних повноважень відповідно до положень статті 77 КАС України зобов'язаний був надати докази в спростування зазначених доводів, зважаючи на те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на нього.
При цьому за умовами частини п'ятої статті 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Натомість, відповідач не надав до суду доказів направлення або вручення позивачу згенерованої ГШ ЗСУ № 2437409 повістки.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зазначений обов'язок відповідач не виконав.
Зважаючи на те, що відповідач не довів того, що позивачем у встановленому законом порядку було отримано згенеровану ГШ ЗСУ № 2437409 повістку із зазначенням у ній дати та часу на який позивачу необхідно було з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд інстанції доходить висновку про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При визначенні розміру ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, застосуванню підлягають положення частини п'ятої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17), відповідно до яких ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 1211,20 грн, тобто у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, позивач не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.
З огляду на викладене, з ІНФОРМАЦІЯ_5 за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню судові витрати в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 27/03/2025/2 від 27 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп судових витрат.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя Т. М. Ковальчук