14.05.2025 Провадження по справі № 1-кп/940/38/25
Справа № 940/1439/23
14 травня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві матеріали кримінального провадження № 12023116300000140 від 12.09.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. П'ятигори Тетіївського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
11.09.2023, близько 12 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи по вул. Центральна в с. П'ятигори Білоцерківського району Київської області, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, умисно наніс один удар рукою в область голови ОСОБА_6 .
Вказаними протиправними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді садна м'яких тканин голови, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень зкороткочасним розладом здоров'я.
Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
ІІ. Позиція сторін кримінального провадження
Обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, не визнав та пояснив суду, що конфлікт з потерпілим виник через те, що останній раніше викрав велосипед дружини обвинуваченого з грошима. 11.09.2023 обвинувачений разом з дружиною та її сином випадково побачили потерпілого ОСОБА_6 біля магазину, виник конфлікт за участі його співмешканки, але ніяких тілесних ушкоджень він потерпілому не наносив. Просив його виправдати та залишити без розгляду заявлений потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов.
Потерпілий ОСОБА_6 просив суд притягнути обвинуваченого ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності та задовольнити цивільний позов.
Прокурор підтримав пред'явлене ОСОБА_5 державне обвинувачення у суді у повному обсязі, просив суд визнати ОСОБА_5 винуватим та призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, оцінка та мотиви суду
Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_5 щодо невизнання своєї вини, провівши судове слідство в межах висунутого обвинувачення у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, безпосередньо дослідивши докази, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, підтверджується наступними доказами.
Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду повідомив, що конфлікт розпочався через велосипед, що він начебто вкрав його у співмешканки обвинуваченого ОСОБА_5 , хоча він відвів велосипед до себе додому, щоб його не вкрали. Потім його повернув. Через декілька тижнів, а саме 11.09.2023, вдень допомагав родині ОСОБА_8 по господарству, після чого разом заїхали випити пива на лавці біля місцевого магазину. Потім до магазину приїхала дружина обвинуваченого, знову розпочався словесний конфлікт за велосипед, до нього підійшов син дружини обвинуваченого ОСОБА_9 , наніс удар ногою в голову, від якого потерпілий впав, після чого йому почали наносити удари усі, у тому числі бив його обвинувачений ОСОБА_5 . Він на якийсь час втратив свідомість. Коли все скінчилось, він якось повів велосипед додому. Потім звернувся в поліцію і за лікуванням. Проходив лікування, наслідки побиття до цього часу є, чеки усі надав. Отримав фізичну і моральну шкоду. Просив суд суворо покарати обвинуваченого ОСОБА_5 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що 11.09.2023 йому по господарству допомагав потерпілий ОСОБА_6 , після чого вони пили пиво біля місцевого магазину. Потім до них підійшов обвинувачений ОСОБА_5 з велосипедом і почався конфлікт. Свідок не брав участі в конфлікті і пішов геть, але побили ОСОБА_6 за якийсь велосипед.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала суду аналогічні показання, як і свідок ОСОБА_10 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який є сином співмешканки обвинуваченого, пояснив суду, що ОСОБА_6 раніше викрадав у матері велосипед з грошима. Гроші не повернув. 11.09.2023 він з матір'ю та вітчимом - обвинуваченим ОСОБА_5 випадково побачили ОСОБА_6 та вирішили запитати у нього, навіщо він викрадав велосипед і чому не повернув викрадені 250 грн. Коли усі троє, а саме він, вітчим та матір підійшли до потерпілого, то потерпілий спочатку заперечував усе, але мати привела велосипед, щоб показати йому. Після цього потерпілий почав висловлюватись нецензурною лайкою на їхню адресу і вдарив по обличчю матір - ОСОБА_12 , яка від удару впала. Тоді він просто штовхнув потерпілого ОСОБА_6 , той впав і почав імітувати втрату свідомості. Обвинувачений ОСОБА_5 ударів не наносив. Потім ОСОБА_6 встав і поїхав додому на велосипеді. Звідки взялись тілесні ушкодження, свідок не знає.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_5 пояснила суду, що приблизно наприкінці літа 2023 року після роботи приїхала до магазину на велосипеді, який залишила на вулиці. Коли вийшла з магазину, велосипеда не було. На велосипеді ще була куфайка, в яку були завернуті гроші. Продавчиня магазину їй сказала, що велосипед забрав потерпілий ОСОБА_6 та дала адресу його проживання, куди свідок відразу пішла. За тією адресою були собаки, вона з вулиці гукала когось, вийшла спочатку жінка ОСОБА_6 , потім він сам. Свідок попросила повернути велосипед, але ОСОБА_6 сміявся і вимагав «могорич». Потім свідок сказала, що викличе поліцію, після чого дружина ОСОБА_6 віддала велосипед, але без грошей. Через декілька тижнів знову була ситуація коло магазину, свідок разом з чоловіком ОСОБА_5 та її сином ОСОБА_9 йшла по хліб, потерпілий ОСОБА_6 біля магазину пив пиво. Її син спитав у ОСОБА_6 , навіщо він раніше забирав велосипед матері і чому не повернув гроші, які були на велосипеді, а саме 250 грн. Почався конфлікт, в ході якого потерпілий ОСОБА_6 схватив її за куртку, вдарив, порвав куртку. Син це побачив та штовхнув ОСОБА_6 , який впав на землю і почав притворятися, що йому погано. Її чоловік ОСОБА_5 потерпілого не чіпав. Потім потерпілий встав і поїхав на велосипеді додому і напевно потерпілий впав, коли їхав додому кущами, бо був випивший.
Надаючи оцінку показанням потерпілого, обвинуваченого та свідків, суд констатує, що факт конфлікту ніким не заперечується. При цьому пасинок обвинуваченого свідок ОСОБА_9 прямо вказав, що до ОСОБА_6 підійшли усі троє, у тому числі і ОСОБА_5 , після чого той впав. Більш того, певні суперечності в показаннях свідків суд сприймає, як такі, що не впливають на картину подій, оскільки пройшов певний час. Також суд враховує певну зацікавленість свідків, зокрема пасинка обвинуваченого ОСОБА_5 свідка ОСОБА_9 , а тому критично оцінює його показання в частині заперечення участі вітчима у конфлікті, і відповідно у нанесенні ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 .
Крім того, характер та локалізація тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому ОСОБА_6 згідно висновку експерта № 187 від 17.11.2023 свідчить про нанесення йому не менше двох ударів, що суперечить версії свідка ОСОБА_9 про один поштовх. Також суперечливими є показання вказаного свідка в частині того, що він не був ініціатором конфлікту, як і його матір, але саме він начебто наніс удар. З його свідчень вбачається, що якщо не він і не матір почали суперечку, то вочевидь це був саме обвинувачений ОСОБА_5 , який також підійшов до потерпілого, тобто він перебував ближче до останнього, однак тілесні ушкодження, як реакцію на поштовх потерпілим свідка ОСОБА_12 , обвинувачений чомусь не наносив, що є суперечливим, нелогічним та фактично спростовує версію сторони захисту.
Відтак, оскільки кримінальне провадження здійснюється згідно обвинувального акту в межах висунутого обвинувачення, факт повідомлення свідком ОСОБА_9 про те, що він також наносив тілесні ушкодження потерпілому, не спростовує причетність обвинуваченого ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, оскільки потерпілий прямо вказав на нього, як на особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження.
Інші твердження обвинуваченого ОСОБА_5 щодо своєї невинуватості, суд також оцінює критично, як такі, що направлені на викривлення об'єктивної картини події з метою уникнення відповідальності. При цьому жодні докази стороною захисту під час судового розгляду не надавалися, клопотань про дослідження інших доказів від учасників провадження не надходило.
Більш того, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується й іншими доказами, а саме:
- заявою потерпілого ОСОБА_6 від 12.09.2023, в якій він просить притягнути до відповідальності ОСОБА_5 та ще двох невідомих осіб за те, що вони нанесли тілесні ушкодження (а. с. 147);
- висновком експерта № 187 від 17.11.2023, згідно з яким по даних медичної документації медичної карти стаціонарного хворого № 4073/266 КНП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ТМР ОСОБА_6 встановлено діагноз: забій грудної клітки. Садно м'яких тканин голови. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку (від 12.09.2023 р.). Описані тілесні ушкодження у вигляді садна м'яких тканин голови, закритої черепно-мозкова травми, струсу головного мозку (від 12.09.2023 р.) - відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Описане тілесне ушкодження у вигляді забою грудної клітки об'єктивною симптоматикою не підтверджене, тому оцінці на встановлення ступеня тяжкості не підлягає. Описані тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету. Кількість точок прикладання сили - не менше двох. По даним медичної документації, описані тілесні ушкодження можуть відповідати даті утворення, а саме 11.09.2023 р. (а. с. 148-149);
-ухвалою слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області від 12.10.2023 у справі № 940/1211/23, якою надано тимчасовий доступ до медичної документації, а саме до оригіналу медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_6 , яка перебуває у володінні архівного відділу КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Тетіївської міської ради (а. с. 212-213);
-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 17.10.2023 (а. с. 214-216);
-постановою про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення від 27.11.2023 (а. с. 220).
Дослідивши та оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК України, з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я ОСОБА_6 .
Так, наявність у потерпілого ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а саме: садна м'яких тканин голови, закритої черепно-мозкова травми, струсу головного мозку встановлена висновком експерта № 187 від 17.11.2023.
При цьому, у суду немає сумнівів у правдивості показань ОСОБА_6 щодо нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_5 , які є послідовними, логічними, загалом узгоджуються з іншими доказами дослідженими в судовому засіданні та підтверджуються наслідками спричинених тілесних ушкоджень.
Підстав у потерпілого, якого попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, обмовляти обвинуваченого, судом не встановлено. При цьому, суд звертає увагу, що потерпілий у ході судового розгляду показів не змінював.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом вимагається, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за висунутим обвинуваченням.
Власне цей термін «стандарт доказування» (standard of proof) позначає рівень ймовірності, до якого обставина повинна бути підтверджена доказами, щоб вважатись дійсною.
Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин нанесення обвинуваченим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 .
Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.
ІV. Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого та призначення покарання
Суд остаточно визначає кваліфікацію, яка повинна надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.
З огляду на висунуте обвинувачення, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
При вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, особу винного, який раніше не судимий, не одружений, не працевлаштований, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Тетіївської міської ради, посередньо характеризується за місцем проживання, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_5 на підставі статті 66 КК України, суд не встановив.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_5 на підставі статті 67 КК України, суд не встановив.
Враховуючи всі обставини кримінального провадження, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та необхідним призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
V. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Вирішуючи питання щодо пред'явленого позивачем (потерпілим) ОСОБА_6 цивільного позову про стягнення з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_5 витрат на лікування у розмірі 2181,29 грн, моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн та витрат, пов'язаних із явкою до суду, суд зазначає наступне.
Так, цивільний позов обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 завдані легкі тілесні ушкодження, після отримання яких з 12.09.2023 до 15.09.2023 він перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». На лікування ОСОБА_6 було витрачено грошові кошти в сумі 2181,29 грн. Крім того, позивач зазначив, що отримані ним тілесні ушкодження, спричинили моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 50000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Так, на підтвердження заявленого позивачем (потерпілим) ОСОБА_6 розміру заподіяної йому матеріальної шкоди суду надано копії чеків на придбання лікарських препаратів, які суд бере до уваги, як належні та допустимі докази.
Відтак, витрати на лікування позивача у сумі 2181,29 грн підлягають стягненню з відповідача (обвинуваченого) на користь позивача (потерпілого).
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд керується вимогами статті 23 ЦК України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17 дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц.
Судом встановлено, що протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_5 безумовно зумовили для потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду.
Проте, вимоги позивача ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000,00 гривень, суд вважає надмірними та без достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди.
Відтак, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, встановлених обставин кримінального провадження, характеру та глибини душевних страждань, які позивач (потерпілий) ОСОБА_6 зазнав у зв'язку з спричиненими йому тілесними ушкодженнями, суд визначає розмір моральної шкоди у розмірі 8000,00 гривень, які необхідно стягнути з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_5 на користь позивача (потерпілого) ОСОБА_6 .
Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн до справинадано договір № б/н від 23.04.2024, укладений між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_13 та ордер на надання правничої (правової) допомоги від 23.04.2024.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Водночас, суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ, висновки Верховного Суду, враховуючи співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є завищеними та не співмірними згідно з обставинами кримінального провадження.
Відтак, з огляду на викладене, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 2000,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_5 на користь позивача (потерпілого) ОСОБА_6 .
Крім того, позивачем (потерпілим) ОСОБА_6 заявлено вимогу про стягнення із відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_5 на його користь витрат, понесених у зв'язку із явкою до суду. Втім, оскільки на підтвердження цих вимог до матеріалів кримінального провадження не надано жодних доказів, суд відмовляє позивачу у їх задоволенні.
Отже, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини кримінального провадження, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, суд вважає, що цивільний позов необхідно задовольнити частково, а саме, стягнути з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_5 на користь позивача (потерпілого) ОСОБА_6 2181,29 гривень витрат на лікування, 8000,00 гривень моральної шкоди, 2000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні іншої частини вимог необхідно відмовити за недоведеністю позивачем позовних вимог належними та допустимими доказами.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись статтями 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правапорушення, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на лікування у розмірі 2181 (дві тисячі сто вісімдесят одна) гривня 29 копійок, моральну шкоду у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_14